«1000 днів нескореності. Вистояти попри все»

Сьогодні – тисячний день великої війни. Тисяча днів і тисяча ночей відділяє нас від повномасштабного російського вторгнення. Тисяча днів, наче тисяча кроків, тисяча серцебиттів – віддаляє нас від 24 лютого 2022 року.

 За ці 1000 днів нам нещадно давали під дих. Ми падали. Спливали кров’ю. Втрачали на мить свідомість. Але, зціпивши зуби, підіймались. І били, били ворога. Навідліг у ситу пику. Загарбника, збоченого на великоросійському шовінізмі, який бачить у нас не партнера, не сусіда, а виключно васала. Що пережили ми – як народ, як нація – що пережив/пережила кожен/кожна з нас від старого до малого за ці тисячу днів? Розпач, жах, глевкий чорний біль утрат, сльози і заніміння, але й щемку ніжність, світле прозріння, а ще – гордість. Ми вистояли. Ми стоїмо. Б’ємося. Битимемося до кінця…

 З нагоди цієї трагічної події – 1000 днів від початку великої війни, нами були проведені відповідні заходи: тематична книжкова виставка «1000 днів нескореності. Вистояти попри все»,

 а також вулична літературно-мистецька акція, головною метою якої було нагадування містянам про символічну дату. 

Мешканцям району пропонувалося читати воєнні вірші українського поета, художника і солдата Валерія Пузіка; була представлена тематична добірка літератури: топ-10 книжок про війну – від документальних свідчень солдатів, щоденників українських письменників до історій про кохання і детектива. 

Кожен співрозмовник отримав запрошення відвідати бібліотеку. Акція відбулась в приязній атмосфері діалогу. Її лейтмотивом була думка: поки ми єдині – ми непереможні!

 

«Що треба знати про цукровий діабет»

 Сьогодні Всесвітній день боротьби з діабетом – одним із найпоширеніших захворювань у світі

Цей день запроваджений Міжнародною діабетичною федерацією і Всесвітньою організацією охорони здоров’я 14 листопада 1991 року. З 2007 року проводиться під егідою ООН.

 

Дата обрана не випадково – 14 листопада день народження Фредеріка Бантинга, канадського фізіолога, який відкрив (спільно з Джоном Маклеодом) гормон інсуліну, за що отримав у 1923 році Нобелівську премію з фізіології та медицини. Це відкриття врятувало і продовжує рятувати життя мільйонам людей.

Метою Всесвітнього дня боротьби з діабетом є підвищення поінформованості про діабет – не тільки про кількість хворих, але і про те, яким чином можна запобігти розвитку хвороби.

Цукровий діабет входить до трійки захворювань, які найчастіше спричиняють інвалідизацію населення та смерті (після атеросклерозу і раку). За даними ВООЗ у світі понад 300 мільйонів людей хворих на різні форми діабету. Понад мільйон людей щороку помирає.

Цукровий діабет характеризується стійким підвищенням рівня глюкози у крові, може виникнути у будь-якому віці і тривати протягом всього життя.

Коли ми їмо, наш організм переробляє вуглеводи, що містяться в їжі, на цукор (глюкозу). За його засвоєння відповідає інсулін – гормон підшлункової залози, який дає клітинам сигнал поглинати розчинену в крові глюкозу та використовувати її як джерело енергії.

Діабет виникає тоді, коли виробництво інсуліну припиняється або гормон не може нормально виконувати свою функцію, внаслідок чого цукор починає накопичуватися в крові.

Високий рівень цукру в крові значно пошкоджує судини. Тому хвороба підвищує ризик серцевого нападу, сліпоти, інфаркту, інсульту, ниркової недостатності, гангрени кінцівок.

Ризик захворіти на діабет залежить від багатьох чинників, зокрема генетичних та умов життя, але можна підтримувати нормальну концентрацію цукру в крові за допомогою здорової дієти та активного способу життя.

Бібліотекарі підготували відповідний матеріал і провели інформування серед користувачів бібліотеки. 

 

«Правління князя Ігоря»

11 листопада в читальній залі бібліотеки відбувся черговий «Шкільний урок в бібліотеці» з учнями Навчально-реабілітаційного центру №17. Цей урок був присвячений історичній постаті князя Ігоря і його правлінню в Київській Русі. 

Учні дізналися про походи князя на Константинополь, про поразки і перемоги цих походів. Як у давнину сплачувалися податки і яким було покарання за відмову платити. А також інші не менш важливі і цікаві історичні факти.

Слід зауважити, що в освітніх закладах України проходить Тиждень безпеки дорожнього руху, метою якого є профілактика дорожньо-транспортного травматизму та вироблення навичок дотримання правил поведінки на дорозі. 

Діти повторили правила дорожнього руху за допомогою яскравих цікавих книжок, де у доступній формі були наведені конкретні приклади поведінки на вулиці. Заняття проходили у формі невимушеної бесіди і допомагали кращому засвоєнню матеріалу. 

 

«Ностальгічні спогади і наслідки історичних подій у творчості Кадзуо Ішігуро»

8 листопада виповнюється 70 років Кадзуо Ішіґуро британському письменнику японського походження, нобелівському лауреату з літератури за 2017 рік. Його – етнічного японця – річ нечувана – називають найбільш британським письменником, порівнюючи з самою Джейн Остін – утілення духу та стилю британського красного письменства. Він є автором 8 романів, найвідоміші з яких «Залишок дня» і «Не відпускай мене».

Ішігуро народився в японському місті Нагасакі. Коли хлопчику виповнилося 5 років, родина переїхала в Англію. Батько працював океанографом, був доволі успішним ученим.

Майбутній нобелівський лауреат вчився в декількох британських університетах. Зокрема, здобув ступінь магістра з творчого письма в Університеті Східної Англії. Тобто, він фактично вчився на професійного письменника. Його наставником був Малком Бредбері – досить відома особистість у творчих колах Британії. До слова, інший його знаменитий учень, щоправда, поки що не нобелівський лауреат – Іен Мак’юен. Цікаві факти: в молодості Ішігуро підробляв загоничом куріпок в одному з володінь королеви Єлизавети ІІ. Тоді він уперше (під час полювання) побачив принца Чарльза. Мине декілька десятиліть, і той таки Чарльз посвячуватиме Кадзуо Ішігуро в лицарі…

До того як серйозно зайнятися письменництвом, Ішігуро, палкий шанувальник творчості Боба Ділана і Леонарда Коена, займався музикою й прагнув стати музикантом. Однак не склалося. «Я виявився не надто гламурним для цієї сфери діяльності», - зауважив він в одному з інтерв’ю. Втім, музика значно вплинула на його творчість. За своєю природою вона дуже інтонована й наче просякнута ненав’язливими джазовими ритмами. Іноді доводиться читати «між рядків», розуміти тонкі натяки. До речі, серед 8 романів письменника є лише одна збірка оповідань із промовисто-музичною назвою «Ноктюрни». Також Ішігуро пише для джазової співачки Стейсі Кент. Його остання книжка, видана в березні 2024 року – це збірка з 16 пісень, написаних для Кент.

Ішігуро «повільний» і не плодовитий автор. За всю кар’єру – 8 романів, збірка оповідань і декілька адаптованих сценаріїв. Кіно – ще одна «слабкість» письменника. Він надає перевагу японській класиці й Голівуду. Два романи Ішігуро – «найбільш англійський» «Залишок дня» і «Не відпускай мене» теж були екранізовані. Перший, до речі, дуже вдало: можливо, через блискучу гру Ентоні Гопкінса та Емми Томпсон.

Письменник не любить, коли його з кимось порівнюють – крім Остін, наприклад, із Генрі Джеймсом чи Салманом Рушді. А щодо впливів, то називає імена Дзюньїтіро Танідзакі, Чехова, Пруста, Достоєвського. Щоправда, в одному з останніх інтерв’ю уточнює: «Шарлотта Бронте нещодавно витіснила Достоєвського… Я зобов’язаний своєю кар’єрою… Джейн Ейр і Віллету…» Що ж, ми його чудово розуміємо!

 

«Розкажу я казку Вам»

29 жовтня малеча закладу дошкільної освіти №146 «Казка»  відчула на собі чари казки Лесі Пронь. 

Українська поетеса і прозаїк, має багаторічний досвід спілкування з будь-якою віковою аудиторією, але особливо її люблять дітки. 

 

Яскрава, емоційна, щира, вона завжди випромінює радість і таким же позитивним світосприйняттям наповнена її творчість. У пані Лесі в її дитячих творах за зовнішньою легкістю і простотою завжди прихований глибокий зміст, кожна казочка має виховне повчальне значення, а її збірка «Дивовижні цифри» в ігровій формі  допомогла перевірити готовність вихованців до школи. 

Щоб дітки не нудьгували, під свої віршики пані Леся весело проводила руханки.

 

Зродились ми великої години,

з пожеж війни і з полум’я вогнів –

плекав нас біль по втраті України,

кормив нас гніт і гнів на ворогів.

                                                                Гімн ОУН УПА

14 жовтня традиційно вважається днем заснування Української Повстанської Армії (УПА).

Дата офіційно закріплена постановою Української Головної Визвольної Ради від 30 червня 1947 року. Її прив’язка до свята Покрови, покровительки козацького війська, мала на меті показати спадковість українського війська від доби Гетьманщини. Втім, ця дата радше символічна, оскільки перші бої УПА відбулись у лютому 1943 року. 

 

УПА, як військово-політична структура українського визвольного руху, діяла до вересня 1949, після чого була реорганізована в збройне підпілля. УПА боролася і проти нацистської Німеччини, і проти Радянського Союзу, адже основною метою своєї діяльності вважала відновлення Української незалежної держави. Першими командирами упівців були Василь Івахів, який очолював повстанську армію в період з 1942-го по 1943 рік, а також Дмитро Клячківський. З 1943-го по 1950 рік головнокомандувачем УПА був Роман Шухевич. 

 

Останнього керівника УПА Василя Кука заарештували у 1954 році. Попри це, поодинокі групи українських націоналістів продовжували боротись. Останнім боєм збройного підпілля прийнято вважати бій 14 квітня 1960 року на Тернопільщині. Однак і пізніше збройний спротив продовжувався, а окремі підпільники-одинаки діяли ще декілька десятків років. Загалом за весь час існування через лави УПА пройшло понад 100 тисяч осіб; за участь у повстанському русі чи його підтримку каральними органами СРСР було репресовано понад пів мільйона людей.

Тема УПА впродовж десятиліть була табуйованою в українській літературі. Упівець не міг бути позитивним головним героєм літературного твору; хіба що, бандитом, «кривавим українським буржуазним націоналістом». Подібної пропагандистської літератури видавалося чимало в 50-их роках ХХ століття в СРСР. Лише з початку 90-их, доби здобуття незалежності, почали з’являтися твори, присвячені УПА: як літературні, так і наукові.