Полотно України на прованських просторах
Юрій Кульчицький народився 18 грудня 1912 року в селищі Підбуж.
До початкової школи ходив у
Дрогобичі, до середньої — в Самборі. Був студентом Краківської академії
мистецтв. Під час навчання в академії Кульчицький став членом мистецького
об’єднання «Зарево», пізніше — Української спілки образотворчих митців у
Львові, брав участь у різних краківських і львівських виставках. Його перші
самостійні роботи — графіка на козацьку тематику.
По закінченні академії Кульчицький викладав малювання у школах Самбора. Під час воєнного лихоліття познайомився з Олегом Ольжичем, якого родина Кульчицьких деякий час переховувала.
Романтичні поривання, пошук нових художніх ідей і, мабуть, не в останню чергу через «непевний час» — а Кульчицький не мав ілюзій щодо «найсправедливішої» і «соціально відповідальної» радянської влади, особливо після «золотого вересня» 1939–го і масових репресій українців Галичини, митець вирішив емігрувати в західному напрямку. Було це 1944 року. А вже невдовзі по війні, у 1946–47 роках, брав участь у колективних виставках у Баден–Бадені, Зальцбурзі, Інсбруку, Мюнхені, інших містах. У 1948–му Юрій Кульчицький переїхав до Франції, спочатку в Париж. То був інтенсивний період його творчості. Кульчицький малював ікони на замовлення, ними прикрасив кілька іконостасів для українських церков у Бельгії, ілюстрував твори українських письменників. В одному з емігрантських календарів–річників Павло Лопата знайшов дуже вдалий портрет Олега Ольжича роботи Юрія Кульчицького.
У 1961 році митець
переїхав до Мужена. Тут його супутницею стала художниця Іванна Нижник–Винників.
.jpg)
