Справжня перлина пісенної спадщини українського народу.

Цього року виповнюється 200 років від дня народження поета-романтика Михайла Петренка. Український народ має своїх представників, імена яких презентують нашу країну у світі, і вони є мірилом національної культури і духовності. Михайло Петренко — поет-романтик першої половини ХІХ ст. — один з них. Його пісня “Небо”, або “Недоля” стала однією з візитних карток України. Автор проникливо передає глибину душевного болю ліричного героя, його бажання пошуку гармонійного буття. В монолозі-сповіді протиставлено буденний світ страждань людини одвічної мрії пташиного польоту, сповненої зачарування небесної висоти. Герой пісні фізично знаходиться на землі, а думками — далеко на небі, він постійно у пошуку гармонії двох світів — земного й небесного... Автор звертається до народно-пісенної традиції, використовує фольклорні образи: крила, сонце, зірки... Центральними символами ліричної сповіді є образи орла й сокола — символи волелюбності, сили, благородства. У пісні Петренко демонструє найвищу поетичну майстерність митця, глибину почуттів, тонкі душевні рухи ліричного героя, мрії високого польоту. Поетичний твір Михайла Петренка “Небо” є зразком української романтичної лірики й справжньою перлиною пісенної спадщини народу.

Небо 

Петренко Михайло

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, боже, ти криллів не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав!
Далеко за хмари, подальше од світу,
Шукать собі долі, на горе привіту,
І ласки у зірок, у сонця просить,
У світі їх яснім все горе втопить;
Бо долі ще змалу здаюся не любий,
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?
Кохаюся лихом, привіту не знаю,
І гірко, і марно свій вік коротаю;
І в горі спізнав я, що тільки одна, —
Далекеє небо, — моя сторона.
І на світі гірко; як стане ще гірше,
Я очі на небо, — мені веселіше!
І в думках забуду, що я сирота,
І думка далеко, високо літа.
Коли б мені крилля, орлячі ті крилля.
Я землю б покинув, і на новосілля
Орлом бистрокрилим у небо польнув,
І в хмарах навіки од світу втонув!