Гастрономія, як портрет нації

В нашій генетичній пам’яті назавжди закарбувались трагедії штучних голодоморів і ми також добре пам’ятаємо дефіцити харчів, стандарти кулінарних радянських традицій – совєцька їжа для совєцьких людей.

Їжа – найвпізнаваніша і найзрозуміліша ознака нації. Іван Котляревський в Енеїді описує понад 300 страв давньої української кухні, що демонструє різноманіття історичної кулінарії. Українська гастрономічна традиція увібрала та адаптувала традиції усіх народів, що населяли нашу територію.

Гіпократ стверджував: «Ми є тим, що ми їмо» Так що ж ми їмо в різних регіонах нашої країни? Про це в своїй яскравій, цікавій і доступній формі йдеться в книзі Марії Сердюк «Смачна історія України».  

Кожна область має свої смачні особливості:

• Київ – котлета по-київськи; київське сухе варення; київський торт;
• Полтава - Галушки;
• Одеса - биточки з тюлечки;
• Львів - Галицький сирник; пляцок з румбам баром.

Кожен куточок України має свої, притаманні йому, кулінарні особливості. Звісно, сало, борщ, вареники і голубці є всюди, але  радимо подорожувати різними місцями України і куштувати різні страви та через їжу пізнавати місцеві традиції.

Для того, щоб познайомити людей з кулінарними традиціями, багато міст влаштовують кулінарні фестивалі: Свято сала, Фестиваль борщу, Фестиваль дерунів, Свято полтавської галушки, Фестиваль полуниці, Свято кавуна.

Коли перелічуєш назви цих фестивалів, пригадуєш піднесену, святкову і веселу їх атмосферу, стискається серце від болю і ненависті - що ворог зробив з цими знаковими для нас місцями і містами. Війна обов’язково закінчиться нашою перемогою. Сплюндровані вибухами і полум’ям землі відновляться і знову стануть родючими. Ми на віки запам’ятаємо наших героїв – захисників і влаштуємо велике всеукраїнське свято Перемоги з найкращими і найсмачнішими стравами.