Прийде Трійця – буде й надворі, як на печі.

Зелені свята, або Трійця, на думку етнографів, виникли задовго до прийняття християнства. Протягом століть православна церква так і не змінила повністю цей день на своє свято, тому в народі й залишилися давні відголоски його відзначення та подвійна назва: Зелена неділя – Трійця. Це одне з перших літніх свят, тому пов’язане з зеленню. Вважається, що на Трійцю припадає найбільше буяння природи, розквіт її животворних сил. В п’ятницю, до сходу сонця, жінки йшли в ліс збирати лікарські рослини: цвіт кульбаби, горицвіт весняний, чистотіл, звіробій, конвалію, грицики, листя берези. Ранковою росою, зібраною цього дня, промивали очі. Обрядові дії Зелених свят розпочиналися в четвер. Жінки готували страви до так званого «бабського великодня»: борщ, яєчню й коливо (каша з пшениці). Дівчата цього дня йшли в поля, на левади чи в ліс «завивати вінки на всі святки» з васильків, незабудок, конвалії та інших квітів. Як оберіг уплітали туди полин.

Вінок із живих квітів, за народним повір’ям, був символом чистоти й оберегом від злої сили. Особливо шанували Зелену суботу. У приготуванні до неї брала участь уся родина. Мили лави, столи, застеляли їх чистою скатертиною, чепурили піч і комин, підбілювали глиною призьбу. Подвір’я та господарські будівлі прикрашали клечанням – зеленими гілками клена, липи, верби, ясеня, дуба. Їх устромляли у стріхи хат, повіток, на ворота, біля вікон, за ікони. Пекли книші, пиріжки та готували обрядові страви – капусняк, холодець, печеня, смажена яєчня, вареники, каша з молоком, локшина чи гречана каша з курятиною.

Молодь відзначала Зелені свята обрядом під назвою «Віха» Високе дерево прикрашали стрічками. Навколо нього з вечора до ранку танцювали й співали. Після всіх ритуалів Клечальної суботи родина збиралася в хаті за вечерею. Добрим словом згадували померлих родичів. У неділю, на Трійцю, зранку йшли до церкви святити лікарські трави. Після святкового богослужіння кропили святою водою криниці. У Зелену неділю не можна було нічого робити. Після богослужіння та обіду йшли розважатися на толоку. У понеділок починався так званий Русальний тиждень, коли за народними повір’ями, найбільшу агресивність виявляла нечиста сила, зокрема – русалки. Протягом усього тижня дітям суворо заборонялося ходити в поле й купатися. Щоб уберегтися від нападу русалок, дівчата й молоді жінки обов’язково тримали при собі жмуток полину чи любистку.

Детальний опис обрядів, звичаїв, традиційних страв можна знайти у творах О.Воропая - «Звичаї нашого народу»; В.Скуратівського - «Український рік»; «Культура і побут населення України». В бібліотеці є красива і корисна книга Лідії Артюх «Ukrainian Cuisine and Folk Traditions» (Традиційна українська кухня в народному календарі), де представлені страви, які готуються до певних календарних свят з рецептами та порадами до їх приготування. 

Наших предків не потрібно було закликати до охорони навколишнього середовища. Вони вважали себе невід’ємною частиною природи і весь їх світогляд будувався на дбайливому ставленні до природи, як до власного дому.