Сергій Лифар – життя як танець.

Проект “ШУКАЙ” - це історія Києва в бронзових міні-скульптурах. Проект створено, щоб люди гуляли, знаходили їх – і так пізнавали історію міста. Київський каштан, Київське сухе варення, Київський торт та інші знакові для історії міста маркери. 

Золотий черевичок Сергія Лифаря також входить до цього переліку. Міні-скульптура знаходиться у центрі Києва на фасаді Premier Palace Hotel. У квітні місяці 115 років тому у Києві народився «бог танцю» Серж Лифар. Один із найвидатніших танцівників та хореографів XX століття, засновник академії танцю при «Гранд Опера» в Парижі, ректор інституту хореографії та університету танцю Парижа, почесний президент Всесвітньої ради танцю ЮНЕСКО. Він не просто танцював – він жив на сцені. Кожен його рух був відточеним і витонченим витвором мистецтва, втіленням Божої краси та грації. 

Різні країни вважають його «своїм», а він завжди вперто називав себе киянином. Саме в Києві він зробив перші па у балетній студії Броніслави Ніжинської. Як він сам згадував – «Я став танцівником, ще не вміючи танцювати» - так його вразила перша зустріч з балетом. Після від’їзду Ніжинської у Париж, Сергій протягом 15 місяців працював самостійно, шліфуючи техніку танцю. В 1922 році він емігрував до Парижа, де долучився до знаменитого «Російського балету» Дягілєва. Після його фантастичних тріумфів у різних виставах стало зрозуміло – це зірка світового рівня. У 24 роки Серж Лифар очолив балетну трупу «Гранд Опера», якій присвятив понад 30 років життя як соліст, хореограф, педагог. Як писав сам Лифар: «Можу щиро сказати: дім розваг я перетворив на храм». У 65 років у нього проявився неабиякий хист художника. 

Він Кавалер найвищих нагород Франції: Ордена Почесного легіону, ордена Літератури і мистецтв, володар найвищої нагороди в балеті «Золотого черевичка». Митець на все життя залишився людиною без громадянства. Україна і Київ до кінця життя залишалися світлою мрією Лифаря. За заповітом, на його надгробку написано «Serg Lifar de Kiev».

Сьогодні треба залишатися вдома, берегти себе і рідних. Від кожного з нас залежить закінчення карантину. Тоді всі зможуть не віртуально, а реально погуляти прекрасними весняними вулицями Києва і відшукати втілену в міні-скульптурах захоплюючу історію стародавнього і вічно юного Києва. З наступаючим святом!