Друкар у вигнанні

Іва́н Фéдоров — є одним із перших українських друкарів, гравер, інженер та ливарник. Він є унікальною персоною в нашій історії. Адже був всебічно обдарований – інженер-винахідник, який не тільки удосконалював шрифти, друкарський верстат, а й зробив відкриття в артилерійській справі.

Іван Федоров вважається засновником друкарської справи у московському царстві, але через переслідування з боку вищого духівництва та боярства, вирішив покинути російську столицю та емігрувати до Речі Посполитої. Він переїжджає у Велике Князівство Литовське, в складі якого на той час перебували українські землі. Спочатку працював у Заблудові, а потім перевіз все друкарське устаткування у Львів. Адже у Львові були найкращі умови для відкриття друкарні. Саме тут друкувалися книги українським правописом. І саме його друкарня поклала початок постійному українському друкарству.

Львів називають «культурною столицею» України. Адже ще з давніх часів тут вирувало культурне життя. І дуже швидко друкар видає дві книги, визнані одними з кращих пам’яток української літератури XVI століття. Це була нова версія “Апостола”(1574 року), написана згідно з нормами українського правопису того часу.  Книга закінчувалася спеціально написаною післямовою, в якій описано історію створення львівської друкарні. Та “Буквар” – перший український підручник з граматики старослов’янської мови в історії української науки.

Згодом друкар переїздить до Острога, де відкрив ще одну друкарню. Кілька років працював над створенням найвідомішої пам’ятки цієї епохи – Острозькою Біблією - перше повне видання слов’янської Біблії кириличного шрифту.

У березні 1582 року Іван Федорович повертається до Львова.

Коли фінансові обставини склалися для нього несприятливо, Іван Федоров береться відливати гармати за своєю технологією. Йому були потрібні кошти для продовження видання слов’янських друкованих книг. Але він не здобув достатньо коштів. Це був для нього крах - його майно, друкарське обладнання, книги описують за борги. Не витримавши цього, він захворів і в ніч з 5 на 6 грудня 1583 року помер на руках у сина Івана.

А вже згодом друкарню Івана Федорова викупили у гендлярів ентузіасти друкарської справи Львова, які заснували друкарню Львівського братства.

 

Творчість ціною втраченого життя

До Міжнародного Дня рідної мови

В усі часи на захист нашої рідної мови вставали шляхетні лицарі – оборонці. Хтось і сьогодні захищає її зі зброєю в руках, а хтось мужньо відстоював її право на існування власною творчістю.

«Людина може володiти кiлькома мовами, залежно вiд її здiбностей, нахи-лiв i прагнень, але найкраще, найдосконалiше людина має володiти, звичай-но, рiдною мовою. I це не тiльки тому, що цiєю мовою, засвоївши її змалку,вона користується повсякденно, а й тому, що рiдна мова — це невiд’ємна частка Батькiвщини, голос свого народу й чарiвний iнструмент, на звуки якоговiдгукуються найтоншi й найнiжнiшi струни людської душi».

Ці прекрасні слова – з книги «Як ми говоримо». Вони  належать Борисові Антоненку-Давидовичу, українському письменникові, мовознавцю, правозахиснику-дисидентові.

Видатний письменник. Майстер художнього слова, яке для нього завжди було тільки правдою. Його твори могли прикрасити будь-яку літературу. Європейську чи світову. Його знали як кришталево чесну людину, називаючи лицарем честі і добра. Він дав взірець ментальності незламного українця-патріота.

 

Якби сталося так, що Борис Антоненко-Давидович написав тільки повість «Смерть»  і тоді цей твір поставив би його в ряд непересічних, оригінальних особистостей, мислителів XX ст. Не випадково за епіграф він узяв рядки з вірша свого трагічного сучасника Василя Еллана: «За життя розплата тільки кров’ю,/ Тільки смертю переможеш смерть». У повісті на тонкому психологічному рівні досліджено процес переродження чи, радше сказати, виродження людини, тобто витравлення в неї національної свідомості й гідності, відлучення інтелігента (в конкретному випадку молодого українського інтелігента) від свого роду-народу, від етносу). Важливо, що це було зроблено по гарячих, кривавих слідах московського більшовизму в Україні. А потім настала сумнозвісна глуха заборона повісті, коли й самого її автора кинули до сталінського ГУЛАГу (добре, що хоч уник розстрілу, і то завдяки неймовірно героїчній, стійкій поведінці на допитах!).

Потім послідувало довічне поселення на чужині, в Сибіру. І все ж Борис Дмитрович повернувся на рідну землю, до Києва, таким же нескореним, незламним, як був. Ба більше, він невдовзі (1963 року) подарував своїм читачам роман «За ширмою», що, по суті, порушив ту ж саму, заборонену московською владою болючу національну тему. Народившись наприкінці XIX ст. (5 серпня 1899 р), майже через усе XX ст. Борис Антоненко-Давидович проніс незгасний Шевченківський дух.

 (1992 року, посмертно, удостоєний Шевченківською премією). Він став живою ланкою між Розстріляним Відродженням і шістдесятниками. Один з самовідданих героїв - подвижників рідної мови.

 

 

 

           Сила і наснага української пісні.

Сьогодні,12 лютого, в нашій бібліотеці творилося справжнє диво – зустріч з істинно  народною, справжньою, щирою і щемною творчістю Народного хору «Либідь». 

Всі його учасники й учасниці глибоко відчувають українську пісню, пропускають через власну душу і серце. Українські пісні, написані багато років тому і сучасні, у  виконанні хору набувають пекучої актуальності. Пісні про визвольну боротьбу наших воїнів всіх часів викликали сльози у присутніх.

 Хор має славну історію, у нього багато гастролей Україною і зарубіжними країнами. З 2014 року вони часті гості на передовій, а також виступають на Театральній і збирають гроші для ЗСУ. Сумні, сповнені зажури, або веселі, запальні – пісні виконані на високому професійному рівні, (так кажуть наші слухачі музиканти).  

Авторські вірші, дотепні гуморески – все це було подаровано сьогодні нам учасниками хору – де краса душі відображається і назовні. Вони воістину прекрасні. Велика подяка за подароване свято. Виступ так схвилював і надихнув присутніх, що абсолютно спонтанно вони виявили бажання долучитися до збору коштів на потреби ЗСУ.      

                           Вони побороли страшну недугу –

                                             РАК

Євгенія Власова - співачка

Яніна Соколова - актриса, телеведуча

Майкл Дуглас - актор

Алла Мазур - телеведуча

Оксана Муха - співачка     

За даними ВООЗ: існує більше 100 видів раку і хвороба може розвиватися в будь-якій частині тіла. Від раку щорічно вмирають мільйони людей.

 У всьому світі найбільша кількість чоловіків вмирає від наступних п’яти видів раку (в порядку убування): раку легенів, шлунку, печінки, ободової і прямої кишки та стравоходу.

У всьому світі найбільша кількість жінок помирає від наступних п’яти видів раку (в порядку убування): раку грудей, легенів, шлунку, прямої та ободової кишки і шийки матки. У багатьох країнах, що розвиваються, рак шийки матки є найпоширенішим типом раку.

Вживання тютюну є найзначнішою окремою причиною раку, якій можна запобігти - більше 20% смертей від раку пов’язані з вживанням тютюну.

Одна п’ята частина всіх ракових захворювань у світі розвивається в результаті хронічної інфекції. Так, наприклад, вірус папіломи людини (ВПЛ) викликає рак шийки матки, а вірус гепатиту B - рак печінки. Такі види раку, які мають значимість для громадської охорони здоров’я, як рак молочної залози, рак шийки матки та рак товстої і прямої кишки є виліковними у разі їх раннього виявлення та належного лікування.

Можна допомогти всім пацієнтам, що страждають від болю, при застосуванні сучасних знань в області зняття болю і наданні паліативної допомоги. Більше 30% випадків смерті від раку можна запобігти, головним чином завдяки утриманню від вживання тютюну, здоровому харчуванню, фізичній активності і помірного вживання алкоголю. У країнах, що розвиваються, до 20% випадків смерті від раку можна уникнути шляхом імунізації проти вірусу гепатиту В і вірусу папіломи людини.

Загострюючи увагу до запобігання, виявлення та лікування цього захворювання, можна домогтися гарних результатів, а в деяких випадках і повного одужання. На даний момент вже відомо, що виникнення 43% ракових захворювань можна було б запобігти, орієнтуючись і дотримуватись елементарних норм здорової поведінки, такі як: заборону доступу до куріння дітей, боротьба з курінням як таким; фізична активність; збалансована та здорова їжа; своєчасна вакцинація проти вірусів, які викликають рак печінки і шийки матки; утримання від тривалого перебування на сонці та в солярії; своєчасна діагностика і увага до власного здоров’я.