Один з славетної родини Прахових.

              до 150 річчя Миколи Прахова

Чотири покоління киян дав рід Прахових. Прахови – це прізвище походить із прізвиська: їхні далекі пращури були священиками, які правили поховальні обряди, і від слова «прах» утворилося ім’я цього добре відомого роду.

18 травня 1873 р. у Адріяна Вікторовича Прахова та його дружини Емілії Марії Клементини Лестель у Римі народився Микола Прахов. Батько – професор Київського університету Св.Володимира, відомий архітектор, мистецтвознавець, художник, він керував внутрішнім оздобленням Володимирського собору та виконував проекти всіх мармурових і бронзових робіт. Мати – талановита піаністка, в салоні якої збиралися найталановитіші київські митці, у Римі працювала разом з композитором Ференцем Лістом. Портрети Емілії Прахової писали Рєпін і Котарбинський. До безтями закоханий Врубель зробив її безсмертною на іконі Божої Матері у київській Кирилівській церкві.

 До Києва Микола потрапив у 1883 р. Тут він закінчив гімназію, та знову повернувся, бо через хворобу не зміг навчатись у Московському університеті. З 1896 року працював у сфері декоративно-прикладного мистецтва, станкового живопису, був талановитим художником – орнаменталістом. В його роботах відчутний вплив творчості М. Врубеля. За порадою лікарів разом з родиною  жив в Італії та Німеччині.

1917-го повернувся до Києва, де разом із М. Мурашком, П. Козиком та іншими художниками створив першу професійну спілку «Київський художник» та був обраний її головою. З приходом більшовицької влади працював на різних незначних посадах у радянських установах, оформлював святкові заходи. Часто хворів. М.А. Прахову належать художньо довершені спогади «Сторінки минулого» (вийшла друком у 1958 р.). Численні статті з проблем образотворчого мистецтва, огляди художніх виставок і приватних колекцій свідчать про непересічний талант художнього критика і мистецтвознавця.

 

У батьківському домі Прахових на Великій Житомирській Микола Адріанович вимагав, щоб уся родина розмовляла тільки українською хоча й він, і Анна Августівна вільно володіли багатьма європейськими мовами.

У Миколи Андріановича та Анни Августівни було шестеро дітей, але все технарі та гуманітарії, художників не було.   М. А. Прахов помер 25 листопада 1957 р. Похований у Києві на Лук'янівському цвинтарі, поруч із мамою.