Толерантність – гідність твоя та іншого

Зустріч директора Українського центру вивчення історії Голокосту з учнями завжди проходить емоційно, з активною участю аудиторії завдяки потрібній інтонації, засобам спілкування та, головне, особистим людським якостям самого Анатолія Юхимовича.

Темою нової бесіди вченого-історика була толерантність. Він зауважив, що світ людей є дуже різнобарвний: за моральними принципами, релігією, культурою, національністю. Жодна країна у світі не є мононаціональною. Але всі люди є громадянами країни з рівними правами та обов’язками. Нема чужих – є інші. І треба вміти спілкуватися з різними людьми – це є взаємозбагаченням…

Анатолій Юхимович згадав, коли і як він вчився толерантності. То були два роки служби в Радянський армії. Де в одній казармі, 24 години на добу, в умовах не свободи, суворої дисципліни, 18-20 річні хлопці з різних куточків великої країни, з різних національних республік, соціальних груп, різного рівня освіти. В таких умовах він навчався ідентифікувати себе зі своїм народом, своєю культурою, мовою, країною – Україною. Треба берегти свою людську гідність, але розуміти, що твої права закінчуються там, де починаються права іншого. І ще є вищі правила мирного співіснування країн і народів. Це загальнолюдські закони світоустрою, порушування яких веде до жорстоких конфліктів та війн, коли гинуть люди. Виступаючий згадав Майдан, який відстоював свободу і гідність, права людини, незалежність української державності…

Представник ХХ століття, яким вважає себе Анатолій Юхимович, та учні – люди вже іншої генерації, спільно згадували, чим запам’ятається в історії людства ХХ-те століття: великими відкриттями в науці, техніці, медицині, культурі, підкоренням космосу, інтернетом, але все це перевершено двома кривавими війнами. Нам всім треба пам’ятати, що війни - це найстрашніші події в історії людства, коли одні люди вбивають інших, лишають їх гідності, прав, життя…

ХХ століття історії відзначилося геноцидом проти народів. Голокост - масове знищення євреїв та Голодомор українського народу.

І ці події треба завжди пам’ятати, робити висновки, не допускати їх повторення в майбутньому.  

Наприкінці зустрічі Анатолій Юхимович підсумував: ображати інших – це ображати насамперед себе. Зберегти свою і чужу гідність – це складніше ніж принизити іншого.

Ми сподіваємось, що школярі отримали багато корисного матеріалу для роздумів, аналізу, висновків на подальше життя, стилю спілкування з однолітками, вчителями, батьками і з тими, хто молодше і слабше за них…

Бібліотека і школа висловлює велику вдячність директорові українського центру вивчення історії Голокосту Подольському Анатолію Юхимовичу, який завжди готовий до спілкування з молоддю. І ці зустрічі дійсно цікаві та корисні для неї в плані моральному, етичному, виховному та культурно-історичному. Це нагадування нашого історичного минулого, яке ми всі маємо знати і не забувати, «якщо хочемо бути людьми».

Фонд бібліотеки поповнили дві книги – подарунок центру вивчення Голокосту: «Самотній вигнанець» М.Дімента («Щоденник про Свинюхи та гетто в Локачах») і «Донечка, про яку ми завжди мріяли, Історія Марти».