Від «батька» чорного квадрату до

 

Незгасиме світло «Зорі» Косачів.

11листопада 1945р. у таборі для переміщених осіб у місті Аусбург, Німеччина, померла Ольга Косач-Кривинюк, сестра Лесі Українки, донька Олени Пчілки. Українська письменниця, перекладачка, літературознавиця, викладачка, бібліографиня, етнографиня, лікарка за фахом, членкиня Петербурзької і Київської «Просвіт» народилася 26 травня 1877р. у Звягелі на Волині. Вона була третьою дитиною в багатодітній родині Косачів.

 Саме Ольга зберегла родинний архів, в якому містилися шедеври неопублікованої інтимної лірики Лесі Українки, а також літопис-хронологія життя і творчості геніальної сестри. Ольга почала працювати над ним ще у 1930-х рр. Вона намагалася відтворити також спогади про свою матір Олену Пчілку, але недуга і смерть перервали цю роботу. Виснажена морально і фізично постійною працею, хвилюванням за рідними, випробуваннями, що випали на її долю, вона тихо згасла на чужині, сумуючи за Батьківщиною.

Через тумани лихі, через велике горе

Ти світиш мені, моя зоре.

Ти се була, що встала вогнем опівночі,

Шлях прокладала ясний через темне, бурхливеє море

І чарувала надією втомлені очі.

Ти се була, моя зоре.

Леся Українка

«Українському народові – на Єдність і Згоду!»

У 1985 році за рішенням ЮНЕСКО вся прогресивна громадськість відзначала 800-річчя «Слова о полку Ігоревім»- найвидатнішої літературної пам’ятки Київської Русі. Патріотизм твору вражає і буде вражати не одне покоління наших співвітчизників. Образи захисників рідної землі є   гідним прикладом для наслідування.

Давньоукраїнська література була визначним явищем в культурному процесі середньовічної Європи. Високі ідейно- естетичні цінності послужили плідним підґрунтям для cтворення  «Слова…» . Це перший твір давньоукраїнської літератури, який здобув всесвітню славу, бо являє собою єдину, справді поетичну пам’ятку слов’янського середньовіччя.

 Історична основа «Слова…» - це один епізод тривалої боротьби народу Київської Русі  проти кочових орд, які несли руйнування і горе русичам. Головна думка твору - ідея  необхідності єднання князівств у боротьбі зі спільним ворогом.  Поема розповідає про поразку князя Ігоря, але автор сповнений впевненості, що майбутнє батьківщини буде щасливим, а заклик до Єднання – це вияв глибокого патріотизму.

 

Євген Рейцен. ВСЕ ЦЕ ПРО НЬОГО

До 85-річчя від дня народження

 

Напередодні свого ювілею до бібліотеки завітав Євген Олександрович Рейцен - дуже цікава, неординарна, відома людина нашого району, міста, України - відомий вчений і гросмейстер зі світовим званням. Завжди поряд з ним  дружина  Наталя Миколаївна Кучеренко. Вона і колега, і помічниця, також захоплюється шахами, співає.  

Євген Олександрович згадував цікаві події свого життя,  участь у шахових змаганнях в різних країнах, своє становлення як поета, читав свої вірші. Подарував бібліотеці відеофільм, книжку В.Шевченка «Надщерблене життя» про свій запорізький родовід. На пам'ять про зустріч підписав свою поетичну збірку «Будівничі», присвячену 90-річчю КНУБА.

   Народився Є.О.Рейцен  в Києві на Подолі. Член-кореспондент інженерної академії України. Кандидат технічних наук. Професор кафедри міського будівництва Київського національного університету будівництва і архітектури. Ветеран навчального закладу. Має знак пошани КНУБА. Відмінник освіти України. В університеті пройшов шлях від студента до професора: поступив в 1953 році, в 1963-будував нові корпуси, потім викладав на кафедрі. Займався і працював в галузі міського транспорту, розробляв, проектував комплексні схеми організації дорожнього руху в містах. Є автором 300 наукових праць, 75 науково-методичних робіт. Як вчений вніс вагомий внесок в розвиток транспортних систем міст України.

Євген Олександрович – віце-президент поетичного клубу «Стих і я» в КНУБА. Опублікував більше 300 віршів і пісень. Видав поетичну збірку «Поетичний зошит» зі 100 творів, яка  на Міжнародному конкурсі ім. М.Утриска отримала диплом 3 ступеня. В 2015 році – «Будівничі», присвячує книжку 85-річчю КІСІ.

З 1963 року входив до складу Республіканської комісії з шахових композицій, з 1996 року – президент комісії, яку очолював до 2010 року. Був головним редактором журналу «Проблеміст України». До 2010 року був представником України у Постійній комісії ФІДЕ з шахових композицій. У складі збірної команди країни двічі ставав срібним призером чемпіонатів світу. 

Тренував збірну команду України з розв’язування шахових композицій. Євген Рейцен перший в Києві отримав звання гросмейстера, заслуженого майстра спорту України з шахових композицій, судді національної і міжнародної категорії з шахової композиції у 2007 році.

«Многогранником» назвав Євгена Олександровича його  колега і друг  Ваксман С.А. Тому що ця людина є не тільки великим спеціалістом і  вченим в сфері транспортних систем, він - талановитий поет, справжній знавець Києва (учасник  краєзнавчого клубу «Кияни»), грає на гітарі, піаніно, шаховий композитор з гросмейстерським званням, а головне – справжній вірний товарищ. До 70-річчя  колега по університету Малиновський В. намалював портрет вченого  з гітарою.

Бажаємо ювіляру ще багато активних і творчих років на ниві освіти, шахів і поезії. Міцного імунітету, наснаги, натхнення для здійснення своїх планів і бажань.  Солом’янчанам є підстава пишатися  нашим сучасником – земляком - непересічною, яскравою особистістю, життя якої варто наслідувати нашій молоді.

НАШ ОБОВ'ЯЗОК –ПАМ’ЯТАТИ!

До Дня визволення України

від німецьких загарбників в 1944 році

  Щорічно 28 жовтня згідно з Указом Президента від 20 жовтня 2009 року   відзначається визволення України від фашистських загарбників. Це - день вшанування героїчного подвигу і жертовності українського народу у Другій світовій війні.

Бібліотека підготувала тематичну книжкову  виставку «Літопис боротьби і мужності», яка починається книгами пам’яті: «Книга пам’яті України 1941-1945. Безсмертя», «Подвиг на віки. Місто-герой Київ», «Книга пошани України», «Книга пам’яті воїнів - євреїв, загиблих під час Великої Вітчизняної війни. 1941-1945 Київ», «Архіви окупації 1941-1944», які звеличують визволителів України, зберігають імена загиблих і тих, хто пройшов війну і повернувся живим, звитяжців героїчної праці в тилу. Бібліотекарка представила  книжки О.Довженка, А.Некрасова, А.Кузнецова, Д.Малакова – авторів-учасників подій Другої світової війни. Також старшокласники були ознайомлені з новим поглядом на війну- книгами сучасних українських авторів: М.Матіос, Ю.Винничука, В.Пеунова, В.Терна, В.Ляшенка.   Інформаційний стенд розповідав про найважливіші події і головні військові операції визволення, про героїв-українців: О.Матросова, О.Береста, І.Кожедуба, К.Зеленко, Є.Завалій, П.Дмитрука, В.Гризодубову, М.Щербаченко та інших. Після огляду книжково-ілюстративної виставки  для старшокласників була проведена історична вікторина на тему визволення України. Приємно відзначити, що школярі виявили добрі  знання  історичних подій в Україні.

Ми всі, особливо молодь, повинні пам’ятати  жахливі факти Другої світової війни, пам’ятати імена ветеранів-героїв, чия боротьба, самовіддана праця і героїзм сприяли звільненню України від ворога. У віках буде жити жива пам'ять про неоцінений внесок українців у спільну перемогу у страшній  війні. Вони завжди будуть прикладом мужності, відваги, жертовності і любові до Батьківщини.

 

 

 Степан Бен. Він мріяв про 

«новий золотіючий світ».

До ювілею поета Степана Бендюженка

Його розстріляли 30 жовтня 1935 року в Черкасах в ДПУ на другий день після дня народження. Йому виповнилося би тільки 37 років. Не було ні суду, ні слідства.

Онук  Степана Бена розповідав, що після страти діда передачі для нього від рідних приймали в тюрми ще довго. «Ми тяжко жили з тавром родичів ворога народу», - згадує онук. Дочка поета живе в селі Лозуватці у тій хаті, де був заарештований  батько у 1937 році. При обшуку знайшли 12 зошитів із рукописами віршів. Дружині Анастасії в Черкасах сказали, що її чоловіка засуджено на 10 років ув’язнення. Тільки у 1944 році родині прислали свідоцтво про смерть Степана Бена у 1943 році у таборі від хвороби.

Степан Бендюженко отримав непогану освіту: школа, учительська семінарія, Черкаський інститут соціального виховання, Київський інститут народної освіти. Був у селі секретарем комсомольського осередку. Багато писав. Твори друкував в «Селянській правді», «Нової громаді», «Глобусі»… Він був членом Спілки письменників «Плуг». Перша його збірка  «Солодкий світ» вийшла у Харківському видавництві  у 1929 році. 

 Його поезії ясні і прозорі, мають філософський і психологічний підтекст. Відчувається увага, любов і глибоке розуміння  автора  людини, рідної природи, світу…У 25 років Степан Бендюженко очолив початкову школу. Викладав українську мову і літературу. По доносу про його зв’язки з антирадянськими організаціями  був вперше заарештований  у 1933. Висланий на Північ. Повернувся в рідне село тільки у 1935 році. Працював у школі. Мріяв видати нову збірку своїх віршів. Після другого арешту  родина чекала повернення батька до дому з табору. Але тільки в 1944 році рідні дізналися  його справжню долю. Реабілітовано Степана Бена  15 серпня 1958 року. У 1993 році світ побачила його збірка «Поезії». У рідному селі в бібліотеці оформлений стенд, присвячений поету. На його будинку встановлена меморіальна дошка.

                                         -Людино, це ж ти!

                                          Шумиш надо мною,

                                          крізь мене і далі

                                руки свої простягаєш в прийдешнє,

                                               за обрії наших орбіт.

                                       -У новий золотіючий світ!

 Основи життя і творчості Бориса Олійника

До 85-річчя  від дня народження

великого  Поета і великого Українця.

Борис Олійник не похитнувся в найголовнішому – в праві на правду. Все своє творче життя намагався, «щоб кожен твір був точним знаком нашого часу – часу,  яким живимо ми всі. У поета є одне головне право – право на правду, з яким він може стояти за свій народ. Якщо він цим правом не користується хоч одну мить – він не поет».

Події з життєвої спіралі українського поета, публіциста, громадського діяча:

-      - 1962 рік  - вихід у світ першої збірки поезій Олійника «Б’ють у крицю ковалі»;

-              - 1963 – вступ до Спілки письменників України;

-              - 1974-1991 – завідувач відділу, член редколегії журналу  «Вітчизна»;

-              - 1976 – став секретарем  правління СПУ;

-              - 1980-2002 -  обирається депутатом ВР УРСР, потім ВР України;

-              - 1983 - нагороджений Державною премією УРСР  імені Т.Шевченка;

-              - 1987 – обраний головою правління Українського фонду культури;

-              - 1990 - обраний дійсним членом Академії наук України;

-              - 1992 – обраний академіком Української екологічної академії наук;

-          - 1995-2006 – є Головою Постійної делегації ВР України у Парламентській Асамблеї Ради Європи;

-             - 2002 - присвоєно звання «Почесний громадянин міста Києва»;

-             - 2005 - присвоєння звання Герой України.

Поет прийшов у велику літературу в  шістдесятих. І став одразу легальним борцем за народні і національні  інтереси. Борис Олійник – унікальна постать в українській культурі, політиці і філософії, один з найвідоміших поетів другої половини двадцятого століття, чільна  фігура в духовному обширі  України, постать, з якою звіряє себе вже не одне покоління українців. Слово поета завжди насичене енергією, дивовижною інформованістю, енциклопедичною наповненістю знаннями  духовних  скарбів, філософською осмисленістю сутності буття суспільства. Борис Олійник голосував проти виключення з СПУ І.Дзюби, він допомагав публікувати  твори В.Симоненка, Л.Костенко. Як партійний секретар Київської письменницької організації не дозволив  виключення та арешту жодного письменника. Олійник дозволяв собі говорити те, про що інші боялися навіть думати. Як народний депутат,  як політичний діяч і як Голова Українського фонду культури він незмінно стояв на сторожі інтересів незалежної України і зробив особисто для неї більше добра, ніж деякі партії і блоки.  На Майдані  він вітав світанкове пробудження народу. М.Шевченко відмічав, "що поет  нікому не продався - не спокусився ні на владу, ні на гроші, ні на гетьманську булаву, він не зрадив своїх особистих життєвих переконань. Головними основами для Бориса Олійника були: любов до свого народу і вірність йому, романтична чистота почуттів і повна гармонізація переконань  та вчинків, людська надійність і порядність у всьому. Таку дорогу в українській поезії, культурі і політиці Олійник проклав на славу нації, на славу своєму народові».

Фонд бібліотеки має поетичні збірки, переклади, збірки публіцистичних статей, виступів, доповідей, есе, нарисів де поет виступав на захист української мови, національних святинь, в оборону пам’яток історії і культури, на підтримку всього, що вірою-правдою служить українському національному духу, національній ідеї.

«Я діяв згідно зі своєю совістю», - уся самооцінка Б.Олійника.

«Ми чисті перед совістю, нащадками, планетою…», - писав великий поет і громадянин України.