«Українські слова класиків, які варто знати»

«Новотвори – і свідомі, й несвідомі,

аби щасливі – це фермент у мові,

запорука її розвитку, цвіту й буяння»

- М.Рильський

Історія виникнення переважної більшості власне українських слів невідома. Та є серед них такі, появі яких ми завдячуємо українським письменникам. І кожен може пересвідчитися, що українська класична література подарувала нам чимало слів, які сьогодні здаються абсолютно звичними, а тоді вони були створені письменниками для збагачення мови. Чимало слів було вигадано митцями в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття.

Сьогодні, 27 жовтня, до Дня української писемності і мови в бібліотеці відбулося інформування користувачів про слова з-під пера відомих українських літераторів, а нам в повсякденний вжиток:

• Михайло Старицький вперше використав або надав сучасного значення словам - бойовище, байдужість, завзяття, знадливий, майбутнє, маєво, мрія, незагойний, пестливий, потужний, привабливий, приємність, страдниця, стуманілий, сутінь, темрява, чарівливий.
• Іван Котляревський у поемі «Енеїда» вперше вжив слова: несамовитий, приміта, розтовкти, угамуватися.
• Григорій Квітка-Основ’яненко – буденний, перемагати.
• Тарас Шевченко є автором слів та термінів – високочолий, вогняний, мордування, почимчикувати, фортеця.
• Олена Пчілка – мистецтво, переможець, променистий, нестяма, палкий.
• Іван Нечуй-Левицький збагатив мову лексемами:  вигукування, квітник, самосвідомість, світогляд, сміливість, стосунок, перепона.
• Леонід Глібов – бурмотати, пожовкнути, соромно.
• Іван Франко створив та запровадив у мову лексеми:   привид, чинник, отвір, недвижно, невпинний, привід, припис, проблиск, поступ, свідоцтво.
• Леся Українка є авторкою слів: провесна, промінь, невідборонно.
• Пантелеймон Куліш ввів до літературної мови слова: вабити, зграя, злочинець, несвідомий, покора, послуга, почуття, рівність, обставина.
• Павло Тичина вигадав поетичні неологізми: бистрозір, акордитися, весніти, віковіччя, дрібнота.

Пам’ятайте, МОВА — це живий організм. Те, що сьогодні здається нам «даним від народження», колись було сміливим експериментом письменника, який ризикував бути незрозумілим, але врешті-решт збагатив скарбницю нашої культури. Деякі слова міцно прижилися і стали народними, а інші залишилися унікальною ознакою авторського стилю. 

 

«Мене називають поет-пісняр, і в цьому слові найвища нагорода, бо в українській пісні — душа народу, без пісні Україна — сирота». — Дмитро Луценко

До 105 річчя з Дня народження видатного українського поета-пісняра, лауреата Шевченківської премії, Заслуженого діяча мистецтв України – Дмитра Луценка  трішки цікавих фактів.

Він є автором слів неофіційного, а згодом й офіційного гімну столиці — пісні «Як тебе не любити, Києве мій!». Цю славнозвісну пісню Дмитро Луценко створив у співпраці з композитором Ігорем Шамо в 1962 році. Музику було написано за одну ніч, а от фінальний рядок ніяк не давався. Під час прогулянки містом автори почули, як юнак вигукнув дівчині: «Ну як тебе не любити?!» Ця щира фраза й стала кульмінацією пісні.

Кохання з першого погляду: зі своєю дружиною Тамарою поет познайомився на літературному вечорі у 1945 році. Почуття виявилися настільки сильними, що вони поженилися вже на п’ятий день після знайомства і прожили разом усе життя.

Творчість лежачи та «паперовий килим»: під час Другої світової війни поет дістав важку контузію на фронті. Через постійний біль у грудях він писав вірші лежачи в ліжку, переважно вранці. Коли рядок не вдавався, він не креслив, а переписував усе наново, зминав чернетку і кидав на підлогу. За спогадами рідних, до ранку підлога в кімнаті була вкрита паперовими кульками.

Маленький Дмитро зростав в атмосфері народної пісні: його батьки та дядько володіли дивовижними голосами. Затишні родинні вечори, наповнені сумними та веселими українськими мотивами, закарбувалися в пам'яті хлопчика та надихали його протягом усього життя.

Образи для текстів своїх пісень митець брав із самого життя, особливо, з української природи. Вони були про любов, рідну землю, вірність, про те, чим у радості і смутку живе людина, тому й полюбилися, пішли в народ. 

Пісенна спадщина: поет писав надзвичайно мелодійні вірші. На його тексти створено понад сотню популярних пісень, серед яких «Мамина вишня», «Хата моя, біла хата», «Осіннє золото», «Україна моя» та багато інших.

Доброта та відданість дітям: Дмитро Омелянович вирізнявся надзвичайною м'якістю характеру — ніколи не підвищував голосу, пригощав дворових дітей солодощами. Коли у 1976 році вони з Ігорем Шамо отримали Шевченківську премію, усю грошову винагороду митці передали київським дитячим будинкам.

«Для поета Дмитра Луценка поезія – його рідна земля з ніжністю барвистих квітів, шепотом зарошених садів і гаїв, з вітром і хмарами, з працею на її роздольних і щедрих ланах.» - В.Сосюра.

В нашій бібліотеці ви можете детальніше познайомитися з творчість видатного поета. До вашої уваги збірка вибраних творів, які хронологічно представляють багатий ліричний творчий доробок, а розділ «Спогади» розповідає про те, як народжувались поезії та пісні, як вони йшли і йдуть до сердець кожного. 

В.Капустін пропонує збірник художніх нарисів про творців українських пісень, які стали народними – «Одна на цілий світ». В збірник українських народних пісень «Струни серця» також увійшли вибрані пісні Д.Луценка.

 

Нескорені: головні сторінки історії Української Повстанської Армії

Таємниця 14 жовтня: чому УПА святкує День народження саме в цей день?(і чому це міф?)

Коли ми чуємо про Українську повстанську армію (УПА), у уяві одразу виринають непроникні волинські ліси, підземні бункери-криївки, повстанські пісні та безкомпромісна боротьба проти двох найкривавіших тоталітарних режимів XX століття.

Але чи знаєте ви, що дата 14 жовтня 1942 року як день заснування УПА — це не просто історичний факт, а результат надзвичайно точного військово-політичного PR та символізму?

Формування перших збройних загонів ОУН(б) на Волині та Поліссі відбувалося поступово протягом осені 1942 — весни 1943 років.

Лише у травні 1947 року Українська Головна Визвольна Рада (УГВР) видала офіційний постановивши: вважати днем заснування УПА 14 жовтня 1942 року.

Цікаві факти про УПА, які вас здивують:

Криївки — інженерні шедеври під землею. Це були не просто «ями в землі». Найскладніші криївки мали: автономну систему вентиляції, колодязі з питною водою, власні друкарні, радіостанції та навіть підземні шпиталі, маскування, яке робило їх непомітними для ворога, навіть якщо той стояв за крок від люка.

Армія без держави, але з грошима та поштою. УПА створювала повноцінну інфраструктуру: бофони (скорочено від «бойовий фонд») — грошові квитанції з національною символікою, якими розраховувалися з населенням або залучали кошти на боротьбу; підпільна пошта та власна система медичної допомоги (Червоний Хрест УПА).

Багатонаціональний склад. Хоча основу УПА складали українці, у її лавах у різний час воювали національні курені та загони, що складалися з: грузинів, азербайджанців, узбеків, євреїв (зокрема лікарів та медичного персоналу), а також перебіжчиків з інших армій, які не бажали служити тоталітарним режимам.

Чому це актуально сьогодні?

Історія УПА сьогодні відчувається абсолютно по-новому. Безпрецедентна тактична гнучкість, автономність малих груп, мережева організація та незламність духу — це те, що ми бачимо в сучасному українському спротиві.

УПА довела: нація, яка має волю до свободи, здатна чинити опір навіть тоді, коли увесь світ вважає це неможливим.

 

Художня література про УПА подолала шлях від заборонених у СРСР мемуарних нарисів до захопливих історичних детективів, психологічних драм та мультижанрових романів.  Сучасні українські письменники показують вояків повстанської армії без трафаретної жалібності чи пафосної «бронзи» — це живі люди, які діють у критичних умовах, проходять крізь зради, кохання та протистояння двом тоталітарним режимам.  

До вашої уваги розкриття тематики УПА у творчості відомих українських письменників:

Андрій Кокотюха зробив революцію в осмисленні УПА, перевівши тематику з площини жалоби у площину динамічного екшену та пригодницького детективу.   «Червоний» та «Червоний. Без лінії фронту» — історії про повстанського командира Данила Червоного. Спершу автор показує його юність і розгортання боротьби на Волині, а згодом — очолене ним зухвале повстання українців у радянському ГУЛАГу.   Повстанська трилогія («Чорний ліс», «Багряний рейд», «Біла ніч») — масштабна епопея про колишнього радянського диверсанта Максима Коломійця (Східняка), який стає командиром відділу УПА. 

Уляна Дудок - міст між минулим і сучасністю - у своєму романі «Побачити сонце. "Криївка — 2022"» використовує цікавий прийом «тексту в тексті» та часових паралелей.   За сюжетом, знімальна група створює фільм про бійців УПА за сценарієм головної героїні. Через процес кінозйомок та відновлення історичних подій авторка показує, як досвід повстанців 1940–1950-х років рефлексується сучасним поколінням українців, які у 2022 році знову зіштовхнулися з тією ж загрозою.  

Єва Лотоцька - жіночий голос та людські долі - у своїй прозі торкається глибинних зв'язків між поколіннями. Жінка, чия юність минула в підпіллі, молодість — у тюрмах і таборах, а старість, замість спокою, — під вибухами нової війни з одвічним ворогом. Колишня зв’язкова УПА, яка пронесла любов до України крізь зради, небезпеки, втрати й вимушене мовчання та дожила до часу, коли на боротьбу встали такі ж юні й безстрашні, як колись вона.

Василь Шкляр — «Троща» - роман-одкровення про підпілля УПА на Тернопільщині. Це книга про зраду, довіру, незламність і про те, що боротьба триває навіть тоді, коли здається, що все втрачено.   Оксана Забужко — «Музей покинутих секретів» - масштабний психологічний та історичний роман, де доля бійця УПА Адріана Орлинського та його коханої Дарини розкривається через розслідування сучасної журналістки.  

 

Марія Матіос — «Солодка Даруся», де письменниця фокусується на трагедії цивільного населення Буковини та Галичини, яке опинилося між молотом і ковадлом — радянськими каральними органами та повстанським підпіллям. 

В історичному романі «Крізь небуття» Марії Рути час єднає у химерному плетиві воїнів УПА, радянських військових та їхніх нащадків, й усі ниточки сходяться до точки неповернення, точки усвідомлення: час нарешті засвоїти невивчені уроки історії. В основу роману покладено реальні події.

Та інші романи пропонуємо до прочитання, адже їх актуальність  сьогодні тільки зростає, тому що важливо пам`ятати уроки минулого, аби творити успішне майбутнє.

 

 

«На підтримку мамам підлітків»    

Ментальне здоров'я дітей починається з батьків: запрошуємо на книжкову виставку до Всесвітнього дня психічного здоров'я.

10 жовтня весь світ відзначає Всесвітній день психічного здоров'я. У сучасних реаліях це свято набуло особливого, життєво необхідного значення. Ми щодня дбаємо про фізичний стан дітей, але не менш важливо пильнувати їхній внутрішній світ, емоційний баланс і психологічну стійкість.

З нагоди цієї дати наша бібліотека підготувала спеціальну книжкову виставку-роздум «Батьки і діти: простір довіри та ментального здоров'я». Це добірка літератури, створена для того, щоб стати надійною опорою для матусь і татів у вихованні щасливих, емоційно зрілих і стійких до стресів дітей.

Виховання — це захопливий, але часом виснажливий марафон. Істерики, тривожність, підліткова криза, агресія чи шкільний булінг — батьки часто губляться перед обличчям дитячих емоцій. Наша виставка покликана допомогти розібратися у складних психологічних процесах та знайти дієві інструменти для щоденного спілкування.

До вашої уваги видання, які дадуть відповіді на важливі запитання: як розпізнати приховану тривогу або емоційне вигорання у дитини? Як навчитися слухати і чути свого малюка чи підлітка без крику та покарань? Як екологічно проживати стрес і допомагати адаптуватися до змін? Як батькам зберегти власні ресурси й не «згоріти» у ролі турботливого дорослого? Ось ТОП-книги, які обов’язково треба прочитати:

• «Мама й син. Як виховати надзвичайного чоловіка» Мег Мікер – допоможе жінкам знайти в собі сили й упевненість, якими вони зможуть поділитися зі своїми дітьми і підкаже, як подолати протиріччя й суперечності, які час від часу виникатимуть між ними та підлітками.
• «0-3-6… Батькам про дитячі вікові кризи: як пережити та не зламатися» Л.Туріщева – це книжка для батьків, які хочуть, щоб їхнє батьківство було впевненим, розумним та резутальтивним.

• «Управління гнівом» М. Дені – тут є відповіді на: як допомогти дитині впоратися із гнівом і висловитися у конструктивний спосіб і, як подбати про те, щоб самому не віддатися на поталу цій негативній емоції?
• «Я поруч. Як замученість у життя дитини впливає на її особистість» Д.Сігел, Т. Брайсон – дасть відповідь на найпоширеніше питання батьків, що найважливіше я можу зробити, щоб мої діти стали успішними й комфортно почувалися в житті?

Та інші не менш важливі видання є у нашому фонді. Запрошуємо всіх погортати сторінки мудрих книжок та обрати літературу, яка допоможе зробити вашу сім'ю ще міцнішою та щасливішою.

Адже є головне правило: Турбота про дитину починається з турботи про себе

Неможливо дати дитині відчуття безпеки, якщо дорослі перебувають у стані хронічного виснаження. Тому ми можемо запропонувати літературні поради для батьків щодо самодопомоги, подолання тривожності та відновлення внутрішнього ресурсного стану.

«Діти не слухають нас, діти дивляться на нас». Навчаючи малечу розуміти свої емоції, ми самі маємо пройти цей шлях усвідомленості.

Чекаємо на вас у читальній залі нашої бібліотеки!

 

«Перемога країни – звитяга кожного щодня»

Щорічно 1 жовтня Україна відзначає День захисників і захисниць — свято мужності, самопожертви та незламності. Це день кожного, хто зі зброєю в руках тримає небо над нашою країною, хто рятує життя на передовій і в тилу, хто бореться за свободу нашого майбутнього.

Сьогодні це свято має особливий, сакральний зміст. Воно об'єднує воїнів минулого та сьогодення, адже сучасні герої продовжують справу українського козацтва, борців за волю УНР та героїв УПА. Українське військо завжди трималося на добровольцях, патріотах і людях незламної волі – це є звичайні люди різних професій, які залишили мирне життя заради захисту Батьківщини: вчителі, програмісти, студенти, митці, спортсмени, інженери. Вони демонструють усьому світу приклад неймовірної стійкості, мужності та гуманності.

"Пам'ять про кожного полеглого героя — це наш священний обов'язок. А підтримка тих, хто зараз на передовій, та їхніх родин — головне завдання тилу."

Книга — це ще один спосіб зберегти правду про війну та героїзм наших земляків. До свята ми підготували тематичні збірки сучасної військової прози та поезії написані безпосередньо учасниками бойових дій і волонтерами:

у збірці віршів Артема Антонюка «Подвійний БК» ви прочитаєте вірші написані на фронті у 2022-му. Це суто воєнні мотиви і теми, патріотична спрямованість і гострий погляд на світ.

роман про пілотів БПЛА написав пілот БПЛА Дмитро Калинчук – «Пташники». Цивільні часто уявляють роботу операторів БПЛА крізь призму якоїсь романтики: високі технології, небо, польоти. Роман показує абсолютно іншу, сувору та приземлену реальність. 

Артур Дронь «Гемінгвей нічого не знає» - свідчення солдата про досвід великої війни, про віру на фронті, братерство між військовими, страх і надію, смерть і любов.

«Я не забуду» - роман написаний під обстрілами в окопах і бліндажах за кількасот метрів від Роботиного. «Війна. Довбана стара пошарпана кульгава курва, яка забирає у нас все… Здоров’я. Час. Життя» - Віктор Янченко.

«Руки Бога» - тексти написані кров’ю українських військових медиків, які щодня рятують життя наших захисників.

Всі представлені книжки є помітним явищем у сучасній українській військовій прозі, яка фіксує досвід нинішньої російсько-української війни очима її безпосередніх учасників.

Запрошуємо всіх завітати до бібліотеки, переглянути тематичну книжкову виставку та взяти до прочитання твори про незламність українського духу.

Слава захисникам і захисницям України! Вічна пам'ять тим, хто віддав життя за вільну Україну!

 

«Сучасне кіно: від історичних епосів

 до напружених детективів»

Щорічно у другу суботу вересня в Україні відзначається День українського кіно — національне професійне свято працівників кінематографії. Історія українського кінематографа охоплює понад століття — від перших зйомок у Харкові до здобуття нагород на провідних світових кінофестивалях. Після розпаду СРСР кіноіндустрія переживала глибоку кризу через брак фінансування, проте вона вистояла і почали з'являтися окремі яскраві авторові роботи, наприклад фільми Кіри Муратової.

На тлі зламових подій сучасної історії - Революції Гідності, війни з 2014 року та повномасштабного вторгнення 2022 року, сформувалося сучасне відродження українського кінематографа. Це було не просто збільшення кількості знятих фільмів, а глибинна трансформація всієї індустрії.

Що таке екранізація? Це завжди запрошення до діалогу між автором книжки та режисером. Перегляд таких стрічок не лише надихає, а й часто змушує знову відкрити книжку та перечитати першоджерело.

Сьогодні пропонуємо до вашої уваги романи українських письменників, які було екранізовано з XIX століття і до сьогодення. То що ж для нас екранізація сучасних українських романів? Це не просто перенесення сюжету на екран, а спроба осмислити нашу ідентичність, історію та травми через візуальне мистецтво. Кожна з цих історій пропонує свій унікальний жанр: від родинної саги до соціального істерну.

Всі ви знаєте, що українська література має розкішну галерею текстів, які пройшли шлях від книжкових сторінок до великого кіноекрана. Всі вони переосмислюють наші сенси, роблячи історію та культуру близькими й зрозумілими.

Можна, наприклад, перечитати роман І.Франка «Захар Беркут», а також переглянути масштабний екшн-епос спільного українсько-американського виробництва. Історія карпатської громади, яка протистоїть монгольській навалі, отримала динамічне голлівудське прочитання із залученням міжнародного акторського складу.

 

Атмосферний Станиславів початку XX століття, де межа між любов'ю, залежністю та ілюзією надто тонка. Фільм, який зачаровує естетикою, вишуканими костюмами та візуальною поетикою – «Віддана», ще він точно передає магічний реалізм роману С.Андрухович «Фелікс Австрія».

«Залишенець. Чорний Ворон» Василя Шкляра - історія про боротьбу холодноярських повстанців проти більшовицької окупації у 1920-х роках. Драма про вибір, ціну свободи та безкомпромісну відданість своїй землі, яка залишається болісно актуальною.

«Заборонений» Сергія Дзюби та Артемія Кірсанова - біографічний роман про останні роки життя дисидента й поета Василя Стуса, його боротьбу з тоталітарною системою та загадкову смерть у таборі особливого режиму.

«Довбуш» Василя Карп'юка - нове художнє переосмислення постаті Олекси Довбуша, ватажка опришків, яке поєднує фольклорні перекази, історичні факти та психологічну глибину героїв.

«Ворошиловград» (Дике поле) Сергія Жадана — істерн про повернення до рідного Донбасу, захист власного простору та боротьбу з рейдерством. Фільм передає особливу поетику Жадана, дух свободи та вірності своєму корінню.

Ірен Роздобудько — одна з найуспішніших українських авторок, чиї прозові твори регулярно привертають увагу кінематографістів завдяки виразному психологізму, тонкому відчуттю драматизму та готовим сценаристичним розворотам. Ось, наприклад, «Ґудзик» - психологічна драма про юнацьке перше кохання, фатальні помилки та непередбачувані переплетіння доль. Головний герой закохується в жінку, але після короткого роману вона зникає. Через роки доля зводить його з її донькою. «Зів’ялі квіти викидають» - драма про двох видатних акторок минулого, які на схилі літ опиняються в будинку для самотніх акторів. На тлі минулої слави, суперництва та взаємних образ вони намагаються знайти примирення з життям і собою. Та ще більше її романів екранізовано.

Детальніше ви можете познайомитися в бібліотеці. У нашому фонді є велика кількість екранізованих українських романів від класики до сучасності.