Решетилівська «Соломія» -

 збереження народних традицій

Решетилівські вишиванки вважаються одними  з найтонших і найскладніших у виконанні. Традиційне вишивання «білим по білому» - своєрідний прийом, яким працюють тільки на Полтавщині. Це більш гра світла й тіні ніж візерунки із ниток на тканині…

 

Наприкінці ХІХ ст. село Решетилівка  Полтавської області офіційно стало одним із центрів–осередків народного ткацтва, килимарства та вишивання в Україні. У 1905 році була заснована артіль з вишивання  та гобеленства - Решетилівський  ткацький навчально-показовий пункт. Вироби якого набули  світову славу і були  представлені на виставках українського мистецтва в Мюнхені, Парижі, Марселі, Брюсселі. Була організована фабрика  художніх виробів, на якій працювало більше двох тисяч  осіб. Тут виник своєрідний і унікальний  художній  вид вишивання - «білим по білому», або «біллю». Він передавався з покоління в покоління.

Сьогодні  носіями технології вишивання  «білим по білому» є майстрині й викладачі  Решетилівського художнього  професійного ліцею, майстрині приватної майстерні «Соломія», вчителі дитячо–юнацької школи мистецтв. Професія вишивальниці популярна серед місцевих жителів.  В Решетилівці  вишиванням займаються усією родиною.  До голки привчають з дитинства. На даний час в селі діє біля десяти приватних майстерень. 

Надія Вакуленко, Лариса Пілюгіна,  Алла Кісь, Ніна Іпатій – сучасні майстрині високого класу, вони володіють секретами і тонкощами техніки вишивання біллю. Класичний прийом називається «лічильна гладь», або «лиштва», який потребує великої уваги, професійної майстерності. Вишивати білим по білому дуже важко, особливо для очей.  Малюнок, орнамент  на полотно переноситься  шляхом складного підрахунку майстринею. На одну роботу витрачається від двох до шести місяців. Тому коштує дорожче за кольорові вишивки.  Виробляють  одяг з тонких прозорих тканин: маркізету, батисту, шовку. На жаль, зараз основні покупці шедеврів українських майстринь є  іноземці. Вони у захваті від цієї  творчої краси  і гармонії.

Особливість  полтавської вишивки – поєднання рослинного та геометричного орнаментів різними техніками: "барвінок", "хмелик", "морока", "зозулька", "зубчики", "пухлики", "ланцюжки", "верхоплут", "гілка" та: "прямий хрест", "квадрат", "ромб", "трикутник", зірчаті мотиви. Мережки для оформлення жіночих вишиванок – це один з цікавих засобів оздоблення одягу. Вони створюють контраст ажурних узорів та рельєфною поверхневою вишивкою. В селі досі зберегли секрети і схеми сакральних візерунків, орнаментів і використовують прадавні прийоми вишивання: "солярний знак", "дерево життя", "ламана гілка"… Вишита сорочка – справжній оберіг, тому що ці візерунки  на одязі є справжнім захистом.  В ній   енергетика, настрій і думки майстрині…

Цікавий факт: Одного разу на міжнародній виставці  українська  етнографиня  О.Пчілка представляла вишивки решетилівської фабрики. Там спеціалісти  не  повірили, що це зроблено людськими руками.

Починаючи з 1992 року щорічно проводиться обласне свято народного мистецтва - «Решетилівська весна». Майстрині  полтавського села є постійними учасницями міжнародних виставок, конкурсів у Франції, Угорщині, Польщі, Кореї, фестивалю «Етностиль» в Київському мистецькому арсеналі.

 Цікавий факт: В 1969 році майстрині Решетилівки виготовили сукню «білим по білому» для Софі Лорен, коли вона знімалася у фільмі «Соняшники». Потім акторка демонструвала її на подіумі в Римі.

Вишивка «білим по білому» є візитівкою Полтавського краю і України. 

З метою збереження  традицій  народного ремесла, технологія  вишивки «білим по білому» в селі Решетилівка в 2018 році  була внесена до національного списку переліку елементів нематеріальної культурної спадщини  України й номінувалася  на включення до списку ЮНЕСКО.