«Він шукав нові сенси та істини»

Інформаційна довідка до 50-річчя з дня народження       

                                Є .Гулевича.

Євген Гулевич, філософ, перекладач, філолог, культуролог. Дослідник поетики, балансу кольорів у природі, усього етичного і естетичного, дошукувач сенсів, редактор і автор, - Євген Гулевич із початком війни став добровольцем. 31 грудня 2022року загинув під Бахмутом.

   

Євген Гулевич народився 21 липня 1975 року в Калуші на Івано-Франківщині. З дитинства був допитливим хлопчиком і завжди прагнув до самовдосконалення. Понад усе любив читати, як згадує брат, читав «запоєм». Питань у виборі професії не виникало, він вирішив стати журналістом. Вступив до Львівського національного університету імені Івана Франка. В роки навчання він був дуже помітною особою. Мав довге до пояса волосся, до того ж всю зиму ходив в одній сорочці. До студентських забав і веселощів ставився ніби відсторонено,  думками був десь далеко.

Його мовчання сприймалось як снобізм, а насправді він писав дослідницьку роботу про мовчання в культурі. Після закінчення факультету журналістики, хотів навчатись на магістерській програмі з культурології. Несподівано поїхав у Слов’янськ і поступив у льотне училище на курс навігаторів, але не витримав у чужому для нього середовищі. У Львові почав працювати у міжнародному відділі газети «Поступ» але більше його цікавили суспільні явища та культурологія. У 2003 працював перекладачем в проекті «Перекладацька майстерність» у ЛНУ імені Івана Франка.

Євген Гулевич завжди хотів докопатись до суті поставити безліч глибоких запитань, про які ніхто раніше й не думав. Однім з перших його проєктів   була праця над вшануванням пам’яті Соломії Павличко. Після цього займався проєктом «Історія літератури» Його редакторська праця була своєрідною школою для авторів, він сам розвивався і розвивав людей. Іспанську мову Гулевич вивчив самотужки, згодом це переросло в серйозне захоплення іспаномовними авторами. Завдяки йому український читач познайомився з працею іспанського філософа Раміреса «Існування іронії як іронія існування»

Серед опублікованих редакторських здобутків Євгена Гулевича – роман Рея Бредбері «Щось лихе насуває», «Світовий атлас вуличного мистецтва і графіті» Рафаеля Шактера, «Розмови з Богом» Ніла Дональда Волша. Багато творів Євген перекладав і редагував просто для власного задоволення, відточуючи майстерність володіння словом.

Він також був знаним львівським культурологом, створив сотні культурно-мистецьких проєктів – починаючи від «Свята музики»  і закінчуючи Pinzel.AR, де  розглядається спадщина скульптора Йогана – Георга Пінзеля та масштабним проектом «Ангели» під керівництвом Павла Гудімова. Кожен проєкт, за який брався Гулевич, вражав неординарністю і продуманістю.

Незважаючи на численні закордонні контакти і знайомства, він завжди жити в Україні.

Повномасштабне вторгнення Євген Гулевич зустрів у Калуші та через декілька днів сам пішов у військомат. У нього були проблеми із зором, але Євген добився зарахування в Десантно-штурмові війська ЗСУ, став кулеметником. Після першого поранення ненадовго потрапив до Львова. Удруге його поранило під Давидовим Бродом. Лікування і реабілітація у Львові для Євгена були в культурному плані насиченими.   Він взяв участь у перфоманс – розмові «Сад окопів», але рвався назад на фронт.

31 грудня 2022 року Євген Гулевич загинув від кулі російського снайпера під Бахмутом.

 Задля вшанування пам’яті Євгена Гулевича його колеги та друзі хочуть заснувати премію його імені за майстерність володіння словом. Також планують оцифрувати літературний та перекладацький спадок філософа.