«Вони пишуть про КРИМ»

Крим, кримські татари і їхня одвічна боротьба  за право на визнання своєї окремішності. Ще тоді, далекого 1944-го, коли розпочалося примусове виселення кримських татар із їхньої історичної батьківщини, тоді, коли горе зрівняло всіх і коли їх позбавили майна, в них залишилось ІМ’Я. І саме письменники розуміли силу, яка закарбована в іменах. Всі вони наполегливо працювали і працюють, щоб повертати героям імена, а народові – пам’ять. Тільки так буде жити народ. Тільки так у Крим може повернутися національна душа.

В 1990-х роках кримськотатарські письменники писали про найболючіше, найтрагічніше – депортацію. Адже після розпаду радянського союзу можна було відкрито про це писати. І сьогодні до цієї теми повертаються вже молоді письменники, адже цей біль не можливо забути.

Сьогодні література дуже різноманітна і тому сучасні кримськотатарські письменники пишуть про реальність навколо, шукаючи для цього нові підходи і літературні засоби. До вашої уваги книжки з фонду бібліотеки письменників, які народилися в Криму.

Іван Липа – письменник, громадський і політичний діяч, співзасновник таємного товариства «Братство тарасівців», учасники якого дали клятву на могилі Кобзаря поширювати його ідеї серед українців.

 

«Література — це та ниточка, що зв`язує одиницю з цілим народом. Коли впродовж літ народ читає своїх письменників, він виробляє одностайні, однозначні ідеали. Складає Націю».

 

Олег Сенцов – кінорежисер, сценарист та письменник, автор фільму «Носоріг», що здобув нагороду як найкращий художній фільм на Стокгольмському міжнародному кінофестивалі. За свою кінематографічну творчість також був нагороджений Національною премією України імені Тараса Шевченка.

«Жизня» — збірка автобіографічних оповідань. Це книжка для всіх, хто досі не знайшов відповіді на запитання, чому Олег допомагав українським військовим у Криму, чому відкрито говорив про розв’язану росією війну в Україні, чому розпочав голодування і не просив про помилування.

Анастасія Левкова «За Перекопом є земля» - роман, який показує процес становлення української самосвідомості. Це роман про Крим, про кримську культуру, про атмосферу Кримського півострова.

«Ашик Омер»  - це оповідь про шлях славетного кримськотатарського ашика – народного співця. А розпочалося все після щирої молитви талановитого хлопчика Омера - поряд з ним з’явився музичний інструмент саз. І несподівано усі його слова почали складатися у вірші, а ті — в пісні, доповнені майстерною грою на сазі.

 

Ірина Агапєєва «Троянди за колючкою» - роман про те, що може статися, коли відстоюєш свої права, за самозахист. Це роман – сповідь, це роман про жіночу тюрму без прикрас, про жінок, які навік тавровані. Буває настає такий день, коли може статися непередбачуване…

Та інші романи авторки, які варто прочитати:

 

«Кримський інжир» — це антологія, де зібрані найкращі твори учасників першого українсько-кримськотатарського літературного конкурсу. Всі вони різні за жанром і стилем, але спільна тема - це особливий край, омитий морем та зігрітий сонцем, це земля народу, який, попри всі історичні та політичні реалії, намагається зберегти свою мову, культуру, релігію, світоглядні принципи, творити свою літературу. У кожному творі своя емоційна тональність: біль і глибокий, як море, смуток, але водночас розуміння того, що можна втратити рідний дім, та головне — не втратити власної й національної ідентичності.

Кримськотатарська проза українською мовою:

Олекса Гайворонский. «Країна Крим. Qirim Yurti.»

Захопливі розповіді про історичні й архітектурні пам'ятки кримськотатарського народу, розташовані в Криму, про митців і літераторів, доля яких пов’язана з історією Криму.

 "І народився день"

Збірка містить твори одинадцяти кримськотатарських авторів, що належать до різних історичних епох і літературних стилів. Ці твори складають "канон" національної літературної спадщини, а їхніх авторів справедливо вважають виразниками традицій і прагнень кримськотатарського народу.

 Шаміль Алядін. Мердивен

У збірці представлено твори класика кримськотатарської літератури, які відображають і драматичних життєвий шлях самого автора, і трагічну долю кримськотатарського народу у XX столітті.

Все частіше тема анексія Криму знаходить відображення у літературі, а особливо у творах для дітей. Письменники закликають писати про події сьогодення, щоб ніхто не спотворював правду. А в майбутньому, це буде історія українського Криму для дітей. Саме такі твори будуть розповідати про цінність, яка є стимулом для подальшої боротьби.

 

                        Готуємось до свята

Передчуття Різдвяних і Новорічних свят  також є їх складовою.

Ми вдячні учням і викладачам НРЦ № 17 за те, що ще один тривожний рік ми провели разом. Наша подяка за те, що вже багато років вони залишаються  відданими користувачами і уважними і доброзичливими слухачами. Працювати з цими дітками завжди приємно. Вони не соромляться виявляти свою вдячність теплими словами і щирими обіймами. Навіть дорослі, незважаючи на свій вік, очікують від Різдвяно-Новорічних свят якогось дива, що вже казати про малечу? Діти розповідали де з ким і як будуть зустрічати Різдво і Новий рік і чого очікують від нього. 

Ми переконані, що цей майстер-клас по виготовленню ялинкової іграшки додав їм гарного настрою і віри в перемогу добрих сил. З метою запобігання травматизму за основу був використаний поролон. Бібліотекарі також керувались бажанням переробки сміття на корисну красиву річ, оскільки це була упаковка для ламп денного освітлення.

 

Ми бажаємо всім дітям яскравих, радісних свят під мирним небом України. 

 

Внесок  українців у світову культуру

        Шкільний урок в бібліотеці

 У тиждень напередодні різдвяно-новорічних свят наш урок в бібліотеці  з учнями НРЦ №17 був тематично  присвячений саме їм. 

Всі діти знають, що головну ялинку країни встановлюють на Софійській площі, а там є Софійський собор, і він внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. 

А які ж свята без смачної їжі? Про те, що наш борщ ЮНЕСКО внесла до списку нематеріальної культурної спадщини школярам потрібно знати і вони пишаються цим. 

По всьому світу у ці святкові дні лунає "Carol of the Bells"  як символ доброго Різдва. Ми коротко розповіли про Миколу Леонтовича  - автора  геніального «Щедрика». 

Приємним бонусом був перегляд фрагменту фільму «Один вдома», де лунає ця пісня. Як і заведено, ми побажали нашим маленьким відвідувачам в прийдешньому році щастя і здоров’я, а, головне, дочекатися Перемоги і повернення з фронту своїх батьків, які цю перемогу наближають.

 

«Він веде нас за собою»

7 грудня 2023 в рамках Сковородинських читань учні 10 класів СШ 69 мали можливість познайомитись з поемою «Сковорода» письменниці Н. Дзюбенко-Мейс. 

Поема «Сковорода» - це поетична спроба осмислити життя та творчість українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета, педагога, мандрівного філософа і співця Григорія Сковороди крізь призму сучасності.

Пані Наталя також розповіла школярам про діяльність свого чоловіка, дослідника Голодомору в Україні американця Джеймса Мейса, але основну увагу вона приділила «нашому українському перворозуму» – Григорію Сковороді. Адже саме ця поема, яка є спробою осмислити многотрудне життя українського  поета і мандрівного філософа, була задумана на тлі подій Майдану й українсько-російської війни, коли постало бажання оцінити сучасні трагічні події з “історичної відстані Сковороди”.

 Для учнів  зустріч була пізнавальною і корисною.

 

Творець українського словника – Б.Грінченко

9 грудня 1863 року на Харківщині у російськомовній родині відставного військового і  полковницької доньки народився первісток Борис. Взагалі в родині було п’ятеро дітей. Хлопчик почав читати у 5 років і на все своє недовге життя (47 років) зберіг потяг до книжок. Під час навчання в реальному училищі у Харкові його запроторили до в’язниці за читання заборонених книжок. Там він захворів на туберкульоз.

Більше ніяких освітніх заходів закінчити не довелось, а займався він самоосвітою. У 18 років  склав екзамен на звання народного вчителя і на учительських курсах познайомився з майбутньою дружиною Марією Гладіліною. 

У родині з’явилася Насточка. Вся родина спілкувалася українською. Для улюбленої донечки батьки писали перші книжечки, першу граматику та підручники. 

Упродовж 6 років Грінченко викладав у приватній школі Христі Алчевської на Луганщині. У Чернігові у нього була «неволя канцелярська». У вільний від роботи час родина упорядкувала музей Шевченка, організувала земську друкарню, видавала книжки для українців.  У  кімнаті Грінченків   завжди щось писали, редагували. Марія Грінченко, письменниця (псевдонім М. Загірня), перекладачка із десятка мов, узяла на себе більшу частину редакційної роботи. 

Настуся писала поезії, перекладала з англійської, єврейської, французької. Про Грінченка  говорили, що він – лицар обов’язку. В його доробку  чотири повісті, десятки оповідань кілька драматичних творів. 

Подвигом Грінченка був чотиритомний словник української мови. 

Непосильна робота спричинила сухоти. У цей час Настя захопилася політичною боротьбою. За це  вона потрапила до буцегарні. У в’язниці, під пильним наглядом жандармів 24-річній Насті довелося народжувати й померти під час пологів. Її маленька донечка теж невдовзі померла.

Батьки упродовж двох років видавали спеціальну бібліотечну серію «Книжки пам’яті Насті Грінченко».

Від хвороби згасає й Борис Грінченко. На позичені гроші, Марія везе чоловіка до Італії. Та врятувати не можна: 6 травня 1910 р., на цифрі 47 обірвалося земне буття Бориса Грінченка.

Марія привезла дорогий прах до Києва, поховала поряд із дочкою. На похоронах пролунало: «Він більше зробив, ніж прожив!»

  

 

Загибель мільйонів…

Вшануймо їх

Голодомор – незагойна рана в нашій історії. Адже саме тоді, терор голодом нескорених українців протягом майже двох років, був свідомою політикою сталінського уряду, бо ця нелюдська ідея виношувалася у Кремлі задовго до 1932 року. Все було спрямоване на знищення вільних, непокірних українців – це була зброя масового знищення.  

Немає в Україні родин де б не пройшли нищівні жорна голоду. І без того болюча тема на фоні подій сьогодення, відгукується щемким сердечним болем після зустрічі з Наталею Дзюбенко–Мейс. Вона була вірною соратницею і дружиною Джеймса Мейса, того, «кому судилася доля, що наші мертві вибрали його». Про цю співпрацю та про багато інших жахливих фактів геноциду українців розповідала нашим читачам пані Наталя на зустрічі, яка відбулася 15 листопада.

 

А сьогодні ми запрошуємо всіх, кому небайдужа тема Голодомору ознайомитись з численними документально-публіцистичними книжками, 

а також художньою літературою, яка представлена на виставці в нашій бібліотеці. 

Зернова блокада, яку рашисти намагаються влаштувати для всього світу має своє жахливе підступне коріння.