«Ліна Костенко. Та не мовчать її слова – ці срібні птиці»

Потяг до творчості прокинувся у Ліни Костенко ще у ранньому дитинстві. Білі хатинки, «як білі мушлі», дива бабусиного  городу, «мандрівки  в загадкову країну» - таємничий  великий  сад – враження дитинства у Ржищеві та чисті джерела витоків обдарованості талантом поетки. Звідси  мисткиня черпала своє   натхнення  для пейзажної лірики – однієї з тем творчості. Після шістьох років – враження від життя в Київській Венеції – Трухановому острові. Потім недитячі переживання під час війни. Дівчинка росла в родині вчителів серед книжок, музики, мистецтва, театру. Вона пише, що була зіткана з поезії, з музики, як мама та була наділена  гострим проникливим розумом, безкомпромісним характером  батька. З золотою медаллю Ліна закінчує школу,  подає документи до Київського університету. Але навчатися тут їй не дали як дочці репресованого батька. Недовге навчання в Чернігівському університеті, в Київському педагогічному інституті, а вже потім  дівчина  поїхала до Московського  Літературного  інституту. З відзнакою інституту  повернулася до Києва. Почала видавати перші поетичні збірки: «Проміння землі», «Вітрила»…

В ці роки Ліна Костенко є яскравою представницею нового руху «шістдесятників» - нової генерації національної інтелігенції, когорти молодих талановитих людей. Книжка «Мандрівка серця», яка вийшла у світ у 1961 року, поставила ім’я молодої поетеси поряд з видатними майстрами української літератури.  У 1965 році почались утиски, заборони, арешти «шістдесятників». Нова збірка «Зоряний інтеграл» була заборонена до печаті. Як перший речник громадського руху поетеса була під особливим наглядом та оточена глухою стіною замовчування… Шістнадцять років читачі чекали зустрічі з новими творами Ліни Костенко. Тільки у 1979 році побачив світ роман  «Марія Чурай». У 1987 році за цей твір поетеса була удостоєна Державної премії УРСР імені Т.Шевченка. Вихід кожної збірки давався авторки дуже нелегко. Вона двічі оголошувала голодування на знак протесту проти якихось змін в тексті своїх творів.

 В творчому доробку поетеси є вірші для дітей, роман «Записки українського самашедшого». У 2018 році Ліна Костенко підписала відкритий лист українських діячів культури до ув’язненого в Росії режисера Олега Сенцова. Відмовилась від звання Герой України.

Дочка видатної  української поетки О.Пахльовська вважає, що поезія мати - це бунт особистості, повстання духу, її слово завжди звучало як вияв непокори ідеологічному насиллю над мистецтвом і митцями. Своєю творчістю геніальна письменниця заслужила титул «Сумління нашої нації».

До ювілею поетки бібліотека проводила живі читання віршів Ліни Костенко нашими користувачами. Книжково-ілюстративні виставки знайомили з її творами  з фонду бібліотеки, публікаціями, фотоматеріалами  про неї.

Підкреслюючи значення поетеси  в культурі та історії України, Борис Олійник казав: «Я щасливий і гордий, що можу і рости і діяти під небесами Ліни Костенко».

Використана література:

Костенко Л. «Річка Геракліта», Київ, Либідь. 2011;

Костенко Л. «Вибране»,К., Дніпро, 1989;

Костенко «Сад нетанучих скульптур»,Київ, 1987;

Костенко Л. «В часах перехідних і вічних»;

Жулинський М. « Українська література. Творці і твори», К., Либідь, 2011;

Дзюба І. «Є поети для епох», К., Либідь, 2019;

«Країна», 2011, №42;

«Літературна Україна», 1991, 26 вересня;

«Літературна Україна», 2010, №10; 2000, № 16; 2006, №7.