«Він пропагував ідею духовного об’єднання

                             Європи»

           Риси до портрету Стефана Цвейга до

     Міжнародного дня  пам’яті жертв Голокосту 

Стефан Цвейг народився у Відні у 1881 році у заможній єврейській родині. В родині панувала характерна для віденської еліти освічена культурна атмосфера. Він здобув  гарну освіту, здобув докторський ступень. За словами Цвейга,  єврейська  віра мало впливала на його погляди і освіту, проте він не зрікся її і періодично писав про євреїв і єврейські теми. Один із найпопулярніших письменників 1920 – 30 років, він перш за все був прихильником духовного об’єднання Європи. В його творчості відображений глибокий інтерес до внутрішнього стану людини, його новели наповнені глибоким психологізмом. Цвейг також відомий як біограф, драматург і журналіст.

 Головною темою його творів він були ідеї людяності. В них він відобразив динаміку епохи, наповнивши  психологізмом і ритмом життя. Товаришами Цвейга були   Райнер Марія Рільке, Еміль Верхарн, Ромен Роллан, Франс Мазереель, Огюст Роден, Томас Манн, Зигмунд Фрейд, Джеймс Джойс, Герман Гессе, Герберт Веллс, Поль Валері. У 1934 році, після приходу Гітлера до влади в Німеччині, Цвейг виїхав з Австрії до Англії, жив спочатку в Лондоні, а потім з 1939 року в Баті. У рамках підготовки до операції «Зеельове» був складений список осіб, які мали бути затримані нацистами відразу після завоювання Британських островів, так звана Чорна книга; Цвейг разом із його лондонською адресою був вказаний на сторінці 231. Війна трагічно вплинула на стан письменника. Цвейг, відчуваючи дедалі більшу пригніченість через ситуацію в Європі та майбутнє людства. 23 лютого 1942 року Цвейгів знайшли мертвими від передозування барбітуратом у їхньому будинку. Це стало наслідком його розпачу щодо майбутнього Європи та її культури. «Я вважаю, що краще завчасно і здорово завершити життя, в якому інтелектуальна праця означала б найчистішу радість, а особиста свобода — найвище благо на Землі», — писав він у предсмертному листі.

Який висновок варто зробити із цієї історії:

Через три роки : фашизм було знищено,

– концтабори звільнено,

– гуманістичні цінності стали основою нового світу.

Але вони цього вже не побачили.

Вони пішли в той момент, коли до світанку лишалося зовсім трохи…

Попри найскладніші обставини треба вірити і чинити спротив