Іван Мазепа. Ідея незалежності й соборності України.

Державний діяч і політик найвищого ґатунку, найвправніший дипломат тодішньої Європи, полководець і водночас поет, у поезії якого найсильнішими були патріотичні мотиви, уболівання за долю України. Різноманітна природна обдарованість поєднувалася в ньому з високою освіченістю. Гетьман Іван Мазепа намагався зробити з України європейську державу, підняти й зміцнити значення й престиж гетьманської влади, яка за десятиріччя руїни зазнала страшної девальвації. Жодний із гетьманів не зробив так багато, як Мазепа для розвитку культури та духовності українського народу. Спроба цього гетьмана вирвати Україну з-під московського ярма, реалізувати велику ідею незалежної самостійної Української держави зазнала поразку. Але протягом трьох століть ця ідея жевріла в серцях найкращих синів і дочок українського народу. Корені сучасної незалежної України повною мірою лежать у великій ідеї Мазепи. Іван Мазепа походив із значного шляхетського роду, волинського чи подільського походження.  Батько гетьмана, Степан-Адам Мазепа, належав до партії Виговського і брав участь в укладенні Гадяцького договору. Мати його, Марина-Магдалина, зі старого шляхетського роду Мокієвських, належала до видатних жінок. Втративши чоловіка, вона віддалася громадським та церковним справам. З 1686 року була ігуменією Києво-Печерського Вознесенського монастиря. До смерті, в 1707 році, була дорадницею сина-гетьмана. Іван Мазепа вчився в Києво-Могилянській колегії, потім в Єзуїтський колегії у Варшаві, продовжив освіту в Західній Європі, де навчався артилерійській справі.  Гетьман знав польську, латинську, італійську, німецьку мови, «досить міцно» татарську. Любив, відвідуючи Київську академію, промовляти перед академіками «мовою Тіта Лівія та Ціцерона». Був пристрасним бібліофілом, мав багату бібліотеку: дорогоцінні оправи з гетьманським гербом, найкращі київські видання, німецькі й латинські інкунабули, багато ілюстровані старовинні рукописи. Оскільки Мазепа у свій час навчався в Києво-Могилянській Академії і в Падуанському університеті, відвідав кілька Європейських країн, міг порозумітися з багатьма співрозмовниками,  володів вісьмома мовами. Історична ерудиція Івана Мазепи викликала захоплення тих державних і військових діячів, з якими він спілкувався. Він був знавцем літератури, власником найкращої в Україні великої і цінної бібліотеки з інкунабулами, старовинними рукописами, раритетними виданнями на багатьох мовах. За правління Івана Мазепи, для Києво-Могилянської академії було споруджено новий буди­нок, цей заклад вступив у період свого розквіту. Саме ста­раннями Івана Мазепи заклад одержав у 1694 р. звання Академії. Кількість студентів досягла 2 тис., пізніше, після Полтавської битви, вона зменшилась, а в середині сторіччя коливалася в межах 600—1100 осіб. Переважали вихідці з Лівобережжя, але навчалися і студенти з Правобережної України, прибувала на навчання молодь із Закарпаття, Білорусії, Росії, південнослов'янських країн, Молдавії. В академії навчалися діти духовенства, козаків, міщан. Він цінував і розумів високе мистецтво, схилявся перед красою жінок. Майстер епістолярного жанру, він був незрівнянним красномовцем. І над усім панували його могутній дух і відданість, готовність до самопожертви заради великої патріотичної ідеї. Іван Мазепа виявив себе як великий покровитель і меценат національної культури, мистецтва, науки, православної церкви. Всякими способами Мазепа допомагав, сприяв розвитку освіти в України. У Києві, Чернігові, Переяславі та інших містах і навіть селах фундував школи, бурси, шпиталі, наділяв маєтностями українські монастирі, які на той час були вогнищами просвіти завдяки власним школам і друкарням. Мазепа взяв під свою опіку Києво-Могилянську Академію, дбав про її розвиток, щедро обдаровував її маєтностями. У 1693 році наново побудував братську церкву Богоявлення, поставив новий будинок для Академії, щоб поліпшити умови "всякому з малоросійських дітей, хотящему вчитись.

Гетьман щедро фінансував розвиток мистецтва, зокрема архітектури й малярства, прикрасив українські міста спорудженими й реставрованими чудовими храмами, розбудував в Україні на свій кошт, а також використовуючи військовий скарб близько 20 церков. Різні за виконанням, величні, розкішні споруди водночас мають і спільні риси, названі мистецтвознавцями "Мазепиним барокко". Не тільки талант будівничого, а й витончений художній смак гетьмана втілився в цих церквах. Він відновив Києво-Печерську Лавру, обніс її кам’яною стіною, поставив дві гарні брами з церквами над ними. Після Петра Могили гетьман Іван Мазепа своїм коштом обновив Софіївський Собор і побудував Софійську дзвіницюВ Пустинно-Миколаївському монастирі в Києві вибудував у 1690 році нову величаву церкву св.Миколая. Поставив Мазепа також велику церкву Вознесіння в Переяславі. Не дивлячись на багату літературу, присвячену Мазепі, його особистість залишилася на сьогодні найзагадковішою постаттю у вітчизняній історії. Великий гетьман Іван Мазепа цікавив дослідників насамперед як визначний державний і політичний діяч, як освічений меценат, що сприяв розквіту в Україні літератури, мистецтва, архітектури. Об'єктом уваги західноєвропейських романтиків були  історія та фольклор України. Зокрема, величний і водно­час глибоко трагічний образ гетьмана Мазепи знаходимо в однойменних поемах Байрона та Гюго, в віші Б. Брехта та багатьох інших зарубіжних письменників. Пригоді, яка трапилась під час перебування Мазепи на службі у польського короля присвячені картини Жеріко і Делакруа.В Паризькому художньому салоні 1827 р. була виставлена картина Буланже «Мазепа», яка отримала високу мистецьку оцінку. Постать цього непересічної особистості не могла не найти відображення у творчості українських письменників. В різні часи про нього писали М.Старицький, Б. Лепкий, С.Руданський, Л.Горлач, В.Верховинець. Багато наукових праць вітчизняних вчених присвячено І.Мазепі.

Використана література:

Чухліб Т.В.- Гетьмани України – Русі. – Донецьк: «ВКФ «БАО», 2012.

Кресін О.В. Мазепинці. – К., 1994.

І.Мазепа і Москва. Історичні розвідки і статті.- К., 1994.

Мазепа. Людина і історичний діяч. – К., 1991.

Реєнт О.П., Коляда І.А. Усі гетьмани України. – Харків: Фоліо, 2007.

Павленко С. І. Мазепа як будівничий української культури. – К.:»Києво-Могилянська акад.»    

Журавльов Д. В. Мазепа : людина, політик, легенда. – Харків: Фоліо, 2008.

Сергійчук В. Кого зрадив гетьман Мазепа. – К.,1991.

Мицік Ю. І.Мазепа. – К., 2007.

Котляр М., Смолій В. Історія в життєписах. К., 1994.

Скляренко В., Харченко Т., Очкурова О., Рудичева И. 100 знаменитіх людей Украины.Харків:Фоліо, 2005.

Брати Капранови. Мальована історія України. Художники: Ю.Журавель, О.Костенко, Ю.Васін, О.Коллар, О.Бронзов, Р.Барабах. К.:Зелений пес.- 2013.

Макаров А. Мазепа – будівничий. – К., 1991.

Шевчук В. Просвічений володар: І. Мазепа як будівничий Козацької держави і як літературний герой. – К.: Либідь, 2006.

Б.Хмельницький, І.Виговський, П.Дорошенко, І Мазепа. Луцьк, 2012.

Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи. – К., 2004.

Яворницький Д. Із української старовини. К.:Веселка, 2001.

Руїна. К., 2015.

Маланюк Є. ILLUSTRISSIMUS DOMINUS MAZEPA.- К.,1991.

Байрон Д. Поэмы и сатиры. М., 1981.

Брехт Б. Стихотворения, рассказы, пьесы.М., 1972.

Світової поезії світ. –К., 2003.

Гюго В. Мазепа. – Пам’ять століть - № 1 – 2003.

Старицький М. Руїна. – Харків: Фоліо, 2008.

Лепкий Б. З-під Полтави до Бендер. К.:Дніпро, 1992.

Лепкий Б. Не вбивай Батурин.-К.:Дніпро, 1992.

Лепкий Б. Мотря. – К.: Дніпро, 1992.

В.Сосюра. Мазепа. Поема. –К.:Дніпро, 2001.

Горлач Л. Руїна(або життя і трагедія І.Мазепи) – К.,2004.

Скринченко В. Дума про гетьмана Івана. – Вітчизна-№ 11-12.-2008.с.147.

Верховинець В. Хрест І.Мазепи. – Визвольний шлях.-№5-1993.

Славутич Я. «Озьмітесь всі за руки». Гетьман І.Мазепа як поет. – Київ,№3-1991.

Борщак І., Людина й історичний діяч. І. Мазепа.-К.,1992.

Пашняк Т. Поема Байрона «Мазепа» архетип характеристики інтертекстуальносі.- Київська старовина -№4-2004.

Наливайко Д. Поема «Мазепа» у контексті європейського романтизму:Літературознавче дослідження.-К.:Веселка, 2006.