Весь цвіт українських акторів під крилом

                                   «Лебединої зграї»

                                  До 100-річчя В. Земляка

Василь Сидорович Земляк (справжнє ім’я — Вацлав Вацек) народився 23 квітня 1923 року в селі Конюшівці на Вінниччині в селянській родині. Під час другої світової війни воював у складі партизанського загону. Друкуватися почав після війни.  Саме в 1945 було видано його перші прозові твори. Основна тема творів Василя Земляка – нелегка доля хлібороба, проблеми відновлення від післявоєнної розрухи радянського села, недавнє військове минуле, партизанська боротьба з німецькими окупантами. 

 Творчість Василя Земляка практично з перших його серйозних кроків у літературі привернула до себе увагу, а після появи „Лебединої зграї” письменник  став об'єктом дискусій про українську прозу 70-х років. Разом із другою книгою („Зелені Млини”, 1976) цей твір був відзначений 1978p. Державною премією України ім. Т. Шевченка, витримав упродовж небагатьох років кілька видань.

Одна з найприкметніших ознак твору — багатство й виразність героїв, тонко вималюваних характерів. Кожен постає перед нашим зором як живий, думає, говорить і діє по-своєму. А разом узяті вони й утворюють ту цілісність, ім'я якій народ — у конкретно-історичній соціальній його характеристиці.   
Це був уже майже готовий сценарій, який потребував втілення на екрані. І от, в 1977 році, Іван Миколайчук сідає писати сценарій. Це було його творчим кредо.

Фільм «Вавилон XX» створювався в часи, коли українське поетичне кіно переслідувалося радянською цензурою. І тому виробництво «Вавилону XX» було під питанням, оскільки сам роман «Лебедина зграя» мав багато химерності та метафор. 

 Іван Миколайчук – режисер, співавтор сценарію і виконавець головної ролі, а акторами стали переважно його друзі, з якими він був знайомий ще з університетських часів.

 

 

У «Вавилоні ХХ» і соціальне, і політичне стає основним авторським меседжем, настільки прямим, як і прощальний погляд Фабіана крізь «четверту стіну» за мить до розстрілу: «Я буду проклинати вас із того світу» – говорить мученик устами Івана Миколайчука, дивлячись у вічі вбивцям.