Він був вихований у дусі політичного реалізму

Петро Дорошенко – гетьман Війська Запорозького Правобережної України.  Він народився в 1627 році в Чигирині на Черкащині, походив із давнього козацького роду. В родині було 5 синів та одна донька. Вчився Петро в Глухові і здобув гарну освіту, знав латину і польську мови. 10 років він очолював Чигиринський, Канівський та Черкаський полки. Польською мовою листувався зі шляхтичами, кримським ханом та ватажками Січі, з москальськими вельможами -  виключно українською.

 Після смерті Хмельницького під загрозою опинилась самоідентичність України.  Єдності старшин перед зовнішніми загрозами не було. Громадянська війна була питанням часу.   Війну проти України Московія почала не у 2022-му і навіть не у 2014-му, а з огляду на те, що у відкритих битвах Кремль  отримував по зубах, – у діло пускалася бридка дипломатія, що тепер  перейменована у “денацифікацію”.

В 1657 році Україна переживає тяжкі часи. 1663 року козацька держава розпадається на дві частини. Лівобережжя очолює Іван Брюховецький, а Правобережжя переходить під булаву Петра Дорошенка. Починаються міжусобиці, які увійшли в історію України під назвою Руїна. Іван Брюховецький відразу бере курс на москву і перетворюється на фактичну маріонетку кремля. Натомість Петро Дорошенко намагається об’єднати обидва гетьманати в одну державу.

 Україна перетворилася на об’єкт геополітичної гри між Річчю Посполитою, Московським царством та Османською імперією.  Брюховецький розуміє, що лише об’єднання Лівобережжя та Правобережжя в одну державу  зможе вирішити внутрішні проблеми.

Петро Дорошенко всіляко зміцнював свою частину держави. Правобережний гетьман послідовно впроваджував реформи – намагався позбутися залежності від козацької старшини, створив регулярне військо, митницю, почав карбувати власні гроші тощо. Проводив  “піар-акції” – часто скликав козацькі ради, де вислуховував думку рядових козаків. Дорошенко був набагато авторитетнішою фігурою за Брюховецького. Коли дійшло до об’єднання в один гетьманат, доля Івана Брюховецького була вирішена – його вбили його ж соратники. Але спроби втримати булаву об’єднаної держави в своїх руках не увінчались успіхом. Як завжди в Україні, причиною стали внутрішні проблеми та розбрат у найближчому оточенні гетьмана. Опозицію активно підтримувала Москва. У хід ішов підкуп, неправдиві чутки, агресія на кордонах. Дорошенко змушений був повернутись на Правобережну Україну, а владу на Лівобережжі передати Многогрішному. Багато хто з дослідників звинувачує у цих подіях жінку. Cherche la femm

Дорошенко після смерті першої дружини побрався із Єфросинією Яненко – племінницею Хмельницького. Але шлюб був нещасливим – дружина явно недолюблювала безтямно закоханого в неї Петра. Існують відомості, що вона неодноразово зраджувала чоловіку, зловживала алкоголем та взагалі не вирізнялася високою моральністю. Саме це і коштувало Дорошенку булави – 1688 року йому повідомили, що дружина зраджує йому з молодим шляхтичем. Кинувши все, Дорошенко повертається до Чигирина, призначивши наказним гетьманом Лівобережжя Дем’яна Многогрішного. Многогрішний переходить під протекторат Москви. Починається чергова міжусобна війна. Могутні сусіди приймають в ній найактивнішу участь – українські землі знову спустошуються московитами, поляками, турками та татарами. В результаті Козацька держава, не встигши відродитись з попелу, знову розшматована між Московським царством та Річчю Посполитою.

Після кількох років виснажливої міжусобної війни на теренах козацької держави вона була остаточно розділена між сусідами. Сам же Петро Дорошенко склав гетьманські клейноди восени 1675 року на козацькій раді в Чигирині. Останні роки життя гетьман провів у селі Ярополчому під Москвою (тепер село Волоколамського району Московської області), яке було віддано йому в 1684 році в спадкове володіння. Виїзд в Україну йому суворо заборонили. Тут, на засланні, у віці 57-ми років, Дорошенко одружився втретє. Останньою дружиною стала Агафія Єропкіна. Скоріш за все, шлюб із молодою російською дворянкою, в якому народилося четверо дітей, був для вже колишнього гетьмана щасливим. Правнучка гетьмана Наталя Гончарова стала дружиною класика російської літератури Олександра Пушкіна.