Рукотворна краса

10 квітня в бібліотеці відбувся довгоочікуваний майстер-клас по виготовленню квітки з паперових серветок. 

Незважаючи на похмуру погоду, учні ліцею №64 з натхненням виготовляли таку просту, але дуже ніжну квітку. Кожен учень, учениця креативно підійшли до цієї справи – створювали неймовірно красиві візерунки на серветках щоб вже готова квітка виглядала не згірш аніж жива. 

Повірте, всі роботи випромінювали красу й тепло, а діти отримали задоволення від процесу і вироби, які можна подарувати найріднішим. Ось так, з найпростіших матеріалів можна створити оригінальний букет квітів. Все що було потрібно, це серветки, фломастери, кольоровий папір, нитки і клей, а ще натхнення і бажання творити власноруч.

 Історія однієї долі.

Огляд книги про Анастасію Гулей – до Міжнародного дня звільнення в’язнів нацистських таборів.

10 квітня – День звільнення в’язнів нацистських таборів. Дата сумна й повчальна. Сотні тисяч наших співвітчизників пройшли через пекло гітлерівських таборів смерті. Багато хто загинув, не доживши до звільнення, тож тим ціннішим є для нас свідчення тих небагатьох, хто дивом вижив. Книга Майка Райхеля «Полтава, Аушвіц, Берґен-Бельзен, Київ. Історія життя Анастасії Гулей», присвячена життю нашої співвітчизниці, на чию долю випала доля вижити в гітлерівських таборах. Ця історія, записана зі слів пані Анастасії німецьким журналістом, надзвичайно пронизлива. Вона – про сильну мужню жінку. Про віру і любов. Мудрість і відвагу.

Пані Анастасія Гулей народилася в 1925 році на Полтавщині в родині сільського вчителя. Дитинство і юність не були безтурботними, адже на них випало чимало лих: Голодомор 1932-1933, сталінський терор 1937-1938 років і, зрештою, нацистська окупація й вивезення на примусові роботи до Райху. 

В 1943 році Анастасія, не витримавши підневільної праці, здійснила спробу втечі, але невдалу. Її спіймали, протримали в кількох в’язницях, а потім відправили у концтабір Аушвіц-Біркенау. Вона пережила «марш смерті» в морозному січні 1945 року та була за пів кроку від смерті, коли була звільнена британськими військами з Берґен-Бельзена. 

Після того дівчина повернулася в Україну, закінчила школу, інститут, вивчилася на фахівця з лісового господарства; працювала, створила родину, народила і виховала разом із чоловіком трьох дітей… Мешкала у власному будинку в Жулянах. Аж поки 24 лютого 2022 року не почалось російське повномасштабне вторгнення. Колишня бранка нацистів змушена була полишити рідне гніздо й шукати прихисток від російського нацизму в Німеччині.

В книзі чимало вражаючих моментів, щемких сцен і спогадів. Вона викликає цілу палітру емоцій і широкий спектр почуттів: гнів, радість, здивування, захват. Ось лишень один епізод: мати пані Анастасії пережила Голодомор. Щоб вижити дітям, родині, було виміняно на якісь нехитрі харчі все, що можна було виміняти. Але свою весільну вишиту сорочку вона залишила. Залишила собі. Потім передала доньці. І Анастасія її теж зберегла. «Як спогад про маму, про її волю в тяжкі часи Голодомору».

Тож ця книга, ця історія – не тільки про біль, але й про Життя. Про волю до нього. І про перемогу. Читаймо і наснажуймося!

 

 

Про цінність здоров’я і не тільки…

Друзі, сьогодні Всесвітній день здоров’я. 

Мабуть не варто нагадувати про важливість даного людського ресурсу – його підтримки на належному рівні. Адже від стану здоров’я залежить те, якою буде якість нашого людського життя: дитинства, зрілості і, зрештою, старості. «Без здоров’я нема щастя», як казали наші пращури. Тож на що потрібно звернути увагу в першу чергу?

По-перше, зверніть увагу на харчування. Якісне здорове харчування – основа довголіття. Важливо регулярно харчуватися та отримувати збалансовану кількість білків, складних вуглеводів та жирів. Їжа має бути різноманітною, зокрема вживайте фрукти, свіжі овочі, цільнозернові крупи, клітковину та боби. Обмежте вживання цукру, тістечок, газованих напоїв.

По-друге – фізична активність. Рух – це життя. 30 хвилин активності щодня – це плюсик для вашого серця і настрою. Відомо також, що немає кращого природного антидепресанту, препарату від тривожності, ніж добре фізичне навантаження. Постійні фізичні вправи позитивно впливають на настрій, пам’ять, мислення, тривожність, сон, працездатність, артеріальний тиск тощо. Будь-яка активність, яка допомагає позбутися напруження у м’язах або покращити гнучкість, є корисною. Це може бути йога або масаж. Регулярні аеробні вправи, які пришвидшують серцебиття, найкорисніші для здоров’я. Це – біг, плавання, танці, гребля, їзда на велосипеді.  

По-третє, сон. Він є важливим складником міцного здоров’я. Місце для сну має бути комфортним, тихим, без подразників. Перед сном робіть щось для розслаблення. Можете прийняти теплий душ або ванну, зробити легке розтягування або вправу на розслаблення м’язів. Наявність комфортного матраца теж сприяє сну. У спальні не варто працювати.

Також потурбуйтесь про належну підтримку психоемоційного стану. Турбуйтеся про себе і про тих, хто поряд; тренуйте стресостійкість, відпочивайте; займайтеся цікавим хобі, знаходьте джерела натхнення і розради. Уникайте деструктивних ситуацій, людей, думок. Звільніться від питань, на які немає відповіді.

Не забувайте про регулярні медичні огляди, вакцинацію. Профілактика – краще і дешевше за лікування! Не зловживайте лікарськими засобами, особливо антибіотиками. Вживайте їх лише за призначенням лікаря.

І наостанок: читання – теж турбота про здоров’я: знижує стрес і поліпшує пам’ять.

Тож піклуймося про власне здоров’я і тоді нам до снаги будуть усі справи, і ми будемо здоровою і щасливою нацією. Як кажуть, «Здоровенькі були!»

 

«Країни, народи та культура крізь призму художніх творів

Друзі, 2 квітня, в Міжнародний день дитячої книги, у нас було дуже людно,  гамірно і весело. А ще лунала не українська, а переважно англійська мова. 

Розмірений ритм бібліотеки для дорослих порушили учні ліцею 64, у яких проходив урок-квест зарубіжної літератури англійською мовою. Шість команд двох шостих класів затято змагалися за перемогу. Діти шукали конвертики із завданнями, писали відповіді і виконували масу інших задач. 

Дорослі, затамувавши подих, спостерігали за перебігом змагань. Крізь сміх, крик і біганину було чути цитати з Діккенса і Джека Лондона, Жуля Верна і Астрід Лінгрен.

Все це було покликане не тільки розвинути володіння англійською мовою, закріпити знання, але й пожвавити інтерес дітей до читання, паперової книжки.

Дякуємо ліцею 64 за співпрацю і чекаємо на нові колаборації!

 

 

«Український Ікар» Цікаві факти про Сержа Лифаря.

Сергій Лифар – геній танцю, хореограф, реформатор балету, киянин. Його описували як танцівника неймовірної фізичної краси, наділеного дивовижною властивістю «сяючої присутності». Він був не тільки видатним артистом балету, а й реформатором танцю, танцювальної техніки.

 

Саме завдяки Лифарю балетна трупа французької національної Опери, яку він очолив у 1929-му – 24-річним (!), стала одним із провідних танцювальних колективів світу.

Втім, у «бога танцю» було складне життя. Родина Лифаря зазнала чималих випробувань: діда ледве не розстріляли більшовики; молодший брат, ризикуючи життям, утік з Радянського Союзу на Захід у 1932 році. Батьки, які залишились у Києві, весь час перебували під пильним наглядом ОДПУ-НКВС і були приречені на довічну розлуку з чотирма своїми дітьми.

Серж Лифар ніколи не вказував свого справжнього соціального статусу – син чиновника селянського походження. Навпаки, натякав, що по лінії матері належить до дворян. Краєзнавець Дмитро Малаков зауважив, що «…Мабуть в еміграції йому хотілося виглядати родовитіше, багатше, і цим можна пояснити несумісність спогадів з упертими фактами...» Батьки Сержа Лифаря, як по батьковій, так і по материній лінії, були українцями, належали до селянського прошарку.

Родина батька, Михайла Яковича Лифаря, походила з села Велика Мотовилівка Васильківського повіту Київської губернії. Мати Сергія Лифаря, Софія Василівна Лифар (уроджена Марченко) походила з селянської родини з с. Македони Канівського повіту Київської губернії. Її батько, Василь Дмитрович Марченко, попри те, що належав до селян, спромігся стати заможним землевласником. Мав чимало землі, займався розведенням племінних коней і великої рогатої худоби. Згодом викупив п’ятиповерховий будинок у Києві по вулиці Ірининській, 3-а. В тому будинку на другому поверсі в квартирі №7 і мешкала родина Лифарів. В сім’ї росло четверо дітей – дівчинка і троє хлопчиків. Сергій був третьою дитиною.

Потім стався більшовицький переворот. Діда ледве не розстріляли більшовики, а бабусю – Марію Василівну – жорстоко вбили грабіжники. Будинок реквізували і передали у власність житлового кооперативу. Однак квартиру Лифарям все ж залишили.

Мати Сергія Лифаря померла в травні 1933 року від висипного тифу. Батько (лісничий за фахом) під час німецько-радянської війни залишався в Києві. Після війни працював у Ботанічному саду АН УРСР. Помер у грудні 1947-го. Подружжя Лифарів поховане на Байковому кладовищі.

1 жовтня 1932 року молодший брат Сергія Лифаря Леонід, військовий льотчик, здійснив успішну втечу з Радянського Союзу через Іран у Францію. За родину Лифарів одразу ж взявся особливий відділ ОДПУ. Одразу ж були підключені донощики, які були в кожному будинку міста. В Галузевому архіві СБУ зберігається агентурна справа 1934 року з назвою «Артисти». Підзаголовок – «французский шпионаж». У ній – сумна історія про те, як київські чекісти безуспішно ловили в Києві та Мотовилівці шпигунів. Листи Сергія до батька перехоплювалися, копіювалися і підшивалися до справи.

Друга світова війна негативно вплинула на долю Сержа Лифаря. Франція була окупована німцями, а Лифар очолював Паризьку оперу. Німці захоплювалися і його танцем, і його постановками. Створений Лифарем французький неокласичний балет – витончене поєднання академізму і помірного модернізму – був для них еталоном танцю. Поки Лифар насолоджувався славою, всі його, як тепер сказали би, «зашквари» ретельно збиралися і підраховувалися. Наприклад, Лифар привітав Німеччину після захоплення Києва – це була телеграма від 25 вересня 1941 року. Листувався з Геббельсом, з яким уперше зустрівся в окупованому Парижі. 23 червня 1940 року особисто показував Оперу Гітлеру.

Попри те, що гітлерівці визнавали беззаперечний талант Лифаря, вони ретельно перевіряли, чи не має він єврейського коріння.  

Співпраця з нацистами кинула на репутацію Лифаря важку тінь. Згодом його за це судили. Він дивом уникнув смертного вироку. Його вистави бойкотували; йому в обличчя кричали: «Зрадник!» Після визволення Парижа Лифаря одразу ж звільнили з Опери – він став вигнанцем, парією, але завдяки численним шанувальникам таланту, а також впливовим знайомим, йому вдалося уникнути найгіршого, а згодом повернутися на сцену Гранд-Опера. Прикметно, що за Сержем Лифарем французька поліція стежила до 1960 року.

У 1956 році Серж Лифар остаточно попрощався зі сценою. Втім, танцювати продовжував до 1969 року. Потім натхненно займався хореографічним інститутом Опери і Університетом танцю. В 1967 році ставив хореографію під час урочистої коронації в Тегерані шахиншаха Мохаммеда Реза Пахлаві.

В Києві він побував у 1961 році під чужим прізвищем. Провідав могили батьків. Місто його дитинства і юності, яке він обожнював до останніх своїх днів, змінилося… Незмінним залишався хіба що Дніпро.

 

 Важливість повноцінного сну.

Інформування містян до Всесвітнього дня сну, який відзначають щорічно у п'ятницю березня перед днем весняного рівнодення.

На перший погляд, сон – це щось дуже звичне, на що ми майже не звертаємо уваги. Допоки у нас гарний здоровий сон, це й дійсно так. Але варто нам його втратити – ми починаємо розуміти, наскільки важливою функцією організму він є. Говорячи простими словами, сон допомагає навчатися, запам’ятовувати, вирішувати різноманітні проблеми, робити логічні висновки, правильний вибір, а ще запобігає різноманітним хворобам.

Нічний сон – це надзвичайно складна й упорядкована серія унікальних фаз з активним обміном речовин. Уві сні відновлюються чимало функцій мозку, які безпосередньо від нього – сну – залежать. Цікавим є той факт, що кожна фаза сну – поверхневий повільний сон, глибокий повільний сон і швидкий сон – у різні часові відтинки ночі пропонує мозку різні «зиски». Вони всі дуже важливі та взаємопов’язані. Втрата будь-якого із цих видів сну призводить до пошкоджень мозку. Відомо, що до 40 років вік відбирає у людини 60-70% глибокого сну, яким ми насолоджувались у дитинстві і підлітковому віці. Коли ж виповнюється 70 років – людина втрачає до 90% глибокого сну.

Сон – це єдина і найбільш ефективна дія, яку ми можемо вжити, щоб щодня регулювати діяльність нашого мозку і тіла. А ще – це найкраща зброя матінки-природи у протистоянні смерті.

Тиха епідемія втрати сну – один із найбільших викликів у царині охорони здоров’я, який повстав перед людством у ХХІ сторіччі. Втрата сну, або погіршення його якості – це погіршення стану здоров’я, погіршення якості життя і навіть передчасна смерть.

Тож що потрібно для якісного повноцінного сну? Ось декілька… ні, не правил, а радше підказок:

·         Дотримуйтесь режиму сну. Лягайте спати і вставайте щодня у певний час. Більш тривалий сон на вихідних не компенсує вам брак сну протягом тижня. Заведіть будильник, щоб лягати спати вчасно. Зазвичай ми заводимо будильник на ранок, щоб не проспати, але тут треба зробити навпаки. Будильник нагадуватиме вам про те, що вам вже час у ліжко.

·         Не займайтеся спортом і фізичними вправами перед сном. Фізичні навантаження мають бути завершені не пізніше ніж за дві-три годин  до сну.

·         Уникайте кави і нікотину. Кава, кола, певні сорти шоколаду і чаю містять у своєму складі кофеїн, який має збуджуючу дію на організм, ефект від якої може зберігатися в організмі до 8 годин.

·         Уникайте вживання алкоголю, надміру їжі та напоїв пізно ввечері. Щільна вечеря може викликати порушення травлення, яке заважатиме нормальному сну, а велика кількість рідини може спонукати до відвідин туалету – тоді сон буде фрагментарним.

·         Якщо ви приймаєте ліки, звертайте увагу на те, як вони впливають на сон. Чимало лікарських засобів, які виписуються при захворюваннях серця, для нормалізації тиску, протиастматичні препарати, так само, як і деякі безрецептурні препарати, зокрема засоби від кашлю, застуди або алергії, можуть серйозно порушити модель сну. Тож завжди радьтеся з лікарем і фармацевтом, або, принаймні, уважно читайте інструкцію лікарського засобу.

·         Розслабтеся перед сном. Помедитуйте, послухайте музику, спів пташок. Нехай це стане частиною вашого ритуалу перед сном.

·         Якщо не маєте протипоказань – прийміть перед сном ванну. Зниження температури тіла після ванни допоможе вам відчути сонливість, а сама ванна допоможе розслабитися і підготовитися до сну.

·         Затемніть спальню, зробіть її прохолодною і вільною від гаджетів. Позбавтеся від усього, що може вас відволікати від сну, – яскравого світла, незручної постілі, високої температури повітря, шуму. Прохолодна температура повітря більш корисна для сну ніж висока.

·         Якщо маєте таку можливість, пробуджуйтесь зі сходом сонця або використовуйте вранці дуже яскраве світло. Обов’язково бувайте на вулиці.   Денне світло – ключовий фактор регуляції моделі сну. Тобто, вранці у вас має бути максимум світла. А ось ввечері, особливо за годину перед сном, освітлення має бути мінімальним.

·         Щодо прийому снодійних препаратів – не варто ними захоплюватися – вони, як будь-які лікарські засоби, викликають побічні ефекти, а іноді й звикання. Так само, не надто вірте в чудодійні властивості аптечного мелатоніну. Це лише дієтична добавка. 

·         І наостанок. Якщо вам довго не вдається заснути, ви лежите в ліжку понад 20 хвилин і починаєте відчувати тривогу чи неспокій, ліпше встаньте і займіться чимось розслаблюючим, аж поки не відчуєте сонливість. І тут у нагоді може стати книжка.

Тож здорового повноцінного сну всім, так само, як і гарного читання! 

  

                          Музична спадщина Вербицького.

До Дня Державного Гімну України і 210-річчя із дня народження композитора.

«Вербицькому вдалося здійснити тодішній народний ідеал, потрапити в чистий та щирий тон народної душі».

                                                                          С.Людкевич

 4 березня 1815р. у селі Яворник -Руський поблизу Перемишля (нині Польща) народився Михайло Вербицький – композитор, хоровий диригент, автор мелодії державного гімну «Ще не вмерла Україна.

210 річний ювілей священника УГКЦ та громадського діяча, видатного українця цьогоріч урочисто відзначався на державному рівні.

Вперше публічне виконання гімну на слова Павла Чубинського відбулося 10 березня 1865 року у Перемишлі на концерті пам’яті Т.Г. Шевченка. Ця дата вважається першим виконанням українського гімну. Державний гімн УНР, ЗУНР – 1917- 1920; 1939 – Карпатської України. 15 січня він був затверджений як гімн незалежної України.

 

Станіслав Людкевич називав його найбільшим, після Бортнянського, духовним хоровим композитором, творцем хорового стилю Галичини. Окрім того він був ще й гітаристом – віртуозом, театралом та громадським діячем.  

У Михайла Вербицького рано помер батько, тож його вихованням опікувався далекий родич епіскоп Іван Снігурський. Михайло закінчив гімназію та музичну школу при греко-католицькому храмі, співав у кафедральному хорі. У Перемишлі він написав музику до 20 театральних вистав, а також для театру у Львові побутову мелодраму «Підгіряни»  Вербицький створив хорову композицію до «Заповіту» Т.Шевченка. В свої музичні твори він віртуозно вплітав народні пісенні і танкові мотиви. Після закінчення духовної семінарії служив настоятелем церков у селах Забужжя. Останні 14 років свого життя прослужив парохом у селі Млини Ярославського повіту Польщі, а також займався педагогічною діяльністю.