СВЯТО ЧУДЕС і ДОБРА

 День Святого Миколая – день приємних подарунків для дітей. Вони дорожчі і тепліше, коли зроблені власноруч.

Бібліотека запросила своїх користувачів взяти участь в благодійній акції до свята – зробити подарунок для маленьких пацієнтів лікарні "Охматдит".

Ми вдячні всім, хто відгукнувся. Поробки випромінюють тепло і добро ваших сердець, які,  ми сподіваємось,відчують діти. Вони сподобаються малечі, принесуть їм посмішку і радість. Подарували частинку своєї душі Кіра Баклан, Костя Тельпов, Яна Тимошенко, Андрій Данченко, родина Анохіних, Костенко Н.В., Болькіна В.Т., Колеснік Л.Ю., учасники клубу "Київський каштанчик", учні СШ №64

Бажаємо всім здоров’я, взаєморозуміння, добробуту, любові  у серці, здійснення мрій і надій.

 

Едіт Піаф називала його «мій Ноно».

До 105-річчя французької співачки

Він змусив говорити про себе весь світ. В йому році йому виповнюється 110 років. Народився Натан  Глянцберг в Рогатині, місті біля Львова.  Народження дитини змусило родину шукати кращого життя в інших країнах. В Боварії  Натан став Норбертом. В ранньому дитинстві у нього проявились музичні таланти. Хлопця називали трирічним Моцартом.  Натан закінчив консерваторію і рано почав працювати: диригував, писав і виконував пісні.  Сталася його щаслива зустріч з І.Кальманом, який запропонував молодому музиканту роботу в Берліні з достойну зарплатню.

 Глянцберг став співпрацювати з кіностудіями: писав музику для фільмів. Майбутній головний пропагандист Гітлера Г.Геббельс зауважив, що цей маленький галицький єврей Глянцберг злизує у молодих світловолосих композиторів масло з хліба. Почались переслідування. Композитор нелегально емігрує  у Париж. Щоб вижити займався дрібною торгівлею. Зі старим акордеоном став виступати в емігрантських їдальнях, дворах. Одного разу він акомпанував Едіт Піаф. Тоді вона ще не була відомою.

 На початку Другої світової війни Глянцберга мобілізують в польську армію. Але він дезертував до Марселю, де знову зустрів Едіт, яку вже знала уся Франція. Вона запрошує його бути піаністом під час її гастрольного туру. Так почалась історія Ноно і Фіфі. Нова влада знову переслідувала Норберта Глянцберга. Співачка переховувала його в різних місцях.

В 1940 році композитор пише мелодію «Падам, падам, падам…», пізніше  до неї  з’являються слова.  Пісня була записана на платівку і стала відомим і популярним шлягером у репертуарі Едіт Піаф.  30-річний піаніст і композитор зустрів співачку, якій на той час було 25 років. Вони стали друзями і коханцями. Едіт декілька разів на день писала йому любовні листи, називала «мій Ноно», підписувала -«твоя Фіфі». Співачка вважала, що своєму успіху вона обв’язана творцю своїх пісень: « Mon manege a moi», «Noel c`est l`amour» і «Раdam, Padam, Padam…», які і сьогодні відомі  і популярні в усьому світі. В 1956 році Едіт співає 22 пісні в Корнеги Холе в Нью-Йрке. Вона була першою виконавицею шансонів,  якій дали можливість співати в храмі класичної музики. Виступ мав приголомшливий успіх. Весь світ визнає – Едіт Піаф – велика зірка!   У вересні 1962 року Едіт Піаф виступала на Ейфелевій вежі: стоячи під зірками  співала для всього Парижу. До останнього дня вона  прагнула  тріумфально співати.

Джамхурі –День республіки  Кенії.

До 1960 року Кенія перебувала під британським пануванням. Народний лідер Джомо Кеньяту вважав, що свободи треба домагатися мирними засобами і народу треба проявити багато терпіння та мужності. Патріот і борець за незалежність своєї країни Дедан Кіматі став лідером збройного повстання в Кенії в 1952-56 роках.

Нарешті, в 1963 році Кенія отримала повну незалежність від англійців. 12 грудня 1964 року країна стала республікою. Першим і по життєвим президентом став Джомо Кеньату.

 Він зміг примирити ворогуючи етнічні еліти. 12 грудня – національне і найважливіше свято в Кенії. В країні проходять культурні заходи, демонструються місцеві традиції, звичаї. Всі вдягають національні костюми-барвисті кіко і кити. Гостей пригощають традиційною стравою  - угалі: густою кашею з кукурудзяної муки, пюре з овочів з м’ясним  рагу. Це свято демонстрації легендарної африканської культурної спадщини.

 

 

 День солідарності людей. Наша єдність в різноманітті.

Міжнародний день солідарності людей був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН в резолюції, яка присвячена проведенню першого десятиріччя ООН боротьби зі злиднями.

        День солідарності людей – це:

День інформування людей про солідарність, як однієї з основних універсальних загальнолюдських цінностей міжнародних відносин сучасності;

День обговорення шляхів сприяння укріпленню солідарності для досягнення цілій розвитку тисячоліття;

Розвиток культури солідарності, підвищення відповідальності суспільства у боротьбі за ліквідацію злиднів.

На документах, які стосуються Дня солідарності зображена емблема ООН – проєкція Землі, центрована на Північному полюсі, яка охоплює всі континенти, за виключенням Антарктиди, і чотири концентричних окружності в оточенні гілок оливи, які символізують мир на всій планеті.

 

 

Ми – правозахисники!

 Кращі знавці своїх прав серед школярів

Щороку, 10 грудня весь цивілізований світ відзначає День прав людини, оскільки саме цього дня Організація Об'єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини.

Тому нашою бібліотекою спільно з Правобережним центром безоплатної правової допомоги було організовано для юних киян правопросвітницький захід, що був покликаний підвищити їх правову обізнаність.

Так, цього року ми визначали кращих знавців своїх прав серед учнів 11 класу СШ №64 на правничій вікторині «Ми – правозахисники!».

Чотири команди змагалися у перевірці своїх знань у питаннях змісту конституційних прав і свобод, державного устрою та повноважень органів влади. Всі учні приймали активну участь у вікторині, а тому отримали пам’ятні грамоти, а також заохочувальні призи.

 

Диво дитина. Гордість України.

Це найпрестижніші нагороди з переліку  багатьох інших чотирнадцятилітньої художниці з Маріуполя Анастасії Журавльової, роботи якої зараз демонструються в  творчому просторі «Золота рама» нашої бібліотеки.  Вони дійсно гідні золотого обрамлення. Творчі уподобання юної майстрині різносторонні, різножанрові. На виставці можна побачити пейзажі, квіти, тварин, міський пейзаж, натюрморт, портрет… Вона ілюструє книжки,за її ескізом була створена металева скульптура, яка прикрашає місто Маріуполь. Молода художниця проводить майстер – класи в різних країнах. Її роботи виставлялися в музеях багатьох країн. В Україні вони експонувалися в  музеях, Верховній Раді  в  Києві, у Львові. Анастасія  - учасниця і переможниця багатьох всеукраїнських  і міжнародних конкурсів у Франції, Китаї. Польщі. Японії,Індії, Туреччині, Чехії та інших. Одна з найважливіших нагород юної української художниці – гран прі конкурсу « Діти проти війни» в Парижі.

 В 2019 році  учениця опорної спеціалізованої школи № 66 і школи мистецтв в Маріуполі одержала звання і орден «Гордість України». Анастасія зізнається, що всім серцем сприймає життя, не може бути байдужію до подій в країні. Всі свої особисті почуття і переживання виражає фарбами на полотні.  Малюнок Божої матері з немовлям на руках  для конкурсу в Парижі – це заклик дівчинки до людей всього світу, до їх душ. «Прокиньтесь! Зазирніть всередину себе. Відчуйте своє єднання з Богом. Зупинить війну та вбивства».  

 Великий дар та любов до малювання

 до 120-річчя української художниці Катерини Білокур

«Художниця  народилася 7 грудня в день святої великомучениці Катерини. Тому і назвали її Катериною. Можливо воно і визначило її життя повне страждань і несприйняття.   Але воно було освітлене невгасимим променем творчого натхнення.   

«Щедро посіявши на полотнах калину, мальви, півонії, жоржини, нагідки, ромашки, чорнобривці, барвінок, кручені паничі, колосся жита, пшениці, ячменю, головки соняшників - найулюбленіші квіти рідної землі, символи її поетичного народу, - вона такою всесильною Любов’ю їх опромінила, що зійшли вони на її полотнах набагато чарівнішими, одухотворенішими, загадковішими, ніж у натуральному бутті», - писав у своїй книзі - дослідженні  про народну майстриню Катерину Білокур  письменник М.Кагарлицький.

   В Малій серії українського наївного малярства в 2009 році вийшла книжка «Катерина Білокур. Малярство і проза». Живописні та графічні роботи з колекції Яготинської картинної галереї  в цьому виданні. Створені Катериною Білокур в різні роки її творчості. Серед них є праці, які дотепер залишаються маловідомими, тому  будуть особливо цікаві для читачів – прихильників творчості художниці. Малювання  було для Катерини  сакральним процесом.  Вона оберігала свій шлях в мистецтві, свою найпотаємнішу і найбажанішу мрію – бути художником. В розділі прози представлено оповідання К.Білокур  « В селі Богданівці  Шрамківського  району  на Черкаській землі». Вперше його було опубліковано в Яготині 1998 року. Літературний твір Білокур став справжнім відкриттям для дослідників. Художниця намагалась опублікувати свої літературні проби, але при її житті так і не були надруковані. Відомо, що майстриня також писала п’єси,поетичні твори. Окремі  сторінки життя і творчості Катерини Білокур ще  не відкриті і  чекають свого дослідника.

До ювілею народної майстрині бібліотека запропонувала учням СШ №64 взяти участь в творчій акції  «Малюємо разом з Катериною Білокур». Кожний клас отримав чорно-білий варіант картини художниці, яку вони мали розмалювати по-своєму, використовуючи свій досвід, смак, знання, відчуття кольору, рідної природи.  На думку жюрі кожна робота була виконана з індивідуальним авторським творчим баченням. Тому солодки призи отримали всі учасники акції.