Маршрут вихідного дня

Житомирщина туристична

Наша країна багата на туристичні об’єкти, які варто відвідати. І не потрібно їхати за кордон, щоб побачити щось неймовірно красиве, не побачивши цього на Батьківщині. Сьогодні наш маршрут пролягає по Житомирщині. Житомирська область – одна з найстаріших областей Північної України, утворена в 1937 році. Вона також займає перше місце в Україні по запасах лісових ресурсів, які становлять 750 тисяч гектарів. А ще в області багато унікальних місць, відвідавши які Ви пізнаєте наскільки цікавою і туристичною є вона. Отже, Житомирщина – це чарівний поліський край, багатий на прекрасні краєвиди: густі ліси, чистоводні озера, стародавні архітектурні пам’ятки, оповиті загадковістю та духом живих легенд.


Тож вирушаємо в дорогу за позитивними і прекрасними емоціями, неперевершеними світлинами, яскравими і незабутніми спогадами. наш маршрут пролягає через Коростишів (а Ви обирайте собі будь який інший). Дорога на 4 з мінусом, а за вікном краса. Всюди ліс, як в лабіринті - тиша, спокій, чисте повітря і спів пташок. Місцями дорога жахлива, переважає бруківка.



Перша зупинка село Яроповичі, де ще зберігся дерев’яний палац (ХІХст.) - місцеві знають його, як «стара дерев’яна школа», а навколо нього чудовий парк зі ставком, де відпочивали паничі. Сюди варто приїхати, щоб побачити цей унікальний будинок, який збудований в стилі українського барокко, і вже в ті часи мав каналізацію, сантехнічне оснащення, обігрів взимку здійснювався за допомогою теплих потоків повітря і диму, які надходили від котла, що стояв у підвалі, і підігрівали підлогу. Але нажаль, самі бачите в якому стані перебуває наразі архітектурна пам’ятка. В центрі села стоїть кам’яниця.







Їдемо далі. Наступна наша зупинка село Червоне (Андрушівський район). А там палац Грохольських-Терещенків і Червонський парк. Неготичну резиденцію збудував польський магнат Адольф Грохольський за проектом невідомого архітектора. Після смерті Грохольського, його дружина продала Червоне Миколі Терещенку. Цікаву і детальну розповідь про історію села і палацу Ви можете почути з вуст Тараса Коновалова – туристичного гіда, волонтера. Це буде цікава екскурсія. А от настрій ваш трішки зіпсується при побаченому. Палац, невимовно гарний і колись помпезний, зараз, нажаль, в жахливому стані і занепадає. Завдяки старанням монастиря і юного ентузіаста Тараса, там ще теплиться життя і є надія. Поряд з палацом є озеро в формі серця,  з альтанками, де можна перепочити і перекусити.








Рухаємося далі. В Андрушівці, перед Вами постане один з багатьох прекрасних палаців сім’ї Терещенків. Він також має цікаву та захоплюючу історію. Палац Бережинських-Терещенків вважають перлиною Житомирщини. На даний час в стінах архітектурної пам’ятки розміщений ліцей. Навколо палацу розкинувся чудовий старовинний парк з ровом, озерами, містками, де так добре можна заховатися від палючого сонця.








А ми рухаємося далі. Маєток Ганських, який знаходиться у Верхівні (Ружинський район). Дорога місцями жахлива, але бажання побачити пам’ятку архітектури має великі переваги. А от, щоб відвідати музей, то потрібно заздалегідь зателефонувати. Адже в маєтку Ганських розміщений коледж. Сам палац збудований в ампірному стилі, виразною ознакою, якого було повернення до античного мистецтва. Поруч з палацом побудовані два флігелі – флігель кухня і флігель управителя. Прекрасне місце, парк, ставок – є де прогулятися і уявити, як цими стежками ходив Оноре де Бальзак. Він тут жив, кохав і писав.






Наші враження від подорожі змішані: благоговіння від архітектури, старовини і історії та розчарування від ставлення держави до таких перлин. Ця подорож запам’ятається Вам на довго. Приємної мандрівки Житомирщиною, адже в цій області ще так багато туристичних об’єктів.



Туристичний куточок Тернопільщини.

З Київщини дорога туди не близька, але якщо Ви опинилися на Тернопільщині, Заліщицький район, то просто зобов’язані там зупинитися на відпочинок. По-перше, там є на що подивитися, по-друге, там є де відпочити душею і тілом. Ми зупинялися в с.Касперівці. Село розташоване на річці Серет, де з 1963 року на ній введено в дію ГЕС. В результаті чого було створено Касперівський ландшафтний заказник, частиною якого є Касперівське водосховище. 

От ми і відпочивали на цьому водосховищі – база відпочинку «Галіція». Тут є все для гарного відпочинку, а якщо ви ще й рибалка, то для вас тут в самий раз. Кімнати на будь-який гаманець, спільна кухня, прекрасно озеленена територія. Дихайте на повні груди, бо чисте повітря наповнить вас здоров’ям на довгі місяці.



 
 

 До ваших послуг катамарани, тож не лінуйтеся і покрутіть трішки педалями. Мальовничий вид каньйону подарує вам незабутні враження, адже сама водойма, яка звивається вужем, міститься у вузькому яру. Повірте, вид з середини річки вас вразить. Також відвідайте на протилежному боці водоспад, шум якого дуже чути. 

 


 

Але відпочинок в самих Касперівцях не обмежуйте лише ловлею риби. В околицях є на що подивитися. Всього лиш 12 км. в бік Борщіва на околиці села Королівка знаходиться печера «Оптимістична», яку занесену до Книги рекордів Гінесса, як найдовша в світі гіпсова печера. Відвідайте, воно того варте. 


 


А в 30хв. їзди  від Касперівців в сторону Коломиї є село Нирків. Там можна побачити руїни, колись величного замку «Червоногородський», а на річці Джурин шумно сповіщає про себе Джуринський водоспад, що входить до складу Національного природного парку «Дністровський каньйон» і вважають його одним із наймальовничіших місць Тернопільщини.






 Обов’язково відвідайте місто Заліщики – красиве, затишне. Не забудьте оглянути його з оглядового майданчика в с.Хрещатик (туди вас доведе навігатор) бо там відкривається така краса, аж подих перехоплює. Прогуляйтеся по самому місту, Вам там дуже сподобається. 



Коли їдете місцевими дорогами Ви багато всього красивого і цікавого  можете побачити. Тож не мчіть дуже швидко. Все має свою історію, цікаву легенду, оповідку. Головне, це бажання почути про місцевість де ви відпочиваєте. Я бажаю Вам цікавого відпочинку, приємних спогадів про подорож бо нашій Україні є, що  показати і розповісти. 
Любіть Батьківщину!!!



Знову в дорогу!
Можна відкрити для себе нові горизонти не залишаючи терени нашої країни. І тому, цього разу знову ми не залишимо поза увагою Житомирщину і Хмельниччину, адже там є чимало цікавих куточків – історичні пам’ятки і таємничі легенди. Там є де прогулятися, оздоровитися, природою помилуватися й зробити багато вдалих кадрів. Також познайомимося з тим, що більш-менш відображає їхню духовність і атмосферу. Тож вирушаймо в захопливу подорож, бо історія і природа подарували нам безліч місць, які варто цінувати і встигнути побачити за досить коротку відпустку. 
«Пізнаєте свою культуру – пізнаєте себе!» 
Це дійсно неймовірно, коли місто сонно позіхає від втоми і буде варитися в робочих справах, а ми саме в цей час подорожуємо областями – сусідами. 

Перша зупинка – с.Турчинівка (Житомирська обл.) – Палац Уварової, його відносять до володінь роду Терещенків. Сама садиба побудована серед мальовничого старовинного парку (пам’ятка садово-паркового мистецтва) на березі красивого ставка. На даний час в особняку відомого роду розміщується місцевий ліцей і завдяки цьому, він знаходиться в доглянутому стані. Також збереглася будівля господарського корпусу з витонченою башточкою. 


Їдемо далі. Часу мало, тож ми намагаємося сильно далеко не звертати з головної дороги. Зупиняємося в с.Самчики (Хмельницька обл.). Тут відвідали палац з дуже цікавою історією. Палацо-парковий ансамбль «Самчики» називають ще «Український Версаль». Сам палац дуже добре зберігся, тож можна побачити найкращі зали: Блакитна, Червона, Римська і кімната у Східному стилі, стіни якої від підлоги до стелі покриті розписами. Навколо палацу розкинувся парк з старовинними деревами з однієї сторони – фонтан, а з іншої – мальовниче озеро. Є два прибрамні корпуси з парадною брамою та Китайський будинок-льодовня. А ще тут знімають фільми (з останніх – «Кріпосна») і проходять весільні фотосесії. 






Село також славиться розписом – Самчиківка. Придивіться уважно, адже розпис дуже красивий – це диво. Хати, ворота, огорожі, зупинки, art-кафе…очі розбігаються від барвистого і розкішного розпису.




Прямуємо далі. А далі по маршруту – Старокостянтинів. Тут є на що подивитися, але складайте детально маршрут, щоб не блукати. Найперше ми відвідали Замок князів Острозьких. Він побудований на ділянці при злитті річок Случ і Ікопоть. При в’їзді до замку влаштована в’їздна брама. Сам замок являє собою двоповерхову будівлю, при самій будівлі – домова церква Пресвятої Трійці, яка діє і нині. Замок зазнав великої руйнації, але ведуться реставраційні роботи, тож подивитися є на що.






 Пройдіться місцевим пляжем-набережною (вона поруч з замком). Тут ви побачите химерні металеві скульптури художника Миколи Мазура. Унікальність композицій в тому, що зроблені з металобрухту власноруч. Потім вирушайте до оборонної вежі. Все, що залишилося від колись могутнього оборонного комплексу. На протилежному березі Случ красується неоготичний млин. І багато цікавого і пізнавального можна тут побачити, головне хотіння. 



Вирушаємо далі. Попереду місто Хмельницький. Можна просто об’їхати, а якщо є бажання познайомитися з містом не базаром, то приділіть декілька годин на знайомство. Тут є фантастична краса Південного Бугу, шарм міста-дендропарку і романтичний затишок центру. 

Наступна зупинка – це с.Головчинці (Хмельницька обл.).  Свято-Преображенський жіночий монастир є великим православним паломницьким центром, який приваблює прочан з усієї України до чудотворної ікони покровителя обителі Святого Онуфрія та цілющого джерела. Це святе місце упродовж останніх років значно розбудували, пристосувавши спеціально для прочан і туристів. Тож тепер тут можна зупинитися в невеликому готелі, а також відновити свої сили, прийнявши купіль в оновлених купальнях із джерельною водою. 



Від’їхавши зовсім трішки, ви потрапите на рибний базар. Тут є дуже багато різної риби, раки. На будь який смак гриби: мариновані, сушені. І багато іншого. А поруч можна пообідати. «Ні пуху ні пера» - дуже смачно і ситно. 

 
Далі по курсу – Бердичів. Це вже окрема екскурсія, бо в нас було малу часу. Далі до Житомира їдемо дуже файною дорогою, а там вже і Київ. Але сильно не поспішайте. Навколо багато цікавого, де варто зупинитися. 









Найдивовижніше — поруч!
Опішне - Гончарна Столиця України!

Яскрава подія українського літа — свято унікального гончарського колориту!
“ГігантоМанія-2019” - цьогорічна тема традиційного гончарного здвиження в селище Опішному Полтавської області “Здвиг”, програма якого включала:
міжнародний симпозіум кераміки;
міжнародну Е-літню Академію Гончарства;
національний ковальський фестиваль;
міжнародний фотоконкурс “Гончарні Візії країни”;
міжнародний мистецький ярмарок “Гончарний всесвіт в Україні 2019”;
національний фестиваль-конкурс гончарського бодіпейтінгу;
фольклорний фестиваль “Гончарське перевесло національного фестивалю гончарства”.



Семеро керамістів з України, Литви, Хорватії, США в рамках конкурсу “ГігантоМанія” виготовили свої монументальні глиняні скульптури висотою понад п'ять метрів: “Нев'янучий цвіт” - композиція полтавчанки Інни Гуржій, “Підтримка жінок” творіння американського кераміста Марка Чатерлі; київський гончар Андрей Іванський представив на конкурс роботу“Гончарна капличка”.




Скульптури встановлені на території музею-заповідника гончарства. Це перший музей гончарства заснований в 1986 році. В 1989 році на його базі був створений Державний музей-заповідник українського гончарства в Опішному - етномистецький науково дослідний й культурно-освітній заклад, національна гончарна скарбниця України. Музей володіє найбільшою в Україні колекцію творів народних майстрів-гончарів та художників-керамістів - близько 60 тисяч одиниць збереження. В 1988 році в структурі музею створено перший в Україні Меморіальний музей-садибу славетної гончарки Олександри Селюченко. У 1999 році в Опішному відкрито Меморіальний музей-садибу гончарської родини Пошівайлів — однієї з найкращих українських гончарських династій. 


2013 року було відкрито Музей мистецької родини Кричевських - перший в Україні музей, присвячений творчому доробку великої мистецької династії, причетної до розвитку й популяризації опішненського гончарства, який знаходиться в унікальній гончарній споруді — будівлі колишнього Опішненського гончарного показового пункту Полтавського губернського земства, споруджена за проектом славетного українського митця-архітектора Василя Кричевського. Стіна Гончарної Слави України на будівлі увіковічює творчі звершення на ниві мистецтва й гончарства видатних достойників України. 




Виставкові зали Центру популяризації гончарної спадщини  експонують художні керамологічні виставки творів відомих та провідних майстрів-керамістів. Гончарська книгозбірня в Опішному — спеціалізована бібліотека має сто тисяч одиниць збереження.
Обов'язково завітайте наприкінці кожного червня в Опішне, отримайте користь, емоційне та естетичне задоволення від дозвілля серед дивовижної краси рідної природи й рукотворних художніх шедеврів  видатних майстрів кераміки.






Під височенним небом Опішного ви відчуєте силу Людського Духу, зануритися в атмосферу Духовної Гармонії й Краси, Любові... Ви відчините високу браму у майбутні далекі світи...




Поспішайте побачити графські розвалини.


Це сучасні фото палацу Х1Х ст. в селищі Немішаєво, що в 40 км від Києва. Населений пункт виникнув в 1902 році та був названий на честь першого очільника Південно-Західної залізниці К.С.Немішаєва. Сьогодні це залізнична станція, інститут картоплярства, аграрний коледж. А знаменито селище розвалинами палацу Карла Остен-Сакена. Споруда має багату історію. Маєток мав крім палацу ренесансно-неоготичного стилю, фруктовий сад, великий парк, на річці Орлянці - зроблений ставок. 





Перший господар - придворний церемоніймейстер, вихователь Великого князя Костянтина Павловича граф Карл Іванович Остен-Сакен. Після нього маєтком володів його родич І.Х. фон дер Остен-Сакен, який передав нерухомість своєму сину. Коли він виїхав закордон, землю викупає пан Астахов. Потім маєток купує німець Варген. Наступний хазяїн палацу — придворний міністр граф Воронцов-Дашків, якій продає маєток багатому поміщику А.Й. Красовському. В 1904 на аукціоні його купує селянин А.Кулік. Під час радянської влади у палацу був дитячий садочок, робітничий гуртожиток, клуб спиртового заводу. В 2000 році споруда згоріла. Місцеві мешканці  внесли свій внесок у розграбування та знищення садиби. Говорять, що хтось з  нащадків колишніх володарів маєтку давав гроші на його реставрацію, але нічого не було зроблено. Сьогодні споруда знаходиться в дуже плачевному стані. Є плани створення проекту відновлення історико-архітектурної перлини — садиби Остен-Сакен.


 





Маленька подорож по Хмельниччині

Є багато варіантів, як провести вихідні чи святкові дні. Тож, ділюся перевіреним автомобільним маршрутом по Хмельниччині. Головними об’єктами нашої мандрівки це Меджибіж і Кам’янець – Подільський. Але по дорозі є багато цікавого. Тож, вирушаймо в захопливу подорож, адже наша чарівна країна не залишить байдужим жодного. Наша дорога пролягала через Житомир – Чуднів – Любар – Хмельницький. На маршруті слідування можна заїхати в с.Самчики і Старокостянтинів (ми не заїжджали, тож не можу сказати, як там. Це вже буде інша подорож.). Будьте пильними – дорожнє покриття місцями вимагає бути терпеливими, але все ж його приводять до ладу. Перша зупинка Меджибіж. 




Тут можна зупинитися на ніч в готелі «Меджибізький замок». Вам запропонують кімнати в самому готелі, або окремі будиночки, де є все, щоб добре відпочилося і автомобіль є де поставити. Вранці знайомство з замком і музеями, які є на території, руїнами костелу.









 Прогулянка неподалік замку відкриє красиві місця для фотозйомок, адже саме село розташоване межи Бугами – Південний Буг з’єднується з Бужком.
Вирушаємо далі. Погода, настрій, цікавість побачити щось новеньке, зіграли свою роль. По дорозі ми вирішили трішки з’їхати і подивитися палац Орловських в с.Маліївці. 



Можна пройтися красивим парком, подихати чистим повітрям, послухати заливистий спів пташок, а ще побачити печеру Кармалюка зі штучним водоспадом над нею. 


  


А на горі напитися холодної джерельної водиці. Відпочивши в долині серед квітів, під дзюркотіння потічка, вирушаємо далі. 


А далі це Кам’янець-Подільський – місто заповідник. Тут слів не потрібно. Всі, хто потрапляє в Старе місто, попадають в полон таємничої історії, адже не встановлено остаточно, коли саме виник Кам’янець. 






Набирайте повні груди повітря і на прогулянку. Хочете побачити дуже багато замків за хвилин 30 – 40, то вам варто завітати в єдиний в Україні музей під відкритим небом, де розміщено точні копії найвідоміших замків України.





 В місті є все, що бажаєте: музеї, сувенірні ринки, ресторани, кафе. А ввічливі хлопці запропонують оглянути місто на авто – такий собі БТР. А там вже тримайтеся, екстрим гарантовано, бо це маршрут навколо міста по – каньйону. Але воно того варте. 







Всі, хто приїжджають у місто над Смотричем, обов’язково відвідують фортецю з відділом етнографії, картинну галерею, відділ археології, ратушу, виставковий зал. Але часу має бути вдосталь, бо за день все не подивишся. Мандруйте Україною. Бо це ідеальні місця для нас, тих хто, хоче вирватися з галасливого міста. Тут ми сповна насолодилися прекрасним.


      


Ковалівка – село МРІЇ

Всього 65 км. від шумного Києва і Ви потрапляєте у взірцеве село Київщини – «українську Швейцарію». Виділіть лише один день і Ви не пошкодуєте, адже село Ковалівка, що знаходиться між Білою Церквою і Фастовом, видастся вам оазисом. Іхати сюди можна з різних сторін, але найкраще, це звернути з траси Київ-Одеса на Вінницькі Стави. Дорога – супер. В селі Він.Стави знаходиться церква Пресвятої Трійці. А біля самої дороги – ставок де квітують білі лілії. Ця неперевершена краса зачарує вас з першого погляду.



 А далі Ковалівка. В’їзд з боку тракторної бригади. Село зачаровує з перших хвилин. Центральною дорогою швидко доїжджаємо до центру села, який перекритий для проїзду автомобілів. Не хвилюйтеся – стоянка для авто є і місця вистачить всім. 

 

Далі рушаємо на своїх двох. Краще, коли про цю красиву місцевість, розповість хтось із місцевих, як нам, наприклад. Тут і оновлена гімназія, льодова арена, футбольне поле. 





В центрі – на площі - красується великий фонтан і гордість Ковалівки – церква Різдва Пресвятої Богородиці. Крокуємо далі. За площею знаходиться ставок, де Ви можете побачити чорних лебедів. 





А на березі річки Кам’янки розкинувся ландшафтний парк. Вся його територія заквітчена, що милує очі. Прогулюючись по парку, хочеться все ввібрати своїми очами, але будьте пильні, може запаморочитися в голові від крутіння нею в різні боки. 



 

 

З берега річки можна потрапити на територію Свято-Анастасіївського православного жіночого монастиря, де в центрі – Церква Святої Тетяни. Прогулюючись тут не забудьте про косинки. А відпочити можна в парку біля монастиря. Там криниця, а біля неї лавка. А навколо тиша і спокій. 



Якщо Ви зголодніли, то саме час повертатися в центр села. І тепер можна пройтися по «місточку Закоханих» і помилуватися білими лебедями. Оглянітся навкруги. Вся територія потопає у квітах і зелені, що не може не радувати. 




Тож, чим підкріпитися? Тут є ресторанний комплекс «Земля мрії», дитяче кафе, піцерія «Dream Land» з власним суши-баром. Приємного відпочинку!!!



  


Чарівні куточки від Рівненщини до Івано-Франківщини

І знову про цікаві місця нашої неньки України. Хочете провести приємно час на вихідних? Тож вирушайте в дорогу на Рівненщину та Тернопільщину. Пропоную Вам перевірений автомобільний маршрут і цим самим хочу показати наскільки прекрасна наша Батьківщина. Перша зупинка м.Дубно (Рівненська обл.). Обов’язково відвідайте Дубенський історико-культурний заповідник, на території якого знаходяться замки князів Острозьких та Любомирських, виставкові зали, де ви побачите велику кількість історичних експонатів, документів.





Друга зупинка – Кременець (Тернопільська обл.). Це одне з найкрасивіших малих міст України, бо в ньому зібрана велика кількість цінних пам’яток архітектури. Неймовірна навколишня краса зачарує вас з перших хвилин перебування в місті. Підніміться на замкову гору (гора Бона), щоб помилуватися руїнами замку та містом, яке ось перед вами, як на долоні. Не відведете очей від витонченості ансамблю колегіуму, який є окрасою міста, бо це найкрасивіша споруда. Тут всього багато цікавого і тому маєте затриматися і навіть залишитися на ночівлю. Житло віднайдете швидко, бо багато готелів. Ми зупинялися в Садибі – рекомендую.








Збараж (Тернопільська обл.) – це третя наша зупинка. І ми не пожалкували, бо нашим очам випала можливість побачити фортифікаційну оборонну споруду, а мальовниче містечко запало в саму душу. Шедевр замкового мистецтва Тернопільщини, це найцінніша пам’ятка архітектури і бере в полон своєю красою і міццю. Просто поблукайте палацовими залами і відчуйте все багатство і драматичність історичних подій. Тут ви побачите багато історичних експозицій, творчих виставок. А на завершення – прогуляйтесь парком, який розкинувся біля замку. Да і в самому місті є на що подивитися, тож не поспішайте, а поблукайте вузькими вуличками.







Якщо є ще у вас час на подорож, то можна відвідати м.Галич.(це вже Івано-Франківська обл.). Маленьке і затишне місто закохає в себе з першого погляду і надовго залишить приємні враження. Найперше – підніміться на замкову гору, де збереглися руїни величного замку, який зазнав руйнівних татарських нападів. З замкової гори відкривається чудова панорама середмістя, а коли спуститесь в центр міста, який розташувався у підніжжя гори, ви потрапите в милу і симпатичну місцинку, де не хочеться спішити, а от так просто посидіти  і уявити всі історичні перипетії, які випали на долю Галичини. На центральній площі знаходяться пам’ятник королю Динилу Галицькому та центральний елемент архітектурного ансамблю міста – церква Різдва Христова.







Це лише перевірені міста нами, але на шляху слідування є ще багато цікавого, де варто зупинитися. Раковець, Вишневець, Бережани, Маріямпіль…і багато іншого. Зацікавилися? Тож в дорогу. Приємних вам вражень.


Маршрут вихідного дня. Тут бував Шевченко.


Березова Рудка – мальовниче село на Полтавщині, 90 км від Києва. Яке засновано в 1717 році гетьманом Іваном Скоропадським. В 1752 році засновник династії Закревських Йосип Лук’янович  Закревський викупив хутір Березова Рудка   у нащадків гетьмана. Ідея побудувати садибу належала його сину Григорію – маршалку Київського намісництва. Продовжували будівництво вже його сини Олексій та Василь, потім онук – Платон Олексійович. Тільки  Гнат Платонович  в 1838 році  закінчив оздоблення маєтку. П’ять поколінь родини змінювали і прикрашали цей маєток, зробивши його перлиною садово-паркової архітектури ХVІІІ- ХІХ ст..


Зараз палацово – парковий комплекс в стилі провінційного класицизму  кінця ХVІІІ- Х1Х століття   займає площу  в 100 га. З них 45 га займає парк. Садиба Закревських – це один з чотирьох парків - пам’яток  садово – паркового мистецтва на Полтавщині. Тут зростає понад 40 видів дерев та кущів. 25 га – це яблуневий сад.





 



 


 


З 1843 по 1847 роки  в гостях у Закревських неодноразово перебував Т. Г. Шевченко. Він намалював портрети Платона та Ганни Іванівни Закревських. Існує думка про її роман з  Шевченком, він присвятив їй  вірш « Якби зустрілися ми знову….». Старий палац , величаві липи, осокори, алеї парку, залізні   сходи на балкон, фонтан на галявині , 600-річний дуб пам’ятають Шевченка… Перед головним  палацом  встановлено пам’ятник – погруддя великому поету. В свій час в найпоетичнішому місті – маєтку Закревських- розгорялися шекспірівські любовні пристрасті. Тут М. Глінкою  створено відомий романс « Очі чорні…». Тут народжені слова пісні Д. Луценка « Києве мій», тут народилася майбутня дружина Г.Уелса – Марія Закревська…



Обов’язково завітайте в цей чудовий куточок української історії та культури. Відчуйте плинність людського життя серед велетенських дерев та архітектурних шедеврів, подихайте повітрям вічності, краси, поезії, Любові…


Мандри Черкащиною. Корсунь-Шевченківський


Коли осінь красується барвистим листям, коли хочеться просто виїхати з шумного міста є багато маршрутів вихідного дня. Ми пропонуємо лише перевірені дороги, лише ті місця, де відпочиваєш душею, де набираєшся сил в повну, де можливо почути найпотаємнішу мелодію нашої матінки-природи: шелест опалого листя під ногами, яке виграє на сонечку всіма кольорами золотої осені, дзюрчання красуні річки Рось, яка проривається між валунів. 



Проїхавши лише 142 км. від Києва перед вами відкриється гарне місто Корсунь – Шевченківський, яке багате на історичні оповідки. Корсунь – одне з найдавніших міст України, яке 1032 році князь Ярослав Мудрий заснував, як місто-фортецю для захисту південних кордонів Київської Русі від набігів тюркських кочівників, а річку Рось використовували, як природну перешкоду. В місті є що подивитися. 



 Головною ізюминкою є палац Лопухіних, Корсунський парк, музей історії Корсунь-Шевченківської битви. 





У Корсуні неодноразово бував Тарас Шевченко і прогулюючись парком записував народні пісні, багато малював прекрасні куточки, а малюнки були вміщені до Корсунського альбому це: «В Корсуні», «Дуб», «Дерева» та інші. 





В парку висаджено багато завезених дерев, які є окрасою місцевості та забезпечують комфортну прогулянку.

 Рекомендую відвідати і отримати заряд позитиву на довгі робочі дні. 




« Атмосфера мандрів» - туристичний ярмарок. Air of travelling

11-12 червня в Києві відбувся туристичний фестиваль - ярмарок « Атмосфера мандрів». За статистикою 70 % українців не були за кордоном. Люди бояться різних складнощів пов’язаних з оформленням  документів, браком знання мови другої країни. Мета фестивалю - розвіяти всі страхи, розповісти, показати, що повинен знати кожний відправляючись в нову країну. На ярмарку працював лекторій, де досвідчені фахівці, мандрівники розповідали, куди відправитися за найсильнішими враженнями, як швидко отримати візу, як зекономити на квитках, як об’їхати весь світ з сотнею доларів в кишені. Працювали майстер - класи для дітей, кінозал, фотовиставка, школа мандрівника, представництва тур агенцій, сцена, на який виступали народні творчі ансамблі, гастрономічний майданчик. Всі заходи знайомили присутніх з культурою різних країн. Це була наймасштабніша туристична подія для тих, хто прагне дізнатися нове, відкрити для себе світ, познайомитися з новими цікавими людьми.






















Затоплена церква (Київщина)
               
Подорожуючи Україною  автомагістралями, прагнучи побачити відомі та видатні історичні місця, ми часто оминаємо місцевість яка є найближчою - нездогадуючись, що тут можна побачите щось цікаве, навіть унікальне… Наприклад, історичну перлину Київської області – затоплену церкву біля м. Ржищева. Трохи історії. Село Гусинці та інші були затоплені під час будівництва Канівської ГЄС в 1972-78 роках. Мешканці сіл були  відселені. Чудовим чином зберігся на пагорбі серед вод Дніпра в 200 метрах від берега Спасо - Преображенський храм, якій був побудований в 1822 році поміщиком Гусинським. В 2011 році на зібрані громадою і церквою м.Бориспіля кошти почалася реставрація храмового комплексу. В 2013 році вона була закінчена, також  побудований міст з берега до острова. Поблизу в лісі відбудовується монашеський скит, якій існував в с. Гусинці до 1919 року. Зараз це унікальна споруда приваблює туристів, віруючих людей, і яку обовязково треба побачити на власні очі.













А також є можливість побачити хату і двір, де проходили зйомки фільму "Доярка з Хацапетівки" 



Полтавська область: Миргород, Велика Круча, Лубни.
Подорожуй, відкривай, пізнавай свою країну. Закохуйся в її неповторні чарівні куточки.

Миргород – районний центр. Заснований в ХІІ-ХІІІ ст. як сторожовий пункт східної околиці Київської Русі, потім – центр реєстрованого козацького полку, з 1649 року - адміністративний центр Миргородського козацького полку, 1917 – рік заснування курорту, з 2011року місце проведення гастрономічного фестивалю «Миргородська свиня», визначний центр художньої кераміки. Миргород наповнений пам’яттю про свого великого земляка М.В. Гололя: вулиці його імені, заклади, біля «Миргородської калюжі» знаходиться алея скульптур гоголівських персонажів.




Велика Круча - новий придорожній ресторанно-готельний комплекс на березі річки Удай на території маєтку козацько-старшинського роду Стороженків.



Лубни – Спасо-Преображенський Мгарський чоловічий монастир заснований в 1619 році ігуменами Густинським і Підгірським в Мгарському лісі біля Лубнів. В 1692 році на кошти гетьманів Івана Самойловича і Івана Мазепи збудований кам’яний Спасо-Преображенський собор. В 1844 закінчено спорудження дзвіниці. В 1785 році засновано скит з церквою Благовіщеня Пресвятої Богородиці. Відродження монастиря почалося з 1993 року.



Дивись детальну інформація на головній сторінці. Публікація від 10 червня 2016 року.




Подорож Чернігівським краєм

Вирушаючи в подорож на вихідні, планів дуже багато, але в можливості, обставини вносять певні зміни. Отже. Чернігівщина, край партизанської слави, зустріла нас сильними вітрами і хмарками, але на радість нам без дощу. Перший пункт зупинки це звісно місто Чернігів – один із найстаріших міст на правому березі річки Десна. На під’їзді до величавого міста переїжджаємо красуню Десну. З мосту відкриваються захоплюючі краєвиди на річку, про яку згадують у своїх творіннях письменники, поети, художники і навіть фотографи.

 І от перед нами відкривається Чернігівський Вал (Дитинець) – центральний парк культури і відпочинку ім. Коцюбинського. Тут збереглося багато пам’ятників старовини: залишки оборонних споруд, гармати з бастіонів Чернігівської фортеці, Спасо-Преображенський собор, Борисоглібський собор та інші. Чернігів багатий на церкви, собори, монастирі, музеї, але все це потрібно бачити на власні очі. Один із найбільших некрополів ІХ-ХІ ст. це курганний комплекс на Болдіних горах, до речі звідти відкривається прекрасний вид на місто.


Дальше наша дорога на Батурин – «Столицю козацької України». Повірте, в живописному місці є що подивитися і нудьгувати тут точно не доведеться. А поки попереду дорога, наші очі радують просторі поля, які оброблені, засіяні, доглянуті і в літку та восени будуть переливатися різними барвами. Наша дорога спочатку пролягала через села, і це була можливість побачити, в яких будинках проживають люди які найдальше від столиці. Дорога від Ніжина до Батурина це поля, поля, але з обочини нам посміхаються і проводжають квіти – Люпин, краса неймовірна, їх дуже багато.


І от Батурин – це справді унікальне місце. Це Гетьманська столиця, тому вона наповнена пам’ятками історії, архітектури та культури. Найперше нас зустрічає Палац гетьмана К. Розумовського збудований у стилі класицизму італійським архітектором А. Рінальді. Екскурсія палацом та прогулянка алеями дозволяє нам поринути у роздуми про їхнє життя, вподобання, мрії…


Національний історико-культурний заповідник зустрічає нас майданом гетьманської слави де є: пам’ятники « Гетьмани. Молитва за Україну», «Сини мої, соколи»; будинок церковно-парафіяльної школи (музей археології); Воскресенька церква – усипальниця К. Розумовського; цитадель Батуринської фортеці. В комплекс споруд фортеці входять: гетьманський будинок, дерев’яна церква Воскресіння Христового, скарбниця, криниця. А також на території Цитаделі розташований пам’ятник жертвам Батуринської трагедії 1708 року. А який же вид на річку Сейм, аж дух перехоплює… 




Прогулянка вдалася на славу. 

Також в самому серці селища розмістився оазис відпочинку «Вітрила Маклая», там і історико-культурний центр, де можна відвідати екскурсію, почути про великого мандрівника, вченого, нащадка запорозьких козаків Миколу Миколайовича Миклухо – Маклая. Зелена територія, приємна і затишна атмосфера, уважний персонал – все для того, щоб зробити ваш відпочинок приємним і комфортним. Тут смачне і якісне харчування, для проживання є зручні та комфортні номери, а також: сауна, басейн, парасольки і шезлонги, мангал, дитячий майданчик та закрита стоянка для машин. І більше ніяких хвилювань, лише відпочинок. 

Дивись детальну інформація на головній сторінці. Публікація від 27 травня 2016 року.



Немає коментарів:

Дописати коментар