«За вашу і нашу свободу»

ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1863 –1864.

Січневе повстання – національно-визвольне повстання поляків проти Російської імперії, яке охопило землі Королівства Польського, Литви і частково Білорусі та Правобережної України. Причинами повстання стало прагнення національно свідомої частини польського суспільства здобути державну незалежність і відновити Річ Посполиту. 

Піднесенню польського національного руху сприяли  зростання демократичних сил в європейських країнах, утворення й діяльність таємних радикально-демократичних організацій у Росії. На кін. 1861 в національному русі було 2 головних політичних табори, які отримали назву "білих" і "червоних". "Білі" представляли переважно помірковані шляхетські та буржуазні кола.  "Червоні" включали різнорідні соціально-політичні верстви (переважно шляхту, міщанство, інтелігенцію, частково селянство), яких об'єднувало прагнення здобути повну незалежність Польщі збройним шляхом. Тільки частина "червоних" визнавала права литовців, білорусів та українців на самовизначення. 

У червні 1862 "червоні" утворили Центральний національний комітет на чолі з  Я.Домбровським, З.Падлєвським,  А.Гіллером. У підготовці повстання брали участь члени "Комітету російських офіцерів у Польщі", одним із засновників і керівників якого був українець А.Потебня. 22 (10) січня 1863 Центральний комітет проголосив початок  повстання. 

На заклик комітету загони повстанців напали на деякі царські гарнізони в Королівстві Польському. Від імені  комітету було поширено "Маніфест до польського народу" і декрети про скасування панщини. У лютому 1863  національний  комітет закликав українських селян  приєднатися до повстання. Однак селяни не підтримали виступ, не схвалюючи включення українських земель до відродженої Польської держави. 

У збройних загонах на Київщині і Волині брала участь переважно польська шляхта. Найбільші із цих загонів під проводом В.Рудницького, Е.Ружицького намагались чинити опір, але зазнали поразки.  Улітку 1863 російський імператор Олександр II призначив генерал-губернатором Литви і Білорусі генерала  М.Муравйова, а намісником Королівства Польського – генерала  Ф.Берга, які вдалися до жорстоких репресій і терору з метою придушення повстання.  До вересня 1864 повстання було придушене, тільки окремі загони протрималися до початку 1865. Рос. уряд жорстоко розправився з учасниками повстання: сотні поляків були страчені, тисячі вислані в Сибір або віддані в армію, а їхнє майно конфісковане. Було скасовано залишки автономії Королівства Польського. Січневе повстання, ставши найбільш масовим і демократичним з усіх польських національно-визвольних повстань 19 ст., сприяло зростанню національної свідомості дедалі більш широких верств польського суспільства і тим самим формуванню модерної польської нації.