«Мене називають поет-пісняр, і в цьому слові найвища нагорода, бо в українській пісні — душа народу, без пісні Україна — сирота». — Дмитро Луценко

До 105 річчя з Дня народження видатного українського поета-пісняра, лауреата Шевченківської премії, Заслуженого діяча мистецтв України – Дмитра Луценка  трішки цікавих фактів.

Він є автором слів неофіційного, а згодом й офіційного гімну столиці — пісні «Як тебе не любити, Києве мій!». Цю славнозвісну пісню Дмитро Луценко створив у співпраці з композитором Ігорем Шамо в 1962 році. Музику було написано за одну ніч, а от фінальний рядок ніяк не давався. Під час прогулянки містом автори почули, як юнак вигукнув дівчині: «Ну як тебе не любити?!» Ця щира фраза й стала кульмінацією пісні.

Кохання з першого погляду: зі своєю дружиною Тамарою поет познайомився на літературному вечорі у 1945 році. Почуття виявилися настільки сильними, що вони поженилися вже на п’ятий день після знайомства і прожили разом усе життя.

Творчість лежачи та «паперовий килим»: під час Другої світової війни поет дістав важку контузію на фронті. Через постійний біль у грудях він писав вірші лежачи в ліжку, переважно вранці. Коли рядок не вдавався, він не креслив, а переписував усе наново, зминав чернетку і кидав на підлогу. За спогадами рідних, до ранку підлога в кімнаті була вкрита паперовими кульками.

Маленький Дмитро зростав в атмосфері народної пісні: його батьки та дядько володіли дивовижними голосами. Затишні родинні вечори, наповнені сумними та веселими українськими мотивами, закарбувалися в пам'яті хлопчика та надихали його протягом усього життя.

Образи для текстів своїх пісень митець брав із самого життя, особливо, з української природи. Вони були про любов, рідну землю, вірність, про те, чим у радості і смутку живе людина, тому й полюбилися, пішли в народ. 

Пісенна спадщина: поет писав надзвичайно мелодійні вірші. На його тексти створено понад сотню популярних пісень, серед яких «Мамина вишня», «Хата моя, біла хата», «Осіннє золото», «Україна моя» та багато інших.

Доброта та відданість дітям: Дмитро Омелянович вирізнявся надзвичайною м'якістю характеру — ніколи не підвищував голосу, пригощав дворових дітей солодощами. Коли у 1976 році вони з Ігорем Шамо отримали Шевченківську премію, усю грошову винагороду митці передали київським дитячим будинкам.

«Для поета Дмитра Луценка поезія – його рідна земля з ніжністю барвистих квітів, шепотом зарошених садів і гаїв, з вітром і хмарами, з працею на її роздольних і щедрих ланах.» - В.Сосюра.

В нашій бібліотеці ви можете детальніше познайомитися з творчість видатного поета. До вашої уваги збірка вибраних творів, які хронологічно представляють багатий ліричний творчий доробок, а розділ «Спогади» розповідає про те, як народжувались поезії та пісні, як вони йшли і йдуть до сердець кожного. 

В.Капустін пропонує збірник художніх нарисів про творців українських пісень, які стали народними – «Одна на цілий світ». В збірник українських народних пісень «Струни серця» також увійшли вибрані пісні Д.Луценка.