«Символічна і знакова культурна спадщина»

                         Цікаві факти до Всесвітнього дня української хустки

Засновано свято задля об’єднання жінок різних професій, віку та національності для збереження українських традицій. Адже здавна в українських сім’ях оберегом, символом кохання та злагоди служила саме хустка.

День української хустки почали відзначати лише три роки тому з ініціативи групи громадських діячів, акторів та успішних жінок України. Хустка для українок – це не просто головний убір, це річ символічна, знакова, і є нашою культурною спадщиною. Хустка поєднувала жіночі покоління і передавалася як сімейна цінність від матері до дочки, це була родинна реліквія.

Дівчата та жінки раніше носили хустку протягом усього року. Водночас вона стала обов’язковим головним убором заміжньої жінки. Хустка була ознакою соціального становища жінки: молоді жінки носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, вдови – чорні. Це також свідчило про рівень достатку сім’ї, адже заможні жінки покривали голову хустками з дорогих тканин, бідні – з дешевших.

 

Хустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим ритуальним предметом.  Хустка – це й вузлик із вечерею для хрещених батьків і подарунок нареченому.  Хустка – особливе вбрання українок. Тут поєднуються стримані кольори та витончені малюнки, яскраві фарби й ніжні візерунки, що відзначають ніжність і вишуканість українок Українська хустка – невід’ємна частина української культурної спадщини. Вона є оберегом жінки з давніх-давен.

Хустка завжди вважалась оберегом. Якщо хлопець збирався в далеку дорогу, дівчина давала йому свою хустку на знак того, що чекатиме його.

Якщо в сім’ї хворіло немовля, його сповивали в мамину хустку. Якщо думали, що дитину зурочили, її обличчя витирали  виворотною стороною ношеної хустки.

Значну роль відігравала хустка під час весілля. Якщо хлопець мав серйозні наміри щодо дівчини (одружитися з нею), він дарував їй дорогий подарунок – чоботи, намисто або хустку. Потім нею «покриватимуть» молоду на весіллі.

Покривання голови молодої – настільки ж важливий ритуал, як і розплітання коси. Весільний коровай дружби також обов’язково несли на хустці, а його шматочки роздавали гостям за допомогою маленьких хусточок – не «голими» руками.

Також хустка позначала рівень достатку сім’ї.  Забезпечені панянки носили хустки з натуральної вовни або шовку.

Залежно від регіону, жінки використовували різні способи зав’язувати хустки. Наприклад, на Півночі її в’язали під підборіддям, а кінці зав’язували на маківці. На Київщині кінці хустки обгортали навколо шиї та зав’язували на потилиці. На території Середнього Подніпров’я хустку драпірували довкола голови, але так, щоб залишити відкритим денце очіпка.

Хустки бували фабричними та домотканими. Як правило, їх виготовляли власноруч або купували в жінок, які вміли це робити.

Про це, та ще про багато чого цікавого, пов’язаного з хусткою ви можете дізнатися із книжок, які є в нашій бібліотеці