Гуру гумору

Остап Вишня – видатний український письменник, новеліст, майстер сатири і гумору. Він, що, переживши переслідування, арешти, ув’язнення і 10 років таборів, не втратив почуття гумору та смак до життя…

Про письменника: Павло Михайлович Губенко (справжнє ім’я письменника) народився 13 листопада 1889 року в селі Грунь Зінківського повіту на Полтавщині, в багатодітній сім’ї селянина. Вчився спочатку у місцевій початковій школі, потім у двокласній школі в містечку Зіньків. Його батько мав намір дати здібному, охочому до читання хлопцеві повнішу освіту. Але не склалося… Повезла мама Павлушу до Києва, у військово-фельдшерську школу. Неохоче складав іспити Павло, але склав блискуче. Після закінчення Київської військово-фельдшерської школи він перебував на військовій службі, потім працював у київській лікарні Південно-Західної залізниці. Втім, юний Губенко не мав намір присвятити себе медицині. Відбуваючи години в лікарні він старанно працював над самоосвітою, склав екстерном екзамени за гімназію, дедалі більше захоплювався літературою.

У 1917 році вступив до Київського університету, та незабаром, не скінчивши вузу, повністю віддається журналістській і літературній роботі.

Про творчість: Перший друкований твір молодого літератора – «Демократичні реформи Денікіна» - з’явився у кам’янець-подільській газеті. Для формування і становлення таланту письменника-гумориста велике значення мало багато факторів. Дитинство його минуло на чарівній Полтавщині, де майбутній письменник змалку опановував усі премудрості селянського побуту, вбирав у себе  дзвінку, мудру та барвисту мову, багату на перлини народного гумору. Робота у пресі стала своєрідним продовженням цієї щоденної школи життя, що її сумлінний і спостережливий літератор проходив із воістину зразковою невтомністю.  Саме накопичення  життєвого досвіду дозволяє стати йому  Остапом Вишнею.   

1923 року відбувся дебют Остапа Вишні як письменника. У 20-ті – на початку 30-х років одна за одною виходять збірки творів – «Вишневі усмішки», «Реп’яшки», «Лицем до села».

Твори Павла Михайловича виходили мільйонними накладами. І знали їх навіть неписьменні. Попри це, а може, саме через народну популярність українського письменника було репресовано.

У 1944 році розпочався другий період активної творчості і громадської діяльності Остапа Вишні. Він входить до редакції журналу «Перець» і стає активним його працівником. Він писав нариси, фейлетони, але найбільшої слави зазнав як гуморист і сатирик, адже, саме Остап Вишня є засновником нового жанру – усмішка.

Він залишив доволі велику культурну спадщину.