«Якщо захочеться переробляти людей - почни з себе.

                                                   Це і  корисніше, і безпечніше»

Таку пораду ось уже багато років  дає усім, хто прагне досягти чогось у житті американський педагог, психолог письменник, оратор мотиватор і експерт з питань взаємовідносин Дейл Карнегі

Карнегі народився 24 листопада 1888року на фермі Меривілль у штаті Міссурі у родині, яка жила у великій фінансовій скруті. Це не завадило хлопцю отримати пристойну освіту в Державному педагогічному коледжі.

Починав він як викладач курсів власникам ранчо, пізніше зайнявся продажем бекону, мила і сала. Коли підзаробив певні кошти, до торгівлі вже не повертався і зосередився на викладацькій діяльності. Він стояв у витоків створення теорії спілкування, поєднав наукові розробки психологів того часу з практикою, йому належить концепція безконфліктного й успішного спілкування.  

Карнеґі - автор знаменитих книг: "Ораторське мистецтво та здійснення впливу на ділових партнерів", "Маловідомі факти з життя відомих людей", "Як завойовувати друзів і впливати на людей", "Як перестати турбуватися і почати жити", "Як виробляти впевненість і впливати на людей". Вони були видані мільйонними тиражами в багатьох країнах світу, а його погляди на організацію ефективної взаємодії між людьми досі не втратили актуальності. 

1912 року Дейл Карнеґі заснував компанію Dale Carnegie Training: на сьогодні її представництва відкриті у 80 країнах світу

Роботи Карнегі багато хто вважає кращими з прикладної психології для формування цілей, а згодом і досягнення поставленої мети. Американський психолог не просто провокує до дії, а вчить діяти максимально ефективно, оцінювати обставини, приймати зважені рішення.

Значну частину свого життя Карнегі присвятив вивченню міжособистісного спілкування, але  наприкінці свого життя залишився на самоті. Стосунки з дружиною були суто номінальними. Важка хвороба лімфоми та печінкова недостатність наповнювали його останні дні невимовними стражданнями. 

 

                     «Бібліотека: невтомна берегиня слова»

9 листопада на вул. Новгород-Сіверській, 5 відбулось скромне, але значуще свято. Бібліотеці імені Михайла Слабошпицького виповнилося 75 років – поважна дата! 

Відзначення ювілею ми розпочали з хвилини мовчання. Дякуємо всім захисникам, які захищають Україну від загарбників. Завдяки їм ми маємо можливість проводити подібні зустрічі. Також ми вшанували всіх користувачів бібліотеки, які були і залишаються активними читачами, долучаючись до всіх дійств у бібліотеці. Дата святкування була обрана не випадково. 9 листопада 2023 року бібліотека отримала почесне ім’я Михайла Слабошпицького. Співробітників бібліотеки і наших відвідувачів це несказанно тішить. А також цього дня відзначається Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва. Варто зауважити, що більшість наших гостей трішки причетні до цього дня – художник, майстриня та інші. 

Присутні ділилися власними спогадами з бібліотечного життя: коли вперше прийшли до бібліотеки, як записувалися і які книжки були найулюбленішими; які зустрічі запам’яталися найбільше і на яких ще б хотіли побувати. А ще щиро дякували працівникам за віддану працю.

Подарунок бібліотеці від родини архітекторів Володимира Гриневича та Аделі Горницької

Бібліотека була й надалі залишатиметься важливим культурно-комунікативним майданчиком для місцевої громади. Запрошуємо всіх охочих долучатися до нашого дружнього кола.

 

     «Видатний подвижник української   культури»

                   Дмитро Яворницький

6 листопада 2025 року виповнюється 170 років від дня народження Дмитра Яворницького. Він народився 7 листопада 1855р. в с. Сонцівка Харківської губернії в родині селянського псаломщика, який походив із збіднілого дворянського роду, а мати була простою селянкою. Після успішного завершення Харківського повітового училища, не без наполягання батька, вступив до Харківської духовної семінарії, не закінчив її. Його приваблювали історія, література, мистецтво. Він обрав для подальшого навчання історико-філологічний факультет Харківського університету. Після його закінчення, як винятково обдарований, Яворницький був залишений при університеті і почав підготовку до професорського звання. Він почав дослідження історії запорозького козацтва, проводив археологічні розкопки, записував пісні і розповіді місцевих старожилів, зібрав унікальну колекцію запорізьких старожитностей.

 В цей час вийшла друком його праця «Виникнення і будова Запорізького коша». За це він залишився без стипендії в університеті, бо генерал-лейтенант Максимович заявив, що їм не потрібні запорожці. За свою наполегливість молодий дослідник залишився без грошей. Значну підтримку Яворницькому надавав Олександр Потебня. Невдалий шлюб, розлучення, звинувачення в сепаратизмі, позбавлення всіх посад і заборона займатися улюбленою справою не змінили його  переконань і вподобань. В 1885 році Яворницький переїхав до Петербургу. Там він активно долучився до життя української громади, особливо дружні стосунки склалися з художником Іллею Репіним, такими вони і залишилися до кінця життя. Як знати, якою б були «Запорожці» Рєпіна без  конкретних історичних консультацій Яворницького. Сам Яворницький зображений на картині писарем. Під впливом цієї дружби у творчості художника з’явились і інші картини на запорозьку тему.  Любов до України,  захоплюючі розповіді про героїчне минуле козацтва спровокували звинувачення з боку імперської влади у неблагонадійності. За вченим був встановлений нагляд поліції і потім звільнення за «проявлення в лекціях антипатії до московської історії» Всі життєві негаразди призвели до того, що в досить молодому віці він став майже сивим.  Обставини, які склалися, змусили Яворницького перебратися до Середньої Азії, де він провів три роки та не  припиняв дослідницької роботи. Потім був рік у Варшаві, де працював чиновником при Казенній палаті, згодом посада приват-доцента в Московському університеті, де Яворницький читав лекції з історії українського козацтва. Попри значний спротив, йому вдалося захистити магістерську дисертацію, де на захист ним був представлений перший том «Історії запорізьких козаків». На ті роки припадають його поїздки в Катеринослав, Чернігів, Феодосію, Бердянськ, та виступи з публічними лекціями про козацтво. Наукове товариство Катеринослава  запросило Д.І. Яворницького на посаду директора крайового історичного музею.

 

На цій посаді він зробив для музею дуже багато. За власні кошти ним було придбано козацький і селянський одяг, зброя, давні рукописи, монети, цінні художні полотна. За життя Яворницький написав  близько  150 наукових праць.  Він також був відомий як письменник. Ним написані романи: «За чужий гріх», та збірка поезій «Вечірні зорі» Завдяки Дмитрові Яворницькому ми сьогодні маємо деякі записані ним історичні пісні і думи українського народу. Він продовжив керувати історичним музеєм у Дніпропетровську (нині Дніпро) і після революції. Помер вчений 5 серпня 1940 року у Дніпропетровську, а музею, яким він керував, присвоєне його ім’я.

Про Дмитра Івановича Яворницького написано чимало книжок і знято документальних фільмів. За кількістю досліджень, з ним можна порівняти Михайла Грушевського, або Володимира Антоновича.

 В нашій бібліотеці є твори цього видатного вченого і окремі матеріали про нього. Дещо несподівано представлена постать Дмитра Яворницького в «антидетективі»  Братів Капранових «Справа Сивого». Тут за цікавою та заплутаною інтригою можна побачити розлогу панораму подій історії степової України, а також величну постать Дмитра Івановича Яворницького    

 

 

Початок визвольної війни під приводом Богдана Хмельницького

5 листопада на шкільному уроці в бібліотеці з учням Навчально-реабілітаційного центру № 17 ми розповідали про причини початку цієї визвольної війни.

В доступній формі разом з дітьми перерахували: незадоволення покріпаченням селянства, свавілля магнатів у містах, невдоволення козацтва своїм становищем та прагнення українців бути господарями на власній землі. За допомогою численних книжок, які є в бібліотеці, а також, які радо надали колеги з бібліотеки імені Івана Багряного ми познайомили учнів з біографією Богдана Хмельницького та його вирішальною ролью у формуванні козацького війська для боротьби з польським пануванням. Учні уважно роздивлялись яскраві ілюстрації і на завершення уроку намалювали булаву Б.Хмельницького.

За словами викладачки центру Чиркіної Маргарити Олександрівни, з якою ми плідно співпрацюємо вже багато років, учні з великим задоволенням відвідують нашу бібліотеку. Такі уроки допомагають закріпити раніше отриману інформацію на уроці в школі. На знак подяки діти намалювали і подарували оригінальне, зворушливе сердечко.

 

Те, що на часі

З 13 по 17 жовтня на базі Солом’янського ХАБу цифрової грамотності (Центральна бібліотека ім. Григорія Сковороди - директор Іванна ЩЕРБИНА) було проведено 20 годинний тренінг в режимі онлайн «Бібліотеки розвивають цифрову грамотність задля посилення стійкості громад та відновлення». Даний проєкт  втілює ВГО Українська бібліотечна асоціація за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні у межах «Проєкту підтримки Дія», що реалізується за фінансування Швеції, та у співпраці із Міністерством цифрової трансформації України. Протягом тижня координатори вдосконалювали свої цифрові компетенції, навички із проведення тренінгів, знання про комунікації, роботу зі штучним інтелектом та організацію діяльності бібліотек-Хабів.

Бібліотека імені Михайла Слабошпицького - Хаб цифрової освіти провела безоплатне навчання з цифрової грамотності для відвідувачів бібліотеки. З 20 по 27 жовтня усі охочі могли здобути навички користування смартфоном, комп’ютером, інтернетом та основними онлайн-сервісами.

Заняття проводила координатор Хабу – Предченко К.М (завідувач бібліотеки). До речі, в Хабі надають безоплатні консультації щодо того, як користуватися комп’ютерними програмами, технікою чи мобільними застосунками.

 

Що вивчає краєзнавство?

Друзі, 21 жовтня ми разом з Олександром Михайликом, краєзнавцем, істориком, провідним бібліотекарем бібліотеки імені Григорія Сковороди вкотре завітали до учнів 4-х класів школи № 69. Ця зустріч була проведена в рамках партнерської співпраці. Урок був присвячений темі «Що вивчає краєзнавство». Чому ми обрали саме цю тему? Ми вже проводили краєзнавчі уроки в школі і, спостерігаючи за учнями, зрозуміли, що ця тема їм найбільше до вподоби. Адже вони ставлять найрізноманітніші питання про Україну, Київ і Солом’нський район.

Отже, учні дізналися, що означає краєзнавство, хто такі краєзнавці і для чого потрібна наука – краєзнавство. Під час бесіди ми з дітьми здійснили віртуальну мандрівку з краплинкою води з річки Либідь далі по річці Дніпро в Чорне море і аж до Атлантичного океану.

Також вони дізналися багато цікавої інформації про Солом’янський район та інші райони Києва. Цікавий факт: площа Ліхтенштéйнського князівства (мікродержава на заході центральної Європи, межує з Австрією на сході і Швейцарією на заході) майже така, як площа Голосіївського району м.Києва. Задавали багато питань про вулиці району, зокрема чиїми іменами вони названі. Ми згадали про всіх видатних особистостей, чиїми іменами перейменовані вулиці і про їхній внесок в історію і культуру України. Найдопитливішим учням пан Михайлик порадив користуватися Вікіпедією. Там багато детальної і пізнавальної інформації. Ми сподіваємося, що такі уроки внесуть цікаве різноманіття до шкільної програми і спонукатимуть до вивчення географії та історії України.

 

 

             «Що вивчає краєзнавство»

14 жовтня в рамках партнерської співпраці в СШ № 69 відбулась зустріч історика, дослідника історії Києва і безпосередньо Солом’янки, співробітника бібліотеки імені Г. Сковороди, Олександра Михайлика з учнями 4-в класу. 

До кожної бесіди він підходить творчо, враховуючи аудиторію. Варто зауважити, що найбільше вражає науковий діапазон і коло його інтересів. Всі  лекції, незважаючи на тематику, наповнені цікавим змістом і носять пізнавальний характер. Не виключенням стала і ця зустріч. 

Вдало підібрана інформація про науку «Краєзнавство» і конкретні приклади, змусили навіть таких непосидючих дітлахів уважно слухати і ставити питання. А потім була весела віртуальна мандрівка вулицями Солом’янки. Учні називали вулицю – пан Олександр коротко, по суті пояснював де, коли і чому вона отримала таку назву. Тобто, діти на практиці опановували знання з краєзнавства.