ОДУХОТВОРЕНА ПОРЦЕЛЯНА 

ІВАНА ВІЦЬКА.

Курсова творча робота студента керамічного факультету Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва - чайний сервіз в гуцульському народному стилі - в 1958 році стає переможцем на виставці в Києві, потім у Москві отримує срібну медаль і була представлена на виставці «Експо-58» в Брюсселі. В цьому ж році чайний сервіз молодого майстра «Антонівка» демонструвався на міжнародній виставці у Нью-Йорку. Його сервіз «Баранівка-58» 30 років випускався однойменним підприємством. Автор цих творів Іван Віцько після отримання вищої художньої освіти працює в Баранівці, Полтаві на порцеляновому виробництві, викладає в Мигородському керамічному технікумі, з 1988 року Віцько –доцент кафедри образотворчого мистецтва у Полтавському педагогічному університеті імені В.Короленка. Від 2005 року – доцент кафедри образотворчого мистецтва Полтавського технічного університету імені Ю.Кондратюка. Звільнився в 80 років.

Найвідоміші твори майстра кераміки (сервізи, набори для напоїв, столовий посуд, вази, композиції) мали чудові назви: Гуцули, Жовтень, Золотистий, Колос, Жнива, Трипілля, Софія Київська, Червона квітка, Весна, Плахта...

Іван Віцько завжди ставив собі високу планку в творчості. Йому вдавалися технічні експерименти, нові методи декорування - впровадження складних деколей з великою кількістю золота. Майстер опанував надскладні форми посуду. В 1972 році він виконує свій геніальний набір для галушок.

На конкурсі у Києві ансамбль отримав першу премію. Художник у своїй творчій праці спирався на досягнення світового дизайну, високу культуру виконання, приділяв увагу функції предмету та його утилітарності, а не тільки краси. Тому його вироби відрізнялися зручністю, комфортністю, логічністю побудови, вишуканою досконалістю, «інтелігентним» розфарбуванням.

Це були творіння висококваліфікованого інженера, фахівця з ергономіки, майстра з проектування-конструювання. Іван Віцько формував моду на нове мистецтво української порцеляни. Очевидно, що художник здійснив революцію у формуванні українського порцелянового посуду. Складно осягнути масштаб творчого доробку славетного майстра, заслуженого і народного художника України, члена НСХУ. Загалом лише у фарфорі майстер виконав близько 150 авторських творів. Фарфоровий сервіз «Соняшники» зберігається у колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва.

Багато творчих виробів маестро української порцеляни прикрашають музей фарфору і порцеляни в Баранівці, Миргородського державного художньо-промислового коледжу ім. М.Гоголя ПНТУ імені Ю.Кондратюка.

     «Як самому збудувати  аероплан»

                                    

Автор цієї брошури, виданої у 1910 році, талановитий конструктор, активний член Київського клубу  спілки повітроплавання Федір Андерс.  Пристрасний аматор авіації – нового явища  початку ХХ ст. Він працював   в Німеччині  на заводі  Цеппеліна. У серпні 1911 року  Андерс - справжній майстер «золоті руки» - збудував і підняв у небо  в Києві диво - дирижабль «Київ». Він сам виконував більшу частину робіт і вложив більшу частину коштів в цей проект.

Кошти на своє захоплення конструктор завжди  заробляв тяжкою працею. «Київ» - був першим на той час дирижаблем цивільного призначення. М’якої (без каркасної) конструкції, об’ємом в 1тис.м3, довжиною  36,5 м. з одним двигуном.

Цей маленький ,створений в Україні дирижабль, зі  швидкістю 40 км/год. перевіз за 160 перельотів 200 пасажирів. Полети на новому повітряному судні тривали цілий рік -  до пожежі на дирижаблі. У наступному  році Андерс демонструє нову модель – «Київ-2» - більш  досконалої  конструкції.  Але цей проект не був реалізований. Цікаво, що на той момент винахідник не мав спеціальної вищої освіти і займав технічну посаду в політехнічному інституті. Народився Федір Андерс  в родині  робочого заводу «Арсенал». Закінчив  реальне училище. І тільки в 50 років майстер-винахідник отримав диплом політеха. На жаль, більше не одна ідея і проект Андерса не була втілена у життя. А мріяв він будувати великі керовані дирижаблі для перевозки людей.

 На карті  Солом’янського  (Залізничного) району в 1962 році зявилась вулиця імені Федора  Андерса, яка зникла під час забудови міста. Але зупинка транспорту «вулиця Ф.Андерса»  існує і зараз -  береже пам’ять  про  засновника  українського дирижаблебудування.

На будинку № 50 по вулиці Б.Хмельницького, де жив винахідник, встановлено меморіальну дошку.

Арт-терапія. Будьмо здоровими.

Вчені з університету Західної Австралії радять приділяти мистецтву 2 години на тиждень, щоб зміцнювати своє духовне здоров’я. Поняття "терапія мистецтвом" включає різні захоплення та інтереси: живопис, читання, фотографія, музика, театр, скульптура, мода. Наприклад, споглядання мистецьких творів допомагає зняти напругу, стрес, звільняє від тривоги і депресії. Справжнє мистецтво гармонізує наш внутрішній світ, допомагає відновити душевну рівновагу. Психотерапевти в усьому світі все більше застосовують у своїй практиці арт- і музико-терапію. 

Співпраця  нашої бібліотеки з Реабілітаційним центром клініки ім.Павлова в рамках спільного проєкту «Мистецький лекторій», на думку лікарів закладу, довела ефективність цього методу.

Пропонуємо до вашої уваги нещодавно отримані  бібліотекою книги з живопису. Ми, звісно, не Пінакотека, Лувр, або Уффіці, але за допомогою книг з нашого фонду у вас є можливість познайомитися з картинами видатних художників з різних музеях світу. Жанін Батікль – провідна експертка з живопису Іспанії в Луврі. Бібліотека має дві книги цієї авторки: «Веласкес».

 Серед великих європейських художників він, напевне, найзагадковіший. Придворний живописець іспанського короля був у всіх на виду, але про його приватне життя майже нічого не відомо. Він зображав королів і королев, принців і принцес, звичайних городян і найвпливовіших аристократів, використовуючи абсолютно нову манеру письма, значення якої зростало рік від року. Стерлись з пам’яті імена його замовників, а манера письма художника набагато випередила свій час і послужила фундаментом для виникнення нового напрямку у живописі – імпресіонізму. Книга цієї ж авторки - «Гойя. Легенди і життя».

 Художник жив у переломну для Іспанії епоху. Він був свідком блискучих карнавалів і жахіть війни, реформ у дусі освіченого абсолютизму і наступу реакції. Перед цією прозорливою і самобутньою людиною пройшли королі і тореадори, принцеси і куртизанки, міністри і поети. Від об’єктивного невблаганного погляду великого художника ніщо і ніхто не міг приховати. Без жодного остраху він показував суспільству найболючіші моменти: чуму і божевілля, насилля і розбій. Не менш правдиво він відтворював чарівну вроду звичайних простих іспанок. 

Не менш провокативним і шокуючим для суспільства була творчість Пабло Пікассо. Майлз Дж. Юнгер - «Пікассо: живопис, що шокував світ» - книга про нього.

У 1900 році амбітний 18-річний іспанець Пабло Пікассо вперше опинився в Парижі. Знадобилися роки поневірянь і злиднів в блискучій космополітичній столиці  мистецького світу доки він став лідером богемної групи художників, скульпторів і поетів. Підживлені опієм і алкоголем, Пікассо з друзями перевернули світ мистецтва. Вони започаткували найреволюційніший та найвпливовіший мистецький рух ХХ- го століття – кубізм. 

Зовсім різні митці різних епох різними методами здійснили справжній прорив в мистецтві. Всіх трьох, Гойю, Веласкеса, Пікассо, об’єднувала жага творчості і наповнений гарячим сонцем імпульсивний іспанський темперамент. Читайте, відкривайте, насолоджуйтесь, отримуйте позитивні емоції.     

#рікєвропи

Європа очима українок

Світ стрімко змінюється прямо на наших очах. Те, що  декілька десятиліть назад здавалось недосяжною мрією, в наші дні стає майже звичною справою. Розвиток сучасних технологій руйнує будь-які кордони. Ми можемо не виходячи з дому зазирнути у найвіддаленіші куточки світу. Що вже казати про наш дім – Європу. Із надбанням безвізу люди отримали можливість на власні очі побачити особливості тієї чи іншої європейської країни.  Уже не тільки телевізор знайомить людей зі звичаями, особливостями культури і побуту країн, а наші знайомі, або родичі, які там побували. Бібліотека пропонує ознайомитись із власними враженнями українок, які проживають в європейських країнах – Великій Британії та Італії. Серія книг під рубрикою «Відкриваємо світ» дає можливість читачам зазирнути у повсякденне життя мешканців  різних країн разом з нашими українськими письменницями.

 Аріадна Войтко – українсько – англійська журналістка, член редколегії газети «Українська думка» (Лондон). Дипломатична служба чоловіка дала їй можливість тривалий час жити і працювати в США та Великій Британії. «Троянди з Букингемського саду»: збірка есе. – К.: КМ-Букс, 2018. Книга дає можливість познайомитися з маловідомими сторінками життя принцеси Діани, зазирнути у творчу майстерню Агати Крісті, пережити разом із прем’єр-міністром Маргарет Тетчер бурхливі події в її політичній діяльності. Авторка знайомить з українською громадою Британії, історією наших земляків на британській землі. 

Ще одна книга цієї авторки «Реверанс її величності» - представляє відомих історичних і сучасних осіб Великої Британії : Королеву Єлизавету II, сера Вінстона Черчеля, відомих оксфордських професорів. Справжнім відкриттям  для багатьох   стануть  історії про колишнього розвідника, а згодом автора романів про Джеймса Бонда,  Яна Флемінга.

 Леся Олендій  закінчила  Українську академію  друкарства. Працювала журналістом у львівських мас-медіа. З 2011 року мешкає в Італії. Оповідання і вірші авторки друкувались в журналі «Дніпро» і в «Українській газеті» в Італії. Письменниця показує читачам Італію зсередини, не з погляду туриста чи заробітчанина. З її оповідань можна дізнатись про культуру країни, звичаї і щоденні звички італійців, про їх радощі і проблеми. Її Книжка «Італія під мікроскопом» – враження сучасної українки від сучасної  Італії.
Україна – член великої європейської родини, знати краще «родичів» - шлях до миру і порозуміння.  Пізнавайте життя різних країн з книжками серії «Відкриваємо світ».

КАРАНТИН ТЕЖ МОЖЕ НАДИХАТИ

Художня творчість для багатьох людей – намагання полегшити та урізноманітнити домашню ізоляцію під час карантину. На наше прохання свої твори надіслали користувачі, які демонструють свій спосіб створення гарного духовного і фізичного настрою. Ми висловлюємо подяку за участь в нашій віртуальній виставці Тетяні Миколаївні – це її перші кроки -спроби у мистецтві: гілочка квітучої верби, яскраві літні квіти і етюд, написаний кавою.

Геннадій Івахненко подовжує займатися створенням картин за номерами, обираючи нові сюжети. Цього разу він демонструє нам міські і природні пейзажі, чудову лебедину любов, букет квітів.

Лариса Юріївна – майстриня-універсал. Вона пробує себе в різних техніках і працює з різними матеріалами. Часто використовує природні матеріали: сухі квіти, солому, ягоди. Ще вона шиє з клаптиків тканини різні речі корисні у побуті: фартухи, прихватки кухонні, м’які шкарпетки. Майстриня займається також керамікою, макраме…Її творчий доробок може скласти окрему виставку. Проблема в тому, що її твори важко зібрати - вони майже всі у друзів та знайомих. Бажаємо всім приємного настрою від перегляду виставки. Надихайтеся і творить самі!

Європа на сторінках літератури

 В рік Європи в Україні бібліотека подовжує  знайомити з літературою письменників різних країн Європи. В серії «Карта світу» є ще серія «Скандинавський детектив», в якій особливо  треба виділити трилогію «Міленіум» шведського автора Стіга Ларссона: «Дівчина с татуюванням дракона», «Дівчина, що гралася з вогнем», «Повітряний замок, що вибухнув». 

Стіг Ларссон посів перше місце в рейтингу найпопулярніших авторів за думкою європейських читачів у 2009 році завдяки цій серії. Письменник вважався сенсацією  світового книжкового  ринку. Твори автора перекладені  багатьма мовами і видані більш 65 млн. екземплярів книг.  Письменник брав активну  участь в громадській і політичній діяльності не тільки в Швеції, перебував в Ерітреї під час визвольних подій, після революції  в Гранаді створював  у своїй країні організацію шведсько-гранадської солідарності. Був переконливим   антифашистом, активістом Соціалістичної партії, редагував шведський часопис «Четвертий інтернаціонал». Стіг Ларссон  очолював шведський клуб научної фантастики. Цікаво, що майбутній відомий письменник почав самостійне життя в 16 років, коли пішов із батьківського дому. Він  був великим трудоголіком і «великим» курцем -  палив 60 сигарет в день. Нажаль, письменник помер в 50 років при дивних обставинах і не встиг побачити своїх найпопулярніших творів.

Головний герой детективної трилогії Стіга Ларссона  журналист  Мікаєль Блумквіст, якій розслідує загадкові  історії злочинів, вступаючи в боротьбу з сильними світу, мафією, корупцією,  злом, не боїться зробити виклик обставинам. В цьому складному і жорстокому світі він вірить у перемогу справедливості  і добра. Історії читаються на одному диханні. Сюжет захоплює уяву, не хочеться розлучатися з героями  книги.

Скандинави під час канікул полюбляють читати кримінальні романи. Найчитаніший автор серед норвезьких поціновувачів детективних історій – романи Петера Хьога. Твори якого перекладені тридцятьма мовами світу. Відмічають  його  ексцентричність, недоступність для медіа і шанувальників. Він не презентує свої новинки, не відвідує літературні фестивалі. Спілкується переважно телефоном. Письменник вважає, що для нього у житті важливі три речі: родина, духовність і бажання писати. До свого літературного дебюту Хьог встиг спробувати себе в балеті, фехтуванні, альпінізмі, був моряком, викладачем в університеті. Цей досвіт став в нагоді у письменницькій діяльності.

 Першою книжка у 1988 році  «Уявлення про ХХ століття», потім роман «Нічні розповіді», «Смілла та її відчуття снігу» зробили датського філолога  у 1999 році всесвітньо відомим письменником. Петер Хьог є автором бестселерів «Умовно придатні», «Жінка і мавпа». У 2006 році  з’явився українською мовою роман «Тиша», якій зайняв своє  місце на бібліотечній полиці серії «Карта світу».

Це історія відомого клоуна, якій має незвичайний дар – чути, як «звучать» люди. Одного разу він зустрічає маленьку дівчинку з тишею всередині…

Книга неодмінно варта вашої уваги.

В серію «Скандинавський гостросюжетний роман» входять книжки норвезького письменника Ю Несбьо – економіста за освітою, рок-музиканта і композитора групи «Di Derre». Він є автором серії романів про норвезького поліцейського Харрі Холе. Бібліотека може з цієї серії запропонувати детективи: «Нетопир», «Безтурботний», «Таргани», «Спаситель».

Роман «Нетопир»(1997р.) був визнаний  кращим детективом  Скандинавії, отримав звання «миттєвого бестселера», премію «Срібний ключ». Головний герой серії поліцейський Харрі Холе  поринає у свою улюблену роботу. Він розгадує багато зловісних таємниць заплутаних справ, що б відновити справедливість.

Бібліотечна поличка «Скандинавського роману» пропонує читачу інші твори Ю Несбьо: «Син», «Кров на снігу».  «Син»-гострозакручений сюжет, який відкриває  кримінальну сторону життя  далекої Норвегії.  Цікава історія Сонні Лофтуса, який вчиняє блискучу втечу з тюрми, де він перебував  останні десять років за злочин, якого він не скоював і полює на людей, винних в його неприємностях.

Роман «Кров на снігу» - розповідь про незвичайного кілера: блискучого гіпнотично-спокійного оповідача з неабиякою уявою, з схильністю до закоханості, який переховувався від кулі переслідувачів на Далекій Півночі серед саамів.

Запрошуємо поціновувачів  кримінальних  історій в бібліотеку за книжками серії «Скандинавський  гостросюжетний роман».

Київський слід німця з Петербургу

Що за пам’ятник? Поставив якусь каланчу, а зверху Володимира, мов часового на варті: стоїть та дивиться, чи не горить щось на Подолі».- так писав про пам’ятник Володимиру Великому  на  березі  Дніпра Тарас Шевченко, якому, на відміну від І.Нечуя-Левицького, К.Паустовського, М.Булгакова, пам’ятник категорично не подобався. Як би там не було, і Паустовський і Булгаков майже однаково описували свої враження від споглядання пам’ятника. В своїй книзі «Далёкие годы» Паустовський згадує: «…на днепровском берегу была Владимирская горка. Там стоял памятник  князю  Владимиру с большим  бронзовым  крестом в руке. В крест вмонтировали електрические лампочки. По вечерам их зажигали и огненный крест висел высоко в небе над киевскими кручами». 5червня 1805року у Санкт-Петербурзі в родині військового генерала народився Петро Клодт.  У 22 роки, за наполяганням батька,  вступає до артилерійського училища.  З дитинства  хлопець захоплювався малюванням, ліпкою і різьбою. В 23 роки він полишає військову службу і надалі займається тільки скульптурою.  Стає  вільним слухачем Петербурзької академії мистецтв та наполегливо займався самоосвітою. Особливо йому вдавались скульптури коней, а остаточне визнання принесли коні на Анічковому мосту у Сант-Петербурзі.

 Здавалось би, що поєднує тонучий в зелені, теплий і привітний Поділ, Печерські пагорби Києва з суворим, хай і наповненим архітектурними шедеврами Петербург? В 19 столітті  Київ перетворюється з позаштатного містечка на велику губернію. Щоб підвищити його статус місцева влада починає прославляти князя Володимира, відомого не тільки як хрестителя Русі, але як великого просвітителя і реформатора:  головна  вулиця  міста,  університет названі його ім`ям, і виникла ідея – встановите ще і пам’ятник. Від затвердження  до реалізації пройшло більше 20 років. У 1850 році роботу над встановленням пам’ятника було передано Петру Карловичу Клодту. У 1851році той приїхав до Києва. Чавунний постамент було відлито в Калузі і чавунні деталі доправили водою в Москву. Клодт власноруч опікувався цим. Із Москви роботу везли на возах, запряжених шестериком коней. 10 жовтня 1853 року пам’ятник було урочисто відкрито. Клодт вдало вибрав розташування пам’ятника, який органічно вписався в порослі лісами пагорби.  Наприкінці століття Володимирська гірка перетворилась на парк у теперішньому її вигляді. На чудових схилах Дніпра, недалеко від казкового Михайлівського монастиря, вона стала улюбленим місцем киян і численних гостей столиці. Облаштована на кшталт швейцарських  гір, вона містить багато пішохідних доріжок, зручних лавочок і виконаних в старовинному стилі ліхтарів.  Монумент Володимиру Великому – найстаріший скульптурний пам’ятник у Києві, що зберігся у первинному вигляді. Він оповитий легендами і загадками. Нечуй-Левицький написав своєрідне зізнання в любові цьому історичному місцю – «Вечір на Володимирській гірці». І Володимирська гірка і пам’ятник стали однією із беззаперечних візитівок Києва, об’єктами   селфі  і фотокадрів. На пам’ятнику серед його творців вилите і ім’я славного німця  Петра Клодта. Про ці і багато інших фактів можна дізнатись із книжок і альбомів  бібліотеки.