"НЕБЕСНІ  СВІТИЛА ТА ЗОРІ" 

У Всесвітній тиждень космосу хочемо погортати сторінки цієї  книжки  з серії «Слов’янський світ» і помандрувати небом: зірками і  планетами, кометами. Познайомитися з ними через фольклорну поезію, в якій давні слов’яни ставилися з повагою і обожнювали  сонце, зірки, місяць, сузір’я…

               "Срібний місяць, сонце, зорі, чисті, чепурні, прозорі

                Кожен день до України прилітають на гостину".

Василля - давня назва Місяця у слов’ян. Це  одне з головних головних  божеств. Член трійці небесної разом з Сонцем і Зорею. Він володар ночі, нічного світу.

Гелело – давньоукраїнська назва Сонця, яке  обожнювалося найперше, і сонячні боги були найповажнішими.

Дівочі зорі - давні слов’яни  називали три яскраві зіркі біля Чумацького шляху.

Зоря богиня-благодійниця, служниця богів небесних. Зображувалася молодою дівчиною у вінку.

Квочка – сузір’я Плеяд (Стожари, Баби, Вісожари).

Комети  називали в народі «Хвостатими  зірками», « віхами», «мітлами». Вважалося, що поява комети на небі віщувала про важливі події.

Місяць був персоніфікований, як інші небесні світила. За повір’ям, місяць-чоловік, символ нареченого. Сонце – дружина, зорі – їх діти. Підкреслюючи його велич називали всевидцем і суддею.

 

Небо люди обожнювали здавна. Зверталися до нього з мольбами -проханнями. В слов'янських міфах Небо вважали оселею Бога, ангелів і праведних душ…

Сонце називали Богом, царем, князем, чудом Божим, красним , світлим і три світлим велетнем.

Чумацький шлях –зоряна дорога, Молочний Шлях, Соляна дорога, Становище, небесна дорога в рай  для праведних  людських душ. Слугував першим чумакам в їхніх степових мандрах, перелітним птахам -  дороговказом  у ночі.