Пам’ятати минуле – мати майбутнє

Газета єврейської громади України «Хадашот» кілька років тому оголосила про рішення єврейської громади міста Миргорода про реконструкцію   меморіалу жертвам нацизму  під час Другої світової війни та  збір коштів  для цього.  Цей пам’ятник був встановлено ще  в 1976 році. Голова  громади  Миргорода Михайло Леонідович Рутгайзер  звернувся до професійного архітектора Віктора Чопенка.  Який у  своєму проекті   пропонує зберегти старий пам’ятник і спорудити стіну навколо нього,  в яку будуть вмонтовані чорні плити з іменами загиблих.

Багато прізвищ на сучасному пам’ятнику  вже не розібрати. Громада зробила велику роботу для їх пошуку і встановлення. На свої кошти єврейська громада збудувала кам’яне  огородження єврейського кладовища, арку з менорою, також  було встановлено 21 гранітну плиту з іменами загиблих мирних мешканців.

Німці зайняли Миргород 13 вересня 1941 року. Через два місяця на Базарній площі було зібрано усіх євреїв міста, які не встигли евакуюватися. Їх повели центральною вулицею за місто на розстріл. За кілька годин в протитанковому рові  400 євреїв (серед них 100 дітей) знайшли мученицьку  смерть. За роки окупації у місті загинуло 6 тис. мирних жителів. На цьому місці і був встановлено пам’ятник «мирним мешканцям Миргорода».

В телефонній розмові голова міської  єврейської громади виказав своє розчарування з приводу стану  на сьогодні  у справі   реконструкції  меморіалу напередодні дня пам’яті жертв війни. Відсутність коштів не дозволяє почати роботи.

  Невеликий пам’ятний знак  на узліссі поблизу дороги  біля с. Панасівка під Миргородом. З напису на ньому можна  дізнатися, що це місце  смертельного поранення  командира стрілецького полку №51 в складі 93-ї Миргородської стрілецької дивізії - полковника  Салміна  Олександра Івановича.  Полк під його командуванням потрапив у німецьку засідку у лісі.  У нерівному бою відбивав атаку  ворожих танків і підрозділу автоматників. Ціною великих втрат (136 військових загинуло  в боях 12-13 вересня) наші війська отримали перемогу над фашистами. Звільнені міста і села району.  В бою було смертельно поранено багато бійців, серед них командир полку і його заступник. Вони були евакуйовані до медсанбату у м.Зіньків.  Врятувати життя Олександру Івановичу  не вдалося. 15 вересня він помер від тяжких поранень. 51-й стрілецький полк ще довгий час називали ім’ям Салміна. Похований герой війни у м.Зіньків. Його ім’ям названа одна з вулиць міста. У 1943 році  93-й дивізії було присвоєно звання Миргородської.

Скільки маленьких пам’ятників  відомим і  невідомим героям стоїть  на всій  території України. Місцеві жителі (адміністрація, краєзнавці, учні, бібліотеки)  підтримують  їх у належному стані, зберігають  пам'ять і шану про тих, хто віддав або втратив своє життя у вогні жорстокої війни. В День скорботи і пам’яті жертв війни, 22 червня кожного року,  ми, живі, згадуємо масштаби людських  втрат України під час Другої світової війни – 14,5 млн. чоловік.  Пам’ять про  всіх і кожного загиблого у війні потрібна живим. Це наш патріотичний, громадянський і  людський обов’язок.