День солідарності людей. Наша єдність в різноманітті.

Міжнародний день солідарності людей був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН в резолюції, яка присвячена проведенню першого десятиріччя ООН боротьби зі злиднями.

        День солідарності людей – це:

День інформування людей про солідарність, як однієї з основних універсальних загальнолюдських цінностей міжнародних відносин сучасності;

День обговорення шляхів сприяння укріпленню солідарності для досягнення цілій розвитку тисячоліття;

Розвиток культури солідарності, підвищення відповідальності суспільства у боротьбі за ліквідацію злиднів.

На документах, які стосуються Дня солідарності зображена емблема ООН – проєкція Землі, центрована на Північному полюсі, яка охоплює всі континенти, за виключенням Антарктиди, і чотири концентричних окружності в оточенні гілок оливи, які символізують мир на всій планеті.

 

 

Ми – правозахисники!

 Кращі знавці своїх прав серед школярів

Щороку, 10 грудня весь цивілізований світ відзначає День прав людини, оскільки саме цього дня Організація Об'єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини.

Тому нашою бібліотекою спільно з Правобережним центром безоплатної правової допомоги було організовано для юних киян правопросвітницький захід, що був покликаний підвищити їх правову обізнаність.

Так, цього року ми визначали кращих знавців своїх прав серед учнів 11 класу СШ №64 на правничій вікторині «Ми – правозахисники!».

Чотири команди змагалися у перевірці своїх знань у питаннях змісту конституційних прав і свобод, державного устрою та повноважень органів влади. Всі учні приймали активну участь у вікторині, а тому отримали пам’ятні грамоти, а також заохочувальні призи.

 

Диво дитина. Гордість України.

Це найпрестижніші нагороди з переліку  багатьох інших чотирнадцятилітньої художниці з Маріуполя Анастасії Журавльової, роботи якої зараз демонструються в  творчому просторі «Золота рама» нашої бібліотеки.  Вони дійсно гідні золотого обрамлення. Творчі уподобання юної майстрині різносторонні, різножанрові. На виставці можна побачити пейзажі, квіти, тварин, міський пейзаж, натюрморт, портрет… Вона ілюструє книжки,за її ескізом була створена металева скульптура, яка прикрашає місто Маріуполь. Молода художниця проводить майстер – класи в різних країнах. Її роботи виставлялися в музеях багатьох країн. В Україні вони експонувалися в  музеях, Верховній Раді  в  Києві, у Львові. Анастасія  - учасниця і переможниця багатьох всеукраїнських  і міжнародних конкурсів у Франції, Китаї. Польщі. Японії,Індії, Туреччині, Чехії та інших. Одна з найважливіших нагород юної української художниці – гран прі конкурсу « Діти проти війни» в Парижі.

 В 2019 році  учениця опорної спеціалізованої школи № 66 і школи мистецтв в Маріуполі одержала звання і орден «Гордість України». Анастасія зізнається, що всім серцем сприймає життя, не може бути байдужію до подій в країні. Всі свої особисті почуття і переживання виражає фарбами на полотні.  Малюнок Божої матері з немовлям на руках  для конкурсу в Парижі – це заклик дівчинки до людей всього світу, до їх душ. «Прокиньтесь! Зазирніть всередину себе. Відчуйте своє єднання з Богом. Зупинить війну та вбивства».  

 Великий дар та любов до малювання

 до 120-річчя української художниці Катерини Білокур

«Художниця  народилася 7 грудня в день святої великомучениці Катерини. Тому і назвали її Катериною. Можливо воно і визначило її життя повне страждань і несприйняття.   Але воно було освітлене невгасимим променем творчого натхнення.   

«Щедро посіявши на полотнах калину, мальви, півонії, жоржини, нагідки, ромашки, чорнобривці, барвінок, кручені паничі, колосся жита, пшениці, ячменю, головки соняшників - найулюбленіші квіти рідної землі, символи її поетичного народу, - вона такою всесильною Любов’ю їх опромінила, що зійшли вони на її полотнах набагато чарівнішими, одухотворенішими, загадковішими, ніж у натуральному бутті», - писав у своїй книзі - дослідженні  про народну майстриню Катерину Білокур  письменник М.Кагарлицький.

   В Малій серії українського наївного малярства в 2009 році вийшла книжка «Катерина Білокур. Малярство і проза». Живописні та графічні роботи з колекції Яготинської картинної галереї  в цьому виданні. Створені Катериною Білокур в різні роки її творчості. Серед них є праці, які дотепер залишаються маловідомими, тому  будуть особливо цікаві для читачів – прихильників творчості художниці. Малювання  було для Катерини  сакральним процесом.  Вона оберігала свій шлях в мистецтві, свою найпотаємнішу і найбажанішу мрію – бути художником. В розділі прози представлено оповідання К.Білокур  « В селі Богданівці  Шрамківського  району  на Черкаській землі». Вперше його було опубліковано в Яготині 1998 року. Літературний твір Білокур став справжнім відкриттям для дослідників. Художниця намагалась опублікувати свої літературні проби, але при її житті так і не були надруковані. Відомо, що майстриня також писала п’єси,поетичні твори. Окремі  сторінки життя і творчості Катерини Білокур ще  не відкриті і  чекають свого дослідника.

До ювілею народної майстрині бібліотека запропонувала учням СШ №64 взяти участь в творчій акції  «Малюємо разом з Катериною Білокур». Кожний клас отримав чорно-білий варіант картини художниці, яку вони мали розмалювати по-своєму, використовуючи свій досвід, смак, знання, відчуття кольору, рідної природи.  На думку жюрі кожна робота була виконана з індивідуальним авторським творчим баченням. Тому солодки призи отримали всі учасники акції.

ТУЛУБ ЗІНАЇДА – авторка українського

 історичного бестселера.

В цьому році виповнюється 130 років від дня народження української письменниці Зінаїді Тулуб. Відомі її  історичний романи: про історичне минуле України часів гетьмана П.Сагайдачного «Людолови», ділогія «На роздоріжжі»,  про Т.Шевченка  - « В степу безкраїм за Уралом» , казка- оповідання «Чудовий клубочок». Є автором віршів,п’єс, кіносценаріїв,перекладала з французької, з українською на російську твори В.Стефаника, Г.Косинки. На Всесвітній виставці в Парижі в 1937 році два томи «Людоловів», з портретом літераторки, були представлені в експозиції   кращих книжок Української РСР.

Народилася Зінаїда Тулуб в Києві. Дід був активним учасником Кирило –Мефодіївського товариства. Батько – юрист, поет. Закінчила історико-філологічний факультет жіночих курсів. Захищає дисертацію. З 1926 року займається творчою роботою. Переболіла нерозділене кохання до І.Буніна. В 1937 році письменницю заарештовують, обвинувачують в участі в контрреволюційний організації «Виборчій центр». Дізнавання проводять безперервно декілька днів без сну та їжі на протязі двох місяців. Жінка,виснажена фізично і морально, визнає  всі звинувачення с надією на припинення знущання і  смерть… Засудили письменницю на 10 років  ув’язнення  в Ярославлі. Потім  переводять на Колиму, де вона відбувала термін до 1947 року. На проживання  Зінаїду Павлівну  відправляють в Алма-Атинську область, де вона працює в шкільній бібліотеці. Але в травні 1950 року її знову засуджують за співпрацю з антирадянськими організаціями. Літня жінка хворіє - і  вона  вимушена звернутися з проханням про перегляд своєї справи. На захист письменниці виступили М.Рильський, Л.Смелянський, М.Руденка. Тільки в 1956 році вирок стосовно Тулуб був скасовано. Після повернення до Києва літераторка подовжує творчу  працю, її відновлюють  в Спілці.  В 1964 році письменниця помирає в будинку творчості в Ірпіні. Похована на Байковому кладовищі в Києві. Двадцять страшних років Голгофи таборів і тюрем не зломили її людського духу, гідності, віри в добро, бажання творити. Останнім твором письменниці була казка…

 

 

Голодомор-33 – відкрита рана історії України

Документи свідчать, що масове вимирання українського села почалося на початку березня. Коли розтанув сніг, почався справжній голод. У людей розпухли обличчя, ноги, животи. Ловили мишей, щурів, горобців, різних хробаків. Мололи кістки на борошно і робили теж саме зі шкіри взуття. Зі старих кожухів нарізали «локшину» і варили клей. Коли зазеленіла трава, почали використовувати коріння, листя, бруньки, кульбабу, реп’яхи, іван-чай, кропиву, липу, акацію, щавель. Це складало основний «раціон» селянських родин. Зі слимаків варили юшку. Хрящове м'ясо дрібно рубали, перемішували з листям. Це запобігало набряканню тіла та сприяло виживанню. Десь часом можна було вижити. Полюючи на бабаків, інших малих звірів, рятівною була ловля риби. В травні смертність зросла. Мертвих відвозили на цвинтар возом, кидали до спільної могили. Найжахливіше виглядали малі діти із розпухлими обличчями і животами, з очима, позбавленими будь–якого виразу….

Таки страшні, жахливі  свідчення людей, які пережили лихоліття голодомору в Україні.  Автор народної книги «33-й: Голод»  В. Маняк у передмові  зазначав, що чорну хроніку читати  нелегко, але треба. Журналістка Лідія Коваленко наголошує , що після історичних трагедій народ тяжко повертає духовне здоров’я і воскресіння. «Тільки виповівши минулі страждання, викричавши давній біль, крок за кроком пройшовши заново хресну путь своєї історії, віднайде себе український народ, гідний світлої долі». Народна пам'ять – найдостовірніше  історичне джерело. Автори зібрали тисячі свідчень очевидців, матеріали з розсекречених архівів, публікації з преси.

З Книги–Меморіалу починається тематична виставка-пам'ять, присвячена подіям і жертвам Голодомору. Із фонду бібліотеки представлені: «Національна Книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні», «Злочин» П. Кардаша, «Жнива скорботи» Р. Конквеста, «Як нас морили голодом» В.Сергійчука, «Голодова катастрофа в Києві» С. Вакулишина, «Голод 1932-1933. Геноцид українського народу», «Український хліб на експорт:1932-1933», «Кому був вигідний Голодомор?», «Голодомор 1932-1933рр як геноцид», «Енциклопедія голодомору», фотодокументи, публікації різних років в журналі «Країна».

 

 

 

 

. Дитина у центрі Всесвіту.

20 листопада відзначається Всесвітній день дитини. В цей день була прийнята Конвенція  ООН про права дітей. Основна ідея якої полягає у найкращому забезпеченні інтересів дитини. Положення документу зводяться до 4 основних вимог: виживання, розвиток,захист і забезпечення активної участі в житті суспільства. Головний принцип, який проголошує Конвенція – визначення дитини повноправною і повноцінною особистістю.

Тому Бібліотека запропонувала школярам  СШ № 64- маленьким громадянам - творчими засобами висловити розуміння  своїх прав ,  основного гасла  цього Дня:  свято дитячої радості, благополуччя , світового взаєморозуміння і братерства.

Також бібліотекарі і співробітники Правобережного центру з надання безоплатної правової допомоги розповідали  школярам і їх батькам про окремі статті Конвенції, поширювали інформаційні матеріали – правові орієнтири: «Твої права -  твій надійний захист», «Протидія домашньому насильству», «Допомога малозабезпеченим сім’ям», дарували повітряні кульки, прапорці та ланцюжки.

Дякуємо всім за активну участь в творчій акції.Вітаємо зі святом і приєднуємось до втілення ідей  Конвенції про права дитини в  життя.