Прокопович Петро Іванович. 
Засновник першої школи пасічників.

      

  Фантастичної Новорічної ночі 1814 р. він побачив уві сні розбірний рамковий вулик: “В конце 1813 года мгновенно представился мне план дощатого втулочного улья”, - згадував Петро Іванович Прокопович.  Він  першим у світі  створив втулковий вулик, з якого можна було відбирати мед, не знищуючи бджіл. Нині   такою рамкою оперують мільйони пасічників у світі. А ще  він першим застосував біління воску сонцем.

  Визначний винахід Прокоповича – дерев’яна перегородка з отворами, через які проходять тільки  робочі бджоли, що дає можливість отримувати чистий мед у рамках.

                                   

   

  Видатний український бджоляр, Прокопович Петро Іванович народився  10 липня 1775 року у с. Митченки Бахматського району Чернігівської області, поблизу Батурина, в сім’ї дворянина-священника козацького роду.

  В 11 років став студентом богословського класу Київської духовної академії, де провчився 8 років. Випускник досконало знав грецьку, латину, німецьку, польську, угорську, французьку. Мріяв  працювати вчителем, мріяв про університет, але роботи не знайшов, тому за порадою батька подався до військової школи Переяславського полку. Чотири роки прослужив у війську, брав участь у персидській та кавказькій війнах. Його вміння відзначив О.Суворов. З військової служби звільнився у 1798 році в ранзі підпоручника.

  Вихідної допомоги, отриманої при звільненні, вистачило Петру Івановичу на придбання трьох десятин землі та 37 вуликів.  Почав шукати бджолярів, розпитувати їх, робити записи, навчився сам довбати вулики-дуплянки. Доглядав  власні рої бджіл сам, спостерігав, узагальнював, виписав закордонні журнали та по краплині збирав досвід кращих пасічників. 

  У вересні 1801 року страшна пожежа знищила будиночок та винокурню. 26-річний відставний поручик нашвидкуруч викопав землянку і поселився в ній. Всю зиму майстрував вулики-дуплянки, на що витратив останні 10 рублів, вихоплених із вогню. Бджоли стали його “стартовим капіталом”, за 8 років він мав 580 вуликів.

  У 1828 році П.І.Прокопович заснував у селі Митченки першу в світі школу пасічників. Його бджільницьке господарство було найбільшим у світі, налічувало близько десяти тисяч сімей, у тому числі немало рекордисток, великі поля нектародайних квітів.

 За роки існування школа випустила до тисячі бджолярів, пасічників-інструкторів. Прокопович є автором 60 наукових праць, серед яких: “Грамота бджоляра” (1936),  «Школа бджолярства». Саме Прокопович розробив бджолину термінологію для Східної Європи.

Прокопович став знаменитістю: до нього приїздили в гості Микола Костомаров та Михайло Максимович.

В 1843 році Тарас Шевченко перебував у гетьманській столиці та заїхав у с.Пальчики, побував у домівці вченого, у школі. Про цю зустріч Кобзар писав: “Там, коло Батурина, живе наш великий пасічник Прокопович”. Під Батурином Т.Шевченко зробив малюнок “На пасіці”, “Славного українського бджоляра” описав у своїй повісті “ Близнюки”.

Помер 75-річний Петро Прокопович 3 квітня 1850 року й похований у склепі під 200-річними липами у с.Пальчиках.

Справу батька продовжив його син Степан, упродовж 29 років утримував школу бджолярів.

Художник Олександр Кошель відтворив образ великого пасічника на поштовій марці. Поет Віктор Коломієць написав поему “Пастух бджіл”, присвячену П.Прокоповичу.

Пам`ять. Інститут бджолярства в Гадячі, Інститут НААНУ - головна установа України з проблем бджолярства названі іменем П.І.Прокоповича. До 240-ої річниці з дня народження засновника першої школи українського бджолярства та раціонального бджолярства у Європі видана пам’ятна Монета України "Петро Іванович Прокопович".