«Весь світ – театр…»

«Все наше життя – гра,  і кожен не одну грає роль».

                                                                  В.Шекспір

Слово persona, яким ми називаємо ту чи іншу людину, від початку означало театральну маску.

Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. З 11 століття відомі театральні вистави скоморохів.

У 17-18 столітті широкого розмаху набули вертепи - мандрівні театри маріонеток, які виконували різдвяні драми та соціально-побутові інтермедії.

У Києві перший стаціонарний театр з’явився у 1806 році, в Одесі - в 1809, в Полтаві - в 1810.

Перший професійний український театр було відкрито 1882 року в Єлисаветграді. Засновником театру був Марко Лукич Кропивницький. Згодом цей театр отримав назву Театру Корифеїв.

 

Становлення класичної української драматургії пов’язане з іменами Івана Котляревського, який очолив театр у Полтаві, та Григорія Квітки-Основ’яненка, основоположника художньої прози в новій українській літературі.

Корифеї українського театру - драматурги і режисери Михайло Старицький, Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий, видатна родина Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен із них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Провідною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька.

 

Українська театральна традиція потужна й багата: Лесь Курбас, Гнат Юра, Наталя Ужвій та безліч інших. Творчі надбання митців знаходять своє втілення, продовжують розвиватись у сучасній театральній школі. Наш національний театр - справжнє багатство,  неповторне свідчення української духовності Театральне мистецтво є своєрідним дзеркалом, у якому відображаються всі проблеми і процеси становлення і трансформації, характерні особливості життя суспільства, його прагнення, духовний та інтелектуальний потенціал, негативні й позитивні тенденції його розвитку.

Умістивши в своєму феномені все різноманіття культур від Європи до Японії, театр є універсальною мовою спілкування людини.  Це не просто професійне свято майстрів сцени, це свято мільйонів глядачів. Багато українських акторів з театральної сцени опинились безпосередньо в головних ролях в театрі бойових дій цієї кривавої вистави. В нашому сьогоденні немає місця негативним персонажам, зараз – час ГЕРОЇВ.