22 червня – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

О четвертій ранку бомбардуванням Києва розпочалася чергова фаза Другої світової війни на території України  та інших країн.

На ній загинуло близько 5 мільйонів українських військових, 5млн. мирних жителів та ще 2млн. були вивезені на примусові роботи до нацистської Німеччини. Цілі міста і села були повністю знищені.

 «Ніколи знову» - декларувало людство. «Можем павтаріть» - волає наш навіжений сусід-загарбник. Сьогодні знову на українську землю падають ворожі ракети і через рашиські обстріли обриваються людські життя. В цей День пам’яті і скорботи за загиблими неможливо розділити біль і відчай втрат минулих і сьогоднішніх. Українські письменники завжди були і є правдивим, але емоційним і емпатійним відображенням реальності. У вдячній скорботній пам’яті українців загиблих у тій, вже далекій війні: М.Трублаїні, О.Десняк, К.Герасименко – на фронтах, або під бомбами – С.Тудар, О.Гаврилюк, або розстріляні за наказом НКВС та у Бабиному яру О. Теліга та О.Ольжич, та сучасні, які вже полягли на цій війні, є нероздільним незабутнім пантеоном героїв України. 

Наші воїни відстоюють кожен клаптик рідної землі. Ми безумовно переможемо, як вже перемагали, і в цій війні. Ми все відбудуємо, тільки ніколи не зможемо повернути полеглих. Ми завжди будемо пам’ятати тих, хто віддав і віддає своє життя  щоб у нас і наших дітей   було мирне «завтра».