ПОЯС БОЙОВОЇ СЛАВИ КИЄВА
Оборона Києва, яка почалася 7 липня 1941 року, була
найбільшою і найважливішою серед інших
оборонних боїв в Україні. Вона охопила територію понад 300 км уздовж лінії фронту. Історичне значення
її в тому, що вона відтягнула 17 дивізій Вермахту, цим затримала наступ ворога на московському
стратегічному напрямку, зірвала плани
Гітлера по захопленню Києва з ходу.
Стійку оборону столиці
здійснювали захисники Укріпрайону та сили 5, 6,!2, 21,37, 38,40 армій, 28 дивізій, 4 бригад у складі Південно- Західного фронту, кораблі Дніпровської флотилії.
Навколо Києва швидко збудували укріплення –противотанкові рови- 230 км , 1650 дзотів, заклали 100 тис. мін. силами 160 тис. громадян. Народне ополчення склало 35 тис. добровольців. Завдяки потужним оборонним діям в кровопролитних боях 11-14 липня німецькі війська були зупинені на 72 дні на півнично - заході від столиці та відчутно похитнули престиж Вермахту.
Київський укріплений район – система дотів по дузі 685 км
навколо міста від Дніпра на півночі – до
Дніпра на півдні. Саме за оборону Києву надали звання «Місто – Герой».
Сьогодні багато пам’ятників і пам’ятних знаків в місті та області нагадують й зберігають пам'ять про буремні та героїчні події оборони української столиці в 1941 році. Споруди Поясу бойової слави закарбували подвиг захисників та визволителів Києва: воїнів армій, народних ополченців, партизан, простих трударів міста.
Охопивши Київ великим кільцем, Пояс перетинає автомагістралі, шляхи, вулиці, мости, які є воротами столиці України та прикрашають її. Споруди Укріпрайону періоду Другої Світової війни, пам’ятки, пам’ятні знаки, меморіали на місцях колишніх боїв, військові поховання мають історичну цінність, тому що уславлюють подвиг киян в боротьбі з фашистськими загарбниками. Пошукове- видавниче агентство « Книга Пам’яті України» видало доповнення до «Книги Пам’яті України» - «Вартові героїзму і звитяги», в якій міститься повна підбірка фото, схем, карт розміщення об’єктів і стану Київського укріпрайону.
Унікальність його полягає в тому, що на теренах колишнього СРСР і України, усієї Європи подібної пам’ятки військово-інженерного будівництва часів Другої світової війни нині не збереглося. У виданні дається характеристика об’єктів, більшість яких находиться у задовільному стані. ( Зі слів голови міжнародної асоціації дослідників фортифікації «Цитадель» Павла Нетьосова , 10 років тому організація створила у 10 ДОТах музеї, але залишилось тільки три з них. Інші пограбовані населенням: не допомагають ні звернення, ні прохання, ні замки. Сумно це констатувати...
(Дослідники наголошують, що майже в кожному ДОТі і
поряд вони знаходили рештки кісток
солдатів…).
До сьогодні збереглися ДОТи в селах Горенка, Мощун, біля мосту р. Ірпінь, опорний пункт № 9 в с.Мричи. Це місто – одна з перших впорядкованих ділянок Поясу бойової слави. Створили її пошуковці заводу «Радар», жителі с. Конча – Заспа; с.Лесники, Гатне, Круглик, Чабани, Віта Поштова, Ходосівка, Юрівка та інших. (повна карта – схема є в книзі).
Вражає історія ДОТу № 131 під с.Кременище. У серпні 1941 року його захисники відбили всі атаки противника . Оборону тримали 11 бійців 3-ої бригади ВДВ під командуванням лейтенанта Василя Якуніна. Німці знищили село. Вогнеметними танками ворог і почали «поливати» напалмом споруду, яка була сталева, а не з бетону. ДОТ став червоним. Всі захисники загинули, але не здалися. Поряд з ДОТОм стоїть пам’ятний знак, який увічнює подвиг бійців, в селище – могила лейтенанта В. Якуніна , сержанта Максимова та 13 невідомих воїнів.
На шосе Київ –Житомир праворуч – пам’ятний знак на честь партизан та народних формувань, які брали участь в обороні. Напроти - пам’ятник з написом: « На цьому місті у 1941 році на смерть стояли воїни 3-і повітрянодесантної бригади».
Завдання нинішніх поколінь – зберегти ці пам’ятки для виховання у нащадків почуття пошани до героїчної
історії, , любові до своєї Батьківщини, ненависті до війни, яка не завжди
руйнує бетон ДОТів, але знищує здоров’я,
надії, майбутнє і життя людей.
Немає коментарів:
Дописати коментар