Трагічний день для архітектурної спадщини Києва

24 червня 1934 року  за особистою пропозицією Сталіна офіційно було перенесено столицю України з Харкова до Києва.  Марні спроби більшовиків захопити владу у Києві у 1919 році змусили їх перенести столицю до Харкова. Цей статус Харкова протримався за ним майже 14 років. Однією з головних вимог приведення міста у відповідність до соціалістичних стандартів стало значне зменшення кількості сакральних пам’яток, які заважали будівництву помпезного урядового центру  УСРР. Саме в цей період архітектурна спадщина Києва стала заручницею більшовицької ідеології.  Понад 100 унікальних храмів та церков  -  важливих духовних осередків ,архітектурна окраса столиці та вагома частина історії України, потрапили до цього сумного переліку.

Були зруйновані: Трьохсвятительська (Василівська) церква, збудована ще у 1183 році, церква Святого Георгія у Верхньому місті, два Мазепинські барокові шедеври — Микільській військовий собор на площі Слави та Богоявленський собор Братського монастиря Києво-Могилянської академії та Малий монастир Святого Миколая на Арсенальній, а також святині Подолу — церква Миколи Доброго, храм Петра і Павла, Борисоглібська церква, церква Святих Олени та Костянтина (зруйновані баня та верхній ярус дзвіниці), храм Різдва Христового на Поштовій площі та церква Успіння Богородиці Пирогощі. 

Задля спорудження урядового центру приймається рішення про знесення  Михайлівського Золотоверхого Монастиря — одного із найдавніших храмів столиці. На щастя, проект з гігантським монументом вождю світового пролетаріату реалізувати не вдалося. Це дозволило Києву відродити у часи незалежності Михайлівський Золотоверхий собор.