Національна цінність – Соборність

Цього дня, 22 січня 1919 року, на Софійській площі Києва було проголошено Акт Злуки (об’єднання) між Українською Народною Республікою та Західно-Українською Народною Республікою, які постали на уламках Російської і Австро-Угорської імперій. Україна стала єдиною соборною державою.

В тодішніх політиків, як «східняків», так і «західняків», попри вкрай несприятливі політичні умови й суттєві світоглядні розбіжності, вистачило мудрості дійти згоди й ухвалити рішення величезного національно-політичного значення. Як зауважив один із головних учасників підписання Акта від Галичини, керівник секретаріату зовнішніх справ ЗУНР Лонгин Цегельський  «…Соборницька ідея казала нам лучитися, хоч би на пам’ятку нащадкам…» 

Урочистості планували спочатку на 20 число. Потім перенесли на 22 січня, приурочивши до першої річниці ІV Універсалу, який проголосив УНР «самостійною, ні від кого не залежною, вільною суверенною державою українського народу». Таким чином, 22 січня стало подвійним святом: української Незалежності та Соборності.

У тексті Акта Злуки утверджувалось: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка». Однак, тоді об’єднання України відбулось суто символічно: вже через кілька тижнів після проголошення Акту Злуки, більшовики захопили Київ, пізніше поляки окупували Східну Галичину, а Чехо-Словаччина – Закарпаття.

Перше святкування Соборності відбулось 22 січня 1939 року в Карпатській Україні (м. Хуст), на той час – автономній республіці Чехо-Словаччини. Цього дня під синьо-жовтими прапорами відбулась тридцятитисячна маніфестація місцевого населення, яке з’їхалось до столиці Карпатської України з усіх куточків краю згадати події 20-річної давнини.

Яскравим проявом єдності, волі українського народу до свободи, став «живий ланцюг», організований патріотичними силами 21 січня 1990 року з нагоди 71-ї річниці проголошення Акта Злуки. Мільйони тоді ще радянських українців узялись за руки від Києва до Львова, відзначаючи День Соборності. Відтоді в Україні «живі ланцюги» створювались неодноразово, символізуючи єдність (соборність) українського народу, а День Соборності наразі відзначається на державному рівні вже щорічно, починаючи з 1999.

Сьогодні, як і понад 100 років тому, Україна знову у вихорі війни. Знову на нас тиснуть вороги, прагнучи зробити своїми васалами. Знову тіло нашої батьківщини пошматовано по-живому. Але, попри все, святкуймо нашу Соборність, борімося і єднаймося – не заради минулого – задля майбутнього.