Почастуймо млинцями.
Лютому-помахаємо, березень привітаємо.

Сьогодні день святковий, 
Сьогодні день Масної! 

Млинці їжте та гуляйте!

Та один одного поздоровляйте!      

У день святкового  тижня Масляної до бібліотеки завітали учні СШ №64.  Вони почули про традиції та обряди проведення найдавнішого  свята слов'янських народів  - Масляну, яке символізує прихід весни.  Це свято  світле, веселе і смачне напередодні Великого посту. 

Гості пригощалися традиційною і обов’язковою стравою свята — кольоровими млинцями з солодкими додатками: медом та варенням... Масляну називають святом «нового сонця». А млинці символізують і дарують світло, тепло, енергію  нового життя. Народ каже: "Без млинця не масляна".

Творчі челенджі Олени Рижко

Зустріч школярів СШ №64 з письменницею та експерткою з підліткового читання Оленою Рижко відбулась в бібліотеці в рамках творчого проекту “Літературна територія України”.

Олена Рижко пише і прозові твори і поезію, вона літературознавець, членкиня НСПУ, кандидатка філологічних наук, доцентка, докторка наук із соціальних комунікацій. Письменниця зізналась, що любить робити те, що не робила раніше, любить досліджувати нове, не стандартний драйвовий обмін... Вважає, що писати можна лише про те, що знаєш сама. «Ось і доводиться постійно студіювати, вивчати обрану тему і цільову аудиторію. 

Тема моїх творів - це людські взаємини, близькість у добу технологій». «Ми з вами,- каже Олена Рижко, є комп'ютерно-модифікованими організмами. Наше життя вже не є можливим поза мережами, поза помічниками-гаджетами. “Прощавай антропогенність!” - як кажуть. Але від нас залежить як ми будемо цим користуватися, і як відповідально будемо їх використовувати. 

Мій метод написання книг — науковий - дослідницький. Багато читаю про сучасне покоління Z, дивлюсь YouTube, молодіжні форуми, блоги, читаю роботи з дитячої психології, розмовляю з учителями, спілкуюсь з підлітками, підглядаю за ними на вулиці, біля школи, підслуховувала, створила словник реального молодіжного сленгу, перевтілювалась у своїх героїв аби відчути їх переживання... 

Тому книги, які я зараз пишу, написані для підлітків і про підлітків їхньою мовою. В них немає зверхності дорослого, немає імперативності й дидактики. Є моделі поведінки, є історія, яка показує, куди тебе можуть привести твої бажання і рішення. В моїх книгах багато реальних історій моїх знайомих. Тому ці вигадані персонажі проживають реальні історії. Я хочу, каже письменниця, навчити підлітків  не боятися бачити в дорослих союзників і друзів. Навчити їх просити допомоги у старших, коли це потрібно, а не закриватися в собі. Я намагаюсь бути правдивою в почуттях і правдоподібною в своїх творах. Поважаю свого читача. Стараюсь знати міру в усьому, в чому її варто знати. Я пишу про те, що мені цікаво. Про те, що змушує мене докласти зусиль і отримати нові знання”. 

Письменниця  окремо поговорила з учнями про важливість читання в епоху високих технологій. Так, всесильній Гугл - невичерпне джерело знань, яке дає відповідь на будь-яке запитання. Але він не може навчити любити. Не може допомогти розібратися зі своїми почуттями, не може дати пораду з власного досвіду! Гугл - це без емоцій. З Гуглом не поговориш! А жива книга дає читачу знову і знову приміряти на себе різні ролі, жити різним життям, насолоджуватися перезапиленнями, робити те, на що б не зважився у реальному житті”, - вважає авторка підліткової літератури».  Письменниця багато зустрічається  з молоддю, і авторитетно  стверджує, що «українські підлітки читають! Не сумнівайтеся!»

“І коли бачиш захоплені погляди читачів, розумієш, що готова братися  за нові челенджі знову, і знову, і знову”...

Дякуємо пані Олені за теплу невимушену атмосферу заходу, за взаємообмін позитивною енергетикою з учнівською аудиторією. Сподіваємось на нові зустрічі.

« Я все роблю з любов’ю». Ольга Деркачова.

 В рамках творчого проекту “Літературна територія України” в бібліотеці відбулась творча зустріч з письменницею з Івано-Франківська - Ольгою Деркачовою.  На прохання присутніх вона розповіла докладно про себе. Читачі пояснили, що після знайомства з особистістю автора, цікавіше читати і легше зрозуміти його твори.  Присутні дізналися не тільки про секрети творчої кухні письменниці, але і про громадську діяльність, її любов до рідного Університету, в якому викладає,  студентів, яких вважає своїми дітьми, про влаштування різних екскурсій, квестів в улюбленому місті... Дізналась, що полюбляє читати, тому що це незрівнянне відчуття, і тому, що література дає орієнтири по життю. З задоволенням завжди зустрічається зі своїми читачами. Гостя презентувала свої книжки. Дізналась, що короткі оповідання найулюбленіша форма її творчості. Що з задоволенням пише про любов. Також зауважила на важливості окремих деталей і митій у житті кожної людини, їх треба цінувати і берегти... “Я все роблю з любов'ю, а любов - вона ж додає людям краси. І мені, мабуть, також...” Ольга Деркачова. 

Після зустрічі фонд бібліотеки поповнився її книжками: "Коли прокинешся", "За лондонським часом", "Дім Терези".
Бібліотека висловлює подяку Ользі Деркачовій за цікавий, емоційний діалог з  нашими користувачами - потенційними прихильниками її творчості.

Мікеланджело да  Караваджо.

Ангел і Демон часів італійського бароко.

В рамках програми «На допомогу школі відбулась пізнавально-мистецька лекція. Бібліотекарка Ірина Леонідівна Цимбал зробила короткий огляд різних напрямків та яскравих представників епохи  бароко для  учнів 8 класу СШ №64. Потім слухачи поринули в пригодницьку  історію життя і творчості найталановитішого художника італійського бароко Мікеланджело да Караваджо.

Сучасники називали його  «геніальним чудовиськом», «Ангелом і Демоном». Він був  авантюристом, бунтарем і злочинцем, шукачем пригод протягом всього життя… Його картини – це  свідчення  масштабності великого таланту, темпераменту, творчого натиску , хвилювань автора.

Своїм єдиним Богом художник вважав  Правду. Його картини – це сюжети живопису вирвані   з життя. Творчіть Караваджо була його реакцією –протестом на моду ідеалізації життя мистецтвом  Італії того часу. Більшість сюжетів  картин художника - це біблійні теми. Але  митець чудово писав портрети, натюрморти, жанрові сцени. Моделями для нього були прості люди. Колорит творчості відрізняється трагічністю,  відвертим натуралізмом, емоційним надривом і  натиском,

  відчуттям  надзвичайного фізичного напруження... Ніхто не міг так подати людське страждання святих і великих, створити реквієм гришним, але  хоробрим. Учні побачили найвідоміші полотна Караваджо: «Лютеїст», «Успіння Марії», «Вакх»,«Поклик апостола», картини серії про святого Матфея. Бібліотекарка звернула увагу учнів на особливості і  інноваційну манеру художника - він вперше використав метод тенбросо,або кьяроскуро, або просто - «підвального світла»- метод різкого протипоставлення світла і тіні. Караваджо ламав стереотипи і канони. Його бажанням було здивувати і шокувати глядачів.

Все було у житті генія:часи  слава  і визнання,удача, багаті шанувальники,багатство і злидні,  страждання, бійки, вбивства, судові вироки, звання мальтійського рицаря, поразки і перемоги. Помер художник у 39 років так же безглуздо як і жив…

Вплив творчості Караваджо на розвиток реалізму в Італії, Європі був великим. У художника з’явилось багато послідовників, які отримали назву – караваджисти. Це стало самостійним напрямком у мистецтві 17 ст.

Після лекції - уроку учні  отримали завдання написати твір про одну з картин  великого Караваджо.

                                                                                

Чисте джерело рідної мови

Мова для народу є ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, повітря, рослин, людина не може існувати. Як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б’є по народові зречення рідної мови чи неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до батька і матері…

Рівень розвитку рідної мови є джерелом духовного розвитку народу. Національна мова входить у поняття національної культури, всі великі й малі особливості життя народу знаходять відбиття у її мові. Тому знати, берегти і примножувати рідну мову – це обов’язок кожної людини. Тому  21 лютого ми вшановуємо  українську мову, яка признана світом однією з найстаріших і найяскравіших мов за своєю мелодійністю та виразністю…

 В цей день  під час  уроків української  мови бажаючі виконували завдання «Як правильно написати українською», «Знайди помилку», читали тексти «Неправильно – Правильно», уроки лікнепу Б.Рогози правильного вживання слів. Знайомилися з новими правилами українського правопису, введення фемінітивів. «Оцінкою» за виконання завдань були закладка, патріотична наліпка.  Можна було переглянути фільм «Зміни до правопису за 5 хвилин». Всі відвідувачі  отримували з собою таблички «Неправильно – Правильно» - типові помилки вживання слів, висловів..

Тематичні книжково-інформаційні перегляди  знайомили відвідувачів з мовознавчою літературою, висловами відомих постатей про значення рідної мови; представляли книжки українських письменників - класиків і сучасних  майстрів слова від Т.Шевченка до Л.Костенко, які внесли своєю творчістю вагомий внесок у розвиток і збереження  традицій української мови. 

 

Поличка «Читай зарубіжний бестселер українською» привертала увагу користувачів  до книжок  зарубіжної класики, популярних детективів, серією «Карта світу» в перекладі українською мовою.

  Тематичне оформлення вітрини: корисна інформація про мову, вислови, вірші про мову.           

Політик і поет Номан Челебіджихан

До 135-річчя від дня народження.

Відомий кримськотатарський політичний і громадський діяч. Один з організаторів першого Курултаю. Перший голова уряду Кримської Народної Республіки в 1917 році. Перший муфтій мусульман Криму, Литви, Польщі і Білорусі. Очолював національний рух кримських татар.

Був обраний головою Всеукраїнського Мусульманського виконкому і муфтієм-головою Таврійського мусульманського духовного управління. У 1918 році заарештований, розстріляний, його тіло було викинуто в море. Трагічна загибель зробила Номана символом кримськотатарської нації.

Муфтій вважався не тільки лідером народного руху, а і совістю, гордістю і свідомістю народу.

23 лютого — день трагічної загибелі видатного кримськотатарського політично-громадського діяча, гуманіста, відзначається як день його пам'яті. 

                  

Номан Челебіджихан є автором віршів, які були вперше опубліковані українською мовою в журналі “Всесвіт” у 2014 році. Автори перекладу: Галина Михайловська та Володимир Чернишенко. Челебі Челебієв (так підписував свої твори поет) писав вірші ще під час навчання в Петербурзі. В період 1913-16 роках він створює свої головні прозаїчні і поетичні роботи: “Молитва ластівок” - автобіографічна розповідь, вірші: “Дочка пастуха”, “Темниця”- про  незборимість духу людина-борця у неволі; «Жовтий тюльпан», “Бідний перехожий”, “Вітчизна татар”, ”Прощавай, татарський світе...”, “То моя клятьба” та інші. У 1916 році він пише вірш “Я поклявся...”, який стає текстом національного гімну кримських татар. Цей вірш публікується у двох варіантах перекладу: Галини Михайловської і Михайла Карпового.

                              

Номану Челебіджихану присвячена книга Ю.Кандима (переклад українською Ю.Косенка) “Не заросте травою поле бою” та повість Тимура Пулата “Скажи смерті: ні!” Ці книги та творча спадщина поета-гуманіста  зберегає  пам'ять про видатну постать історії кримськотатарського народу.

ПРИКЛАД САМОВІДДАНОСТІ ІДЕЇ СВОБОДИ. 

Бібліотека запропонувала  провести урок пам’яті, присвячений Дню Героїв Небесної Сотні для старшокласників СШ №64 в Залі Пам’яті ЗСУ. Учні, вчителя школи, бібліотекарі прийняли участь в урочистій церемонії вшанування  пам’яті  всіх загиблих  захисників  за  незалежність, свободу і територіальну  цілісність України. 

Захід відбувався в дуже урочистій атмосфері. В середині зали  пам’яті на подіумі  розташовано книги пам’яті, в які щодня заносяться імена загиблих. 

Під час церемонії на майдані біля Зали пам’яті диктор назвав імена загиблих, після кожного прізвища лунав удар дзвону   і військовий салют.  Після хвилини мовчання присутні поклали  квіти до Стели Пам’яті. Учні принесли з собою білих  паперових ангелов для тихої акції – молитви  «Янгол  пам’яті» в День пам’яті Героїв Небесної Сотні, яких вони  розвісили  на дерева біля Стели.