Іван Верхратський –видатний дослідник мови і природи

«…За чисте діло я прийнявся,

За чисте жертву і кладу».

 

Іван  Верхратський – український галицький натураліст, педагог, письменник, мовознавець, громадський діяч, дослідник мови та фольклору лемків. Він автор 200 друкованих видань. Збирав колекції комах, гербарії та народні назви  рослин, звірів, птахів, риб, комах.

Коли Верхратський викладав у Дрогобицькій державній гімназії його учнем  був І.Франко, він познайомив його з книгами Драгоманова М., П.Куліша, Т. Шевченка.   На формування  літературного  смаку І.Франка вплинув саме  І.Верхратський. В подорожах 1897-89 років дослідник вивчав фольклор лемків Словаччини: описував календарні звичаї, народні пісні, вивчав говори різних сіл. Мові лемків присвятив окрему монографію, де зібрані оповідання, прикази, загадки і пісні.

Верхратський керував видавництвом  журналу «Денниця», публікував свої поетичні твори, байки, епіграми під псевдонімами Любар Горовський, Любарт Співомир Лосун, Подоляк, Іван Щепавка,  Петро Правдолюб та інші.

Вчений здійснював етнографічні експедиції Україною, проводячи  цікаві мовні дослідження на Київщині, Житомирщині, Одещині, Херсонщині також працював на Галичині, Буковині, Закарпатті. Його етноботанічний набуток має неоціненне значення для мовознавців.

Мовознавця цікавили особливості говорів південно-західного наріччя, тлумачення походження етнонімів. Він є автором наукових праць з української діалектології і лексикології. Вчений наполегливо займався поширюванням української мови в науці, освіті. Іван Григорович   писав підручники для гімназій з ботаніки, зоології, мінералогії, перекладав з польської, німецької, російської… Більшу частину свого життя Верхратський учителював у Дрогобичі, Львові, Станіславі. Був активним членом товариства "Просвіта", одним з перших членів Наукового Товариства ім. Т.Шевченка, де займався організацією і розвитком української науки.

Вчений  був послідовним просвітителем, будителем культурно- національного життя свого краю, започаткував розвиток природничих студій та поклав початок українській науковій природничій термінології.

Використана література:

-І.Франко,зібрання творів у 50 томах. літературно- критичні праці, т.41,

"Наукова думка", Київ-1984;

-В.Шендеровський, "Нехай не гасне світ науки", кн.2., "Рада", Київ, 2006;

-"Аксіома для нащадків". Українські імена у світовій науці", Львів. "Каменяр2,1991;

-В.Русанівський, "Історія української літературної мови",Київ, "АртЕк", 2002;

-"Український сатирикон", Київ, 2000;

- "Дивослово", 2003, №12.