Прийде Трійця – буде й надворі, як на печі.

Зелені свята, або Трійця, на думку етнографів, виникли задовго до прийняття християнства. Протягом століть православна церква так і не змінила повністю цей день на своє свято, тому в народі й залишилися давні відголоски його відзначення та подвійна назва: Зелена неділя – Трійця. Це одне з перших літніх свят, тому пов’язане з зеленню. Вважається, що на Трійцю припадає найбільше буяння природи, розквіт її животворних сил. В п’ятницю, до сходу сонця, жінки йшли в ліс збирати лікарські рослини: цвіт кульбаби, горицвіт весняний, чистотіл, звіробій, конвалію, грицики, листя берези. Ранковою росою, зібраною цього дня, промивали очі. Обрядові дії Зелених свят розпочиналися в четвер. Жінки готували страви до так званого «бабського великодня»: борщ, яєчню й коливо (каша з пшениці). Дівчата цього дня йшли в поля, на левади чи в ліс «завивати вінки на всі святки» з васильків, незабудок, конвалії та інших квітів. Як оберіг уплітали туди полин.

Вінок із живих квітів, за народним повір’ям, був символом чистоти й оберегом від злої сили. Особливо шанували Зелену суботу. У приготуванні до неї брала участь уся родина. Мили лави, столи, застеляли їх чистою скатертиною, чепурили піч і комин, підбілювали глиною призьбу. Подвір’я та господарські будівлі прикрашали клечанням – зеленими гілками клена, липи, верби, ясеня, дуба. Їх устромляли у стріхи хат, повіток, на ворота, біля вікон, за ікони. Пекли книші, пиріжки та готували обрядові страви – капусняк, холодець, печеня, смажена яєчня, вареники, каша з молоком, локшина чи гречана каша з курятиною.

Молодь відзначала Зелені свята обрядом під назвою «Віха» Високе дерево прикрашали стрічками. Навколо нього з вечора до ранку танцювали й співали. Після всіх ритуалів Клечальної суботи родина збиралася в хаті за вечерею. Добрим словом згадували померлих родичів. У неділю, на Трійцю, зранку йшли до церкви святити лікарські трави. Після святкового богослужіння кропили святою водою криниці. У Зелену неділю не можна було нічого робити. Після богослужіння та обіду йшли розважатися на толоку. У понеділок починався так званий Русальний тиждень, коли за народними повір’ями, найбільшу агресивність виявляла нечиста сила, зокрема – русалки. Протягом усього тижня дітям суворо заборонялося ходити в поле й купатися. Щоб уберегтися від нападу русалок, дівчата й молоді жінки обов’язково тримали при собі жмуток полину чи любистку.

Детальний опис обрядів, звичаїв, традиційних страв можна знайти у творах О.Воропая - «Звичаї нашого народу»; В.Скуратівського - «Український рік»; «Культура і побут населення України». В бібліотеці є красива і корисна книга Лідії Артюх «Ukrainian Cuisine and Folk Traditions» (Традиційна українська кухня в народному календарі), де представлені страви, які готуються до певних календарних свят з рецептами та порадами до їх приготування. 

Наших предків не потрібно було закликати до охорони навколишнього середовища. Вони вважали себе невід’ємною частиною природи і весь їх світогляд будувався на дбайливому ставленні до природи, як до власного дому. 

ЕКОПРОЕКТ «ЗЕЛЕНА КОРОБКА»

До Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища

 Офіційно Всесвітній день охорони довкілля заснований Генеральною асамблеєю ООН 15 грудня 1972 року. Створена також організація в системі ООН – Програма ООН по навколишньому середовищу, під егідою якої щорічно відзначається День охорони довкілля. Головна мета якого – привернути увагу світової громадкості до проблем стану довкілля. Підкреслити важливість людського фактора у питанні збереження природи: тільки людина може активно впливати на ці процеси спасіння середи о бітинія всього живого на планеті. Сьогодні питання стоїть дуже гостро: « Або ми покінчімо із забрудненням, або воно покінчить із нами!»

Кожного року відзначається тема проведення Дня охорони природи. З часу започаткування цього дня –з1074 до 2019 рік всі теми, на жаль,  актуальні  і сьогодні і підходять до теми дня 2020. Наприклад: «Лише одна Земля», «Вода – ключовий ресурс життя», «Глобальне потепління, глобальне застереження», «Наша Земля – наш дім»,  тема Утилізації небезпечних відході  піднімалась ще у 1983 році. У 2018 році гасло - «Бій забрудненню пластиком»- оголосило найболючу проблему для нашої планети. Вирішення цих  глобальних питань  залежать від кожного з нас там, де ми живимо і  відпочиваємо.

Столиця розпочала проект з роздільного  збору сміття з літа 2019 року. Було встановлено у дворах різнокольорові баки – ємкості для скла, пластику, металу, паперу – більше 2,5тис.одиниць.

Ідея створення «Зеленої коробки» з’явилася у 2016 році – це громадська ініціатива соціального підприємства у Львові . «Green Box» пропонує зручні для сортування картонні баки для різних організацій, житлових будинків, шкіл, бібліотек. Мета ініціаторів – перетворити сміття на щось нове. В 2017 році у Львові було встановлено  яскраві ємкості  у 100 пунктах. Мікроавтобус  «Зеленої коробки»  збирає  вторсировину на склад, потім вивозить  на переробні заводи.  Проект планує створення мобільних  станцій сортування, щоб мотивувати якомога  більше людей сортувати й здавати вторсировину.

Наша бібліотека у тому році отримала в подарунок картонні  коробки для роздільного сміття, які будуть встановлені біля бібліотеки з метою пропаганди  ідеї  сортувати і утилізації побутового   сміття в окремі ємкості. Декілька років поспіль бібліотека закликала своїх користувачів  приносити пластикові кришечки для здачі в приймальний пункт для подальшої переробки. Люди активно відгукнулися на нашу пропозицію.

 Ми почали з себе!  Ми  гуртом зробили перший маленький крок і долучилися до великого процесу захисту і збереження нашого середовище проживання: нашого двору, нашої вулиці, нашого міста!

Сміття і творчі ідеї

В день охорони навколишнього середовища ми пропонуємо ідеї використання вторинної сировини. Наприклад, зробити різні органайзери з пластикових, металевих баночок, втулок від туалетного паперу, із коробки для взуття; із яскравих та різного розміру коробок від цукерок можна зробити чудові, оригінальну рамки для фотографій або дитячих малюнків.

Сьогодні в інтернеті можна знайти безліч творчих ідей використання пластикових кришечок, металевих, скляних баночок, паперу, картону, старих меблів, речей, одягу.

Скористайтеся ними влітку -- проявить свою творчу і дизайнерську фантазію, майстерність. Нові-старі речі прикрасять вашу домівку, будуть корисні у побуті – і ви зробити свій осо знаний внесок не тільки у збереження природи, а і зекономити свої гроші.

Це маленька частка виробив зі старих газет і журналів нашої користувачки Лариси Юріївни. Свої паперові вазочки, сухарниці, цукерниці і багато інших корисних ємкостей у побуті вона дарує друзям і знайомим.

Винахід, що дарує відчуття свободи і радості 

3 червня відзначається День велосипеда. Цей день з’явився за ініціативою ООН у 2018 році. Велосипед є відносно недорогим засобом пересування, та дієвим чинником підтримки активного способу життя і, відповідно, - здоров’я. Використання велосипеду замість автомобіля, сприяє покращенню екологічного стану навколишнього середовища. На думку британців, велосипед є найвизначнішим технічним винаходом від 1800року. Європа стрімко пересідає на велосипеди. Цілі країни масово переходять на цей безпечний екологічний вид транспорту: у Нідерландах - 90%; у Данії – 80%; Німеччині – 75% населення оцінили його переваги. На жаль, Україна поки не входить до 10 «велосипедних» країн, проте ще за часів Російської імперії з1891року в Києві вже існувало Київське товариство велосипедистів-любителів. 

Членами товариства були знані,багаті та впливові кияни, а їзда на велосипеді вважалась елітарним дозвіллям. «Велосипедну» традицію всіляко підтримує і вважає одним із пріоритетних напрямків розвитку нинішня міська влада. У столиці активно працюють над удосконаленням і облаштуванням нових вело доріжок і прокладанням вело маршрутів. Яскравим підтвердження цього стало відкриття пішоходно-велосипедного мосту в Києві, що з’єднує парк «Володимирська гірка» з Аркою дружби народів. 

Велопробігами відзначають численні річниці і заходи «На роботу на велосипеді» у рамках дня без авто , велопробіг у вишиванках та інші. Окрім спеціальної літератури, письменники також на сторінках своїх творів, або особисто, долучались до популяризації цього зручного і корисного «двоколісного друга». Відразу пригадується Джером Клапка Джером і його славнозвісні «Троє на велосипедах». 

Наші письменники також захоплювались цим двоколісним засобом пересування. У дитинстві І.Франко полюбляв кататися на велосипеді. Не дивно, що з часом ця пристрасть переросла у серйозне захоплення мандрам, які він описував у своїх творах. У 1933році Борис Антоненко-Давидович разом з Валер’яном Підмогильним, Іваном Багряним здійснили подорож на велосипеді з Києва до Полтави через Батурин, Глухів, Гадяч, Диканьку (це майже 700 кілометрів). 

Запорізький письменник Володимир Супруненко починаючи з 1993року здійснив велосипедні мандрівки до Кіпру, Ізраїлю, Індії, Словаччини, Італії, Іспанії, Фінляндії, Ісландії, Норвегії, Данії та Америки від Мексики до Аргентини і список продовжує поповнюватись. Ліна Костенко висловила своє ставлення до велосипеду в поезії «Велосипед ночує на балконі» Взагалі, рідко кому вдалося в дитинстві уникнути збитих колін, чи подряпаних ліктів, коли мова заходить про найулюбленіший транспорт дитинства. Знаковим є те, що людство все впевненіше і свідоміше обирає екологічно безпечний засіб пересування. Той, хто винайшов велосипед заслуговуєність людства. А.Мердок стверджувала, що велосипед є найбільш цивілізованим засобом пересування із всіх відомих людині.

Зі святом,  Італія – колиска Відродження

Стародавні площі й храми під спекотною синявою італійського неба, ласкаве море, смачнюча середземноморська кухня і венеціанський карнавал, такою постає в нашій уяві Італія. Пам’ять послужливо нагадує сюжети картин Леонардо да Вінчі, Мікеланжело Буонарроті, Рафаеля Санті, та інших неперевершених митців. Собор Святого Петра в Римі, площа Сан-Марко в Венеції, Долина Храмів в Аргідженто, Колізей в Римі – це тільки малесенька часточка всіх архітектурних скарбів Італії. Варто згадати, що Італія – батьківщина оперного мистецтва: Дж. Россіні, Дж. Верді, Лучано Паваротті, театр «Ла Скала», Енріке Карузо, навіть якщо ви не є знавцем музики, ці імена ви не могли не чути. 2 червня в Італії щорічно відзначається національне свято – La Festa della Repubblica, або День проголошення Італійської Республіки. Італійцям є що святкувати. Це одна з країн з найдовшою тривалістю життя. До 60% всього культурного розмаїття світової спадщини зосереджено в Італії. 

Країна дала світові також велику кількість видатних талановитих сучасників. До їх числа належить і письменник Умберто Еко – всесвітньовідомий «Гігант думки», як його називають. Крилатим став його вислів: «Комп’ютер – це не розумна машина, яка допомагає дурним людям, навпаки, це дурна машина, яка працює лише в руках розумних людей» . Умберто Еко відомий всьому світу і як філософ, дослідник і викладач. В нашій бібліотеці є його чудова праця «Історія європейської цивілізації».

                                                                                                              

Наукова діяльність була тісно пов’язана з літературною роботою. Про себе він говорив: «Я вважаю себе серйозним професором, який вихідними пише романи». Міжнародну славу Еко приніс світовий бестселер «Ім’я троянди» (1980р.), перекладений на 47 мов, який розійшовся світом у 30 млн. примірників. 1986 року за мотивами книжки було знято фільм з Шоном Коннері у головній ролі.

Дія філософсько-детективного роману відбувається у середньовічному монастирі. Там скоїна низка вбивств і покласти їм край береться англійський монах францисканець Вільгельм Баскервильський – мислитель і богослов, який використовує на практиці методи дедукції. В жорсткій конструкції детектива знаходиться місце і історії середньовічча, і релігійним чварам і бунтам і зворушливій історії кохання. У романі «Бавдоліно» письменник майстерно переплітає історичні події, христові походи, легенди та перекази про святий Грааль і Царство Пресвітера Йоана. Герої мандрують видуманими царствами, б’ються з арміями фантастичних істот, а завершується все подвійною розв’язкою. Журналісти відразу зазначили, що Бавдоліно – це автопортрет самого Еко. «Таємниче полум’я цариці Лоани».

Головний герой цього роману букініст Бодоні після інсульту не пам’ятає навіть власного імені. Довгий, сповнений всіляких пригод, інтелектуальний шлях по лабіринтам «паперової» пам’яті: шкільних творів і віршів, книг і журналів, які зберігають пам’ять цілого покоління, - приводять його знову до себе і до одкровення, освітленого таємничим вогнем цариці Лоани. «Остров накануне» - це повість про життя і смерть героя, який нагадує Робінзона Крузо, тільки він потрапив не на безлюдний острів, а на безлюдний корабель.

Його боротьба за виживання наповнена образами із світового живопису, музики, літератури, в ній багато сюрпризів для кмітливих читачів. Незвичні і сильні характери д’Артан’янівського часу, густий сміх носатого Сірано – все в одному сюжеті, який нагадує комп’ютерний квест. Всі, хто особисто знав Еко, наголошують, що він великий романіст і водночас дуже людяний чоловік, який розумів світ, розумів людей і представляв їх стримано, часом іронічно, але з великою симпатією. Умберто Еко є достойним послідовником багатовікових культурних, історичних, філософських і літературних традицій Італії. З матеріалами з історії, мистецтва Італії, творами Умберто Еко та інших італійських письменників, художників можна ознайомитися в нашій бібліотеці.