« …Война участвует во мне,…»

                                                                                    Ю.Левітанський

Війна і математика…Що може  поєднувати ці поняття і прояви людської діяльності? В Київському національному університеті імені Т.Шевченка є дошка Слави співробітників, які загинули на фронтах Другої світової війни. В одному з номерів  журналу  «Країна знань» опубликовані спогади викладачів закладу  про свого колегу Олександра Володимировича Товбіна, який загинув  в рядах діючої армії під час війни. Стаття присвячена пам`яті київських математиків, що зробили значний внесок у велику перемогу над ворогом.

У 22 роки Товбін Олександр Володимирович закінчив  фізико-математичний факультет Київського  університету  і до війни працював в ньому. В 24 роки вже захистив кандидатську дисертацію. Через рік він зарахований до докторантури інституту математики  Академії наук УРСР. Молодий вчений відразу захопився питаннями абстрактної алгебри.  Бере активну участь в наукових конференціях, читає спецкурси, організує семінари, студентські гуртки. Всі студенти відчували на себе його вплив, молодий вчений заражав всіх своєю пристрастю до математики. Але всі відмічали його  різнобічну освіченість в літературі, музиці.  Товбін захищає кандидатську дисертацію, а докторську – вже завадила війна.

Вчений засуджував ідеї фашизму, який вже панував у Європі. Висловлював своє рішення воювати на фронті у разі війни. Але важко було уявити  людину більш непристосовану  фізично до армійських і фронтових умов.

Вже у червні 1941 року у перші дні війни Товбін О.В. йде добровольцем на фронт.  Був поранений. Після лікування служив у штабі. З часом домагається повернення в діючу армію. Служить в артилерійському, потім в транспортному підрозділі. Двічі був в оточенні. Загинув в боях за Україну в 1943 році.

У своїх листах писав, «що став типовим бувалим солдатом» і  «прагне швидше розбити ворога, щоб скоріше повернутися до Києва, до своєї науки». Вчений боявся втратити свою професійну кваліфікацію.  Він дуже радів успіхам нашої армії на фронті, не шкодував, що пішов служити, де отримав корисний, новий людський досвід за роки війни.

Вчений Олександр Володимирович Товбін прожив коротке, але світле  життя. Віддав свої знання, талант учням, науці. А потім  і молоде  життя, захищаючи свою рідну землю від  навали ворога.

Нащадки бережуть память про нього. Імя Товбіна О.В. занесено на Дошку Слави  його рідного Київського університету.

                      «…я задоволений прожитим за цей час життям».

У парку імені Фоміна встановлений пам’ятник «Навала». Художник В.Селібер присвятив його пам’яті своїх однокурсників КГУ  ім.Т.Шевченка,  які загинули в боях Другої світової війни при обороні Києва. Напис на монументі:  «Присвячується студентам і викладачам Київського університету, які загинули у 1941 році при обороні Києва»