«Почуйте людей, яких уже немає»

Голосом цих загиблих від голоду стражденних селян стала для десятикласників СШ№69 поетка, літературна редакторка, історикиня Наталя Дзюбенко-Мейс. 

Вона пригадала своє дитинство і молодість, коли існування голоду, як геноциду, категорично заперечувалось тодішньою радянською владою. Тільки від бабусі у свої 17-ть почула вона правду і у вірші згадала слово голод, який по необачності опублікували. Наслідки для неї і родини були вкрай суворі. Події дитинства накладають відбиток на все подальше життя, тому тема голодомору стала не випадковою і в її творчості та історичних дослідженнях.  

Так як і зовсім невипадковою стала її доленосна зустріч з американцем, дослідником голодомору Джеймсом Мейсом. До приїзду в Україну він не міг уявити більшого злочину в Європі, ніж Голокост. Потрясінням для нього стали факти, які він дізнався, працюючи з Робертом Конквестом над книгою "Жнива скорботи". Адже саме він зібрав всі документальні матеріали для цієї книги. Дослідженню геноциду він присвятив все своє життя в Україні. Він дав голос всім, хто був очевидцем тих жахіть. 

Сама доля поєднала цих двох небайдужих людей. Розповідь непроста, але необхідна. Про це говорили учні після зустрічі, бо непокаране зло без належної оцінки людством веде до сьогоднішніх трагедій, про які будуть згадувати наші нащадки.