«Замовчувана літературна спадщина Івана Липи»

«Я писав більш як чверть віку не за страх, а за совість, не ради слави, бо знав, що доброго не скажуть, хіба випадково, писав не ради грошей, а лиш тому, що мав свої думки, і ті думки хотілось сказати людям...»

І. Липа

Іван Липа (1865 – 1923) – український громадський і політичний діяч, прозаїк, поет та публіцист, лікар.

Дитячі роки пройшли в Керчі. Шкільна наука давалась йому легко, тому блискуче закінчив чоловічу гімназію ще й з першого року навчання підробляв приватними уроками. Любив читати книжки рідною мовою та слухати українські народні пісні. Смерть від тяжкої хвороби найближчого друга вплинула на вибір професії. Щоб не вмирали діти, Іван вирішив стати лікарем. На медичному факультеті Харківського університету заснував таємне товариство «Братство тарасівців», яке мало поширювати ідеї Тараса Шевченка, та боротьбу за національне визволення українського народу.

 За проукраїнську діяльність Івана Липу заарештували і виключили з університету.  Через 3 роки він поновив навчання  на медичному факультеті Казанського університету, а після його закінчення працював земським лікарем у селах Херсонщини, Одещини та Полтавщини.  Іван Липа був організатором «Одеської літературної спілки», видав альманах «Багаття», часто друкувався в українських часописах. В УНР був керуючим управлінням культури в уряді, членом Всеукраїнської Національної Ради та Ради Республік, входив до складу комісії з підготовки Конституції УНР. У 1922 році переїхав у Винники і працював як приватний лікар. Тут він створив свої новели «Кара» і «Утома» Внаслідок невиліковної хвороби (рак шлунку)  15 листопада 1923 року помер і похований у Винниках.

До останньої хвилини поряд з ним був митрополит Іван Огієнко, який полегшував Івану тугу від розлуки з близькими і страждання від хвороби.

Писати Іван Липа почав ще у студентські роки, а його перші статті підписані псевдонімом І. Степовик. Згодом у «Правді» під редакцією І. Франка, він використовував псевдонім Петро Шелест. В УРСР літературна спадщина письменника замовчувалась. Проте, літературний доробок Івана Липи значний. Дитячі оповідання «Казки про волю», «Мій ведмедик», «Сім братів», «Туман», збірка поезій «Тихе слово».  «Тринадцять притч» однаково цікаві і дітям і дорослим. Окрім художніх творів він автор численних статей та есеїв. Всі твори Івана Липи наповнені ліричним забарвленням і мають символічно-філософський характер. 

Найближчий друг Івана Липи Микола Вороний присвятив йому поему «Євшан -зілля».