Нова історія про Олексу Довбуша.

В серії «Український бестселер» в 2020 році вийшла книга прикарпатської письменниці Марії Дзюби «Писане серце». Це роман про Людину-Легенду великого розуму – Олексу Довбуша. Готуйтеся! Вас ця книга здивує, вразить, а також змусить замислитися.

Новий історичний роман про Гуцульщину багатий та різнобарвний яскравою та запашною гуцульською говіркою. Він передає магічну та неповторну красу екзотичного краю.

Свята Провідна неділя була погожою, повітря пахло розораною землицею і бриндушковим цвітом. Яскрава молода зелень листяних порід буйно виокремлювалася на фоні столітніх, гордо розкрилених смерек та ялиць. Ця весняна зелена рвійність таємничо провокувала напівскам’янілі від щоденних тривог та скрут серця на сміливість зазнати бодай сякої-такої але втіхи від життя, яке в усе міцніші цуглі брала панщина.

 Народний месник Олекса Довбуш у романі письменниці постає збірним образом кмітливих та непокірних «гуцульських стрільців». Зі сторінок твору відчувається сильний та мужній дух Довбуша, адже він є таємничою постаттю – легендарним ватажком опришків. 

Марія Дзюба зобразила опришків не страшними та загрозливими варварами чи «збуями», а набожними й сакрально закоріненими людьми. Кожен свій похід опришки починали з молитви та із запального аркана – священного гуцульського чоловічого танцю.

Цей гірський нарід, зодягнутий як будень, так свято в колоритну рукодільну одіж, за найменшої нагоди, готовий до жарту, співу, танцю – ніякі біди і гризоти не здатні були ввігнати в суцільну й непробудну гнітючість.

В цьому романі є все – і легенди, і реальність, і справжнє кохання. Через увесь роман проходить колоритна любовна лінія. Адже в Довбуша ніжна й трепетна душа, яка здригається від гучної гуцульської пісні, тривожиться від символічних знаків природи і з таким трепетом та пієтетом піклується про своїх побратимів, що це викликає повагу та захоплення.

…А потім – очі… Одні єдині чомусь запам’яталися. Такі великі і темні, як ніч, блискучі і проникливі. Вона ці очі побачила майже впритул і вони її не злякали. Навпаки, притягли на мить, як магнітом. Але… ці очі. Все таки вона й не уявляла собі такого ніколи, аби людські очі могли лиш за одну мить так черкнути поглядом в грудях, аж хотілося заковтнути вітер, злетіти понад Зелену Верховину і ширяти собі вільною орлицею…

В біографії Олекси Довбуша, легендарного отамана опришків, чимало “білих плям” – це авторці дозволило витворити суто свою авторську версію тогочасних подій, характеру боротьби, світогляду головних героїв. Діалоги подані діалектом. А ще є масні жарти, коломийки, співанки та специфічний гуцульський гумор.

Ой за гори високої хмари наступили,

А молоді вівчарики вівці погубили.

Ой що ж бо ви, вівчарики, за робітку мали?

Тоненькими волічками ніженьки всотали!...

 

"Як добре, що в природи є сонце, аби її втомлену і спустошену час від часу будити з як-найсуворіших холодів та байдужих зимових снів і надихати на рух, на життя, на повняву… Так має бути і з людьми, бо їм теж сонечко світить і гріє. Та не завжди люди, як природа, будяться вчасно, аби відігнати уже іншої природи холод зі своїх душ, який їх приходить сковувати і мучити. Холод людської природи."