«Євген Коновалець, один із борців за незалежність                                               України  ХХст"

З дитинства  Євген Коновалець відзначався непохитним характером.  На початку Першої світової війни коли він був студентом  юридичного факультету, його було мобілізовано. З 1915 до 1916 -го він перебував у російському полоні. Під час Лютневої революції в росії  проводив пропагандистську роботу серед полонених-українців.

Не зважаючи на те, що він не був професійним військовим, Коновалець став полковником армії УНР. Він обрав вдалу модель командування, ставши очільником Січових Стрільців. Начальники штабів самостійно приймали рішення, а він їх або схвалював, або ні.

Від повного несприйняття Гетьманату Скоропадського до пошуку компромісу в ім’я України – такими були кроки Євгена Коновальця. Він вважав, що замість створення опозиції до політики гетьмана, українським патріотам варто усувати з державного апарату всіх росіян, ворогів української незалежності.

Дружиною Євгена Коновальця стала Ольга Федак, донька одного з засновників Української Національно-Демократичної партії.

Сталін вважав Коновальця своїм особистим ворогом. Різні агенти спецслужб намагалися здійснити декілька замахів на нього протягом 1920 років. Під особистим наглядом Сталіна у 1933 році був розроблений план ліквідації Євгена Коновальця.   Виконавцем замаху став агент радянської служби зовнішньої розвідки Павло Судоплатов.

Коновальцю було відомо про підготовку замаху на його життя і про спроби знищення ОУН. Він вживав заходів протидії, але руками агентів спецслужб 23 травня 1938 року в ресторані «Атланта» вбивство відбулось. Московський агент вручив провіднику ОУН коробку цукерок з українським орнаментом і запискою «від друзів». Вибуховий механізм спрацював у момент, коли коробка опинилася у горизонтальному положенні. А це дало час Судоплатову безпечно покинути ресторан.  Коновальця поховали у голландському Роттердамі, в суботу 28 травня 1938 року. Спершу це поховання вважалося тимчасовим, адже тіло Коновальця ретельно забальзамували, щоб згодом його останки можна було перевезти в Україну.